Реорганізація і схожі правові конструкції

Необхідно враховувати, що в окремих випадках термін «реоргані­зація» вживається в законодавстві або для позначення взагалі інших конструкцій, ніж наведене вище загальноцивілістичне поняття реорга­нізації, або ж його цивілістичний зміст істотно модифікується.

' Див.: Черепахин Б.Б. Правопреемство по советскому гражданскому праву // Черепа-хин Б.Б. Труды по гражданскому праву. - М.: Статут, 2001. - С. 322.

Прикладом першого роду є конструкція реорганізації промислово-фінансової групи (статті 1 та 6 Закону України «Про промислово-фінансові групи в Україні» від 21.11.1995 р. № 437/95-ВР). Оскільки промислово-фінансові групи (ПФГ) не є юридичними особами за законодавством України, про їх реорганізацію в класичному цивільно-правовому сенсі йтися не може. Згідно з п. 11 ст. 1 Закону України «Про промислово-фінансові групи в Україні» реорганізація ПФГ - зміна головного під­приємства ПФГ, перезатвердження переліку кінцевої продукції ПФГ та (або) перезатвердження складу учасників ПФГ, що потребує внесення змін до Генеральної угоди.

Істотно, майже до перетворення на іншу конструкцію, змінено зміст реорганізації й в межах податкового права (хоча й спирається вона в цілому на цивілістичне розуміння останньої). Відповідно до положень п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонда­ми» від 21.12.2000 р. № 2181-ІП зміст реорганізації платника податків поряд із класичними формами реорганізації юридичних осіб (хоча й у спаплюженій термінологічній оболонці) включає також зміну назви платника податків, та реєстрацію фізичної особи як суб'єкта підпри­ємницької діяльності без скасування її попередньої реєстрації як іншо­го суб'єкта підприємницької діяльності або з таким скасуванням.

Узагалі стан понятійного апарату податкового законодавства з питань реорганізації платників податків є далеким від ідеального, адже містить навіть такі термінологічні «монстри», як «реорганізація платника по­датків шляхом його ліквідації» (п. 13.4 ст. 13 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Певної, менш радикальної, модифікації зазнала загальноцивілістична конструкція реорганізації юридичної особи в законодавстві про банки і банківську діяльність, про страхування та про вищу освіту, а саме:

- відповідно до ч. З ст. 22 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 p. № 679-XTV Національний банк самостійно вирццує питання, зокрема, щодо ліквідації та реорганізації структурних підрозділів та установ Національного банку, його підприємств, затверджує їх статути та положення; тобто законодавчо допускається процедура ре­організації частин юридичної особи, які не є суб'єктами цивільного права;

186 ^ф^-

- відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про страхування» від
07.03.1996 p. № 85/96-ВР примусова реорганізація страховика за рі­
шенням Уповноваженого органу може передбачати, зокрема залучення
до числа учасників страховика інших страховиків за умови проведення
ними всіх розрахунків за зобов'язаннями та боргами страховика, строк
сплати яких уже настав; звичайно, нічого спільного така процедура з
цивільно-правовою реорганізацією юридичної особи не має;

- згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 р.
№ 2984-Ш національному вищому навчальному закладу за рішенням Кабі­
нету Міністрів України може бути надано повноваження, зокрема, щодо
прийняття рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств,
установ, організацій, структурних підрозділів вищого навчального закладу;
тобто в цьому випадку також законодавчо допускається процедура реорга­
нізації частин юридичної особи, які не є суб'єктами цивільного права.

Усі окреслені відхилення від загальноцивілістичної конструкції ре­організації юридичної особи мають обмежену сферу дії й не можуть застосовуватися поза межами відносин, на які поширюються відповід­ні законодавчі акти.

Поиск по сайту: