Рішення про закриття відокремленого підрозділу

Аналіз законодавства дозволяє виокремити дві категорії суб'єктів, які повноважні приймати рішення про закриття філії або представництва:

а) юридична особа, яка створила відокремлений підрозділ²;

б) орган держави місцезнаходження філії (п. 4.1 Положення про
створення дочірнього банку, філії і представництва українського банку
на території інших держав);

в) Національний банк України щодо філій українського банку на
території інших держав (п. 4.1 Положення про створення дочірнього
банку, філії і представництва українського банку на території інших
держав).

' У Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - під­приємців» (абз. 4 ч. 1 ст. 8) використовується словосполучення «ліквідація відокрем­леного підрозділу», що ще раз підтверджує відсутність єдиного законодавчого підходу до назви процедури закриття філії (представництва).

¹ Рішення про закриття філії (представництва) повноважні приймати ті самі органи, що й про створення відокремленого підрозділу.

8.12. Скасування довіреності керівника

відокремленого підрозділу

Хоча ЦК не вимагає наявності як підстави для скасування довіренос­ті прийняття рішення про закриття відокремленого підрозділу, таке рішення може послугувати передумовою для скасування довіреності керівника цього структурного підрозділу. Така дія виглядає цілком ло­гічною, оскільки видача довіреності обумовлена створенням певного підрозділу та призначенням особи його керівником.

При цьому необхідно враховувати, що скасування довіреності є одно­стороннім правочином і здійснюється на власний розсуд юридичною особою, яка її видала. Також слід зважати й на правило, передбачене ч. 2 ст. 249 ІДК, що особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, по­винна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Процесуальним законодавством установлено спеціальний припис, що про припинення представництва має бути повідомлено суд шляхом по­дання письмової заяви або усної заяви, зробленої в судовому засіданні (ч. 4 ст.44ЦПК).

Увага! Скасування нотаріально посвідченої довіреності, виданої керівнику підрозділу, підлягає обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей¹ (п. і 55 Інструкції про по­рядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

8.13. Публічно-правові наслідки закриття філії

або представництва

Виключення інформації про них з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. З ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа¹ зобов'язані подати

¹ Про запровадження Єдиного реєстру довіреностей та внесення змін і доповнень до деяких
нормативно-правових актів Міністерства юстиції України: Наказ Міністерства юстиції
України від 28.12.2006 р. № 111/5 // Офіційний вісник України. - 2006. - № 52. - Ст. 3547.

² У Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підпри­
ємців» не враховано специфіку ПТ та КТ відносно відсутності виконавчого органу, тому
не вбачається перешкод подання (надсилання) повідомлення про закриття відокремленого
підрозділу учасником (повним учасником) ПТ (КТ) або уповноваженою ними особою.

(надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи повідомлення встановленого зразка про закриття відокремленого підрозділу¹. Отже, при закритті філії (представництва) державному реєстраторові пода­ється лише повідомлення про закриття відокремленого підрозділу:

• у разі закриття² філії, іншого відокремленого підрозділу ліцензіата, які провадили господарську діяльність згідно з отриманою ліцензією, ліцензі-ат зобов'язаний протягом семи робочих днів з дати закриття такої філії або іншого відокремленого підрозділу подати до органу ліцензування відповід­не повідомлення в письмовій формі. Орган ліцензування повинен внести відповідні зміни до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня з дати надходження такого повідомлення (ч. 10 ст. 14 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»);

• у разі закриття відокремленого підрозділу страховик (кредитна спілка) зобов'язані повідомити Держфінпослуг протягом десяти робо­чих днів з дати прийняття рішення про його ліквідацію та подати для внесення інформації до Реєстру такі документи: заяву довільної форми про виключення відокремленого підрозділу заявника з Реєстру, заві­рену підписом керівника заявника та скріплену печаткою заявника; копію документа, що підтверджує рішення заявника про закриття³ свого відокремленого підрозділу, завірену підписом керівника заявника та скріплену печаткою заявника (п. 4.3 Положення про внесення інфор­мації про юридичних осіб, які мають намір набути статусу страховиків (перестраховиків), до Державного реєстру фінансових установ⁴, п. 28 Положення про внесення інформації про кредитні спілки до Держав­ного реєстру фінансових установ⁵);

¹ Див.: Зразки заяв та повідомлень, що надаються (надсилаються) державному реєстрато­
рові: Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємни­
цтва від 09.06.2004 р. № 66 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 26. - Ст. 1726.

² У тексті Закону вживається термін «ліквідація», що не можна привітати, адже ця тер­
мінологія не прийнятна до підрозділів, які не є юридичними особами.

³ Так само в цьому нормативно-правовому акті вживається термін «ліквідація».

* Положення про внесення інформації про юридичних осіб, які мають намір набути ста­тусу страховиків (перестраховиків), до Державного реєстру фінансових установ: Роз­порядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22.11.2005 р. № 4934 // Офіційний вісник України. - 2005. - № 51. - Ст. 3221.

⁵ Положення про внесення інформації про кредитні спілки до Державного реєстру фінан­сових установ // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22.06.2004 р. № 1099 // БД «НАУ - ЕКСПЕРТ». Версія: 9.5.1.0.

^t^^S-169

. банк зобов'язаний повідомити Національний банк України про за­криття' філії або представництва у триденний термін після прийняття відповідного рішення (ч. 9 ст. 23 Закону України «Про банки і банківську діяльність»);

• інформація про рішення емітента цінних паперів щодо закриття² філії або представництва відноситься до особливої (абз. 2 ч. 1 ст. 41 За­кону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).

8.14. Особливості правового положення філій та представництв іноземних юридичних осіб

8.14.1. Особливості законодавчого регулювання

Недосконалість правового регулювання філій та представництв іно­земних юридичних осіб зумовлює безліч проблем, пов'язаних із визна­ченням як законодавства, що регулює їх створення, діяльність, так і правового статусу.

У ЦК відсутнє окреме нормативне регламентування створення та діяльності відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб. Тому варто проаналізувати положення інших актів, присвячених правовому положенню філій та представництв іноземних юридичних осіб.

Оскільки створення філій та представництв є елементом правоздат­ності юридичної особи, то для відповіді на питання про те, яким зако­нодавством регулюється їх створення, слід звернутися до Закону Укра­їни «Про міжнародне приватне право»³, де передбачається, що цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи, яким є право держави місцезна­ходження юридичної особи (ч. 1 ст. 25, ст. 26).

Крім цього, слід ураховувати, що для діяльності іноземних юридичних осіб в Україні встановлюється національний режим, тобто підприємниць­ка та інша діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом (ст. 29 Закону України «Про міжнародне при­ватне право»).

¹ У цьому Законі вживається термін «припинення». ' Там само.

³ Про міжнародне приватне право: Закон України від 23.06. 2005 p. № 2709-IV // Відо­мості Верховної Ради України. - 2005. - № 32. - Ст. 422.

170 ^g&a^-

Таким чином, створення філій та представництв регулюється правом держави місцезнаходження юридичної особи, а їх діяльність - україн­ським законодавством щодо юридичних осіб.

Однак законодавством України передбачено винятки у вигляді обов'язку іноземної юридичної особи створити відокремлений підрозділ для здійснен­ня певної діяльності (наприклад, відповідно до ч. 1 ст. З Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»' готова продукція, що вироблена з давальницької сирови­ни, ввезеної іноземним замовником, може реалізуватися на митній те­риторії України лише через зареєстроване ним в Україні постійне представництво) або ж з його наявністю для набуття певних прав (наприклад, згідно з ч. З ст. 129 ЗК² продаж земельних ділянок, що пере­бувають у власності держави та територіальних громад, іноземним юридичним особам допускається за умови реєстрації іноземною юри­дичною особою постійного представництва з правом ведення госпо­дарської діяльності на території України).

Поиск по сайту: