 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Істотні умови договору про відчуження частки
Відповідно до ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.
Ураховуючи наведене, істотними умовами договорів про відчуженням частки у статутному капіталі товариства є:
1) предмет договору (спосіб відчуження частки шляхом купівлі-продажу, дарування, міни тощо);
2) характеристика частки в статутному капіталі, яка відчужується (найменування товариства, відомості про його державну реєстрацію, ідентифікаційний код, номінальна вартість частки та її розмір);
3) ціна частки (в договорах дарування - оцінка).
Визначення ціни частки відбувається за згодою сторін. На ціну традиційно впливають такі фактори: і) розмір частки;
2) вартість чистих активів товариства (власний капітал);
3) склад, вартість та цінність активів;
4) права користування землею та природними ресурсами;
5) наявність нематеріальних активів;
6) стан господарської діяльності товариства, його позиція на ринку;
7) наявність кваліфікованого персоналу тощо.
При визначенні ціни продажу частки треба враховувати спеціальне законодавство про оцінку майна. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках приватизації та іншого відчуження державного майна, майна, що є у комунальній власності. Ця норма поширюється на випадки відчуження частки в статутному капіталі, яка належить державі або територіальній громаді.
|
Увага! Укладаючи договір купівлі-продажу частки, покупцеві слід мати на увазі, що предметом договору є саме частка в статутному капіталі, корпоративні права, а не частина активів товариства. їх власником було і залишається товариство. Укладаючи договір купівлі-продажу істотної частки в статутному капіталі, покупцеві слід наполягати на проведенні інвентаризації майна, вилученні оригіналів правовстановлюючих документів на особливо цінне майно, письмовому попередженні керівника ТОВ про заборону вчинення дій щодо проведеня операцій з нерухомим майном, а найкраще - одразу призначати свого керівника. Ці умови можуть бути істотними умовами договору.
|
Увага! Укладаючи договір про відчуження частки, набувачеві доцільно перевіряти виконання учасником-відчужувачем своїх зобов'язань щодо внесення вкладу. Єдиним допустимим доказом унесення вкладу є свідоцтво про внесення вкладу (сплату внеску).
474 ^ф^^
Відповідно до ч. 3 ст. 147 ЦК України частка учасника ТОВ може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено. Зазначена норма застосовується незалежно від того, кому відчужується частка - іншим учасникам чи третім особам. Це інше правило, ніж те, що міститься в ч. 2 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства», яка передбачає таке обмеження лише в разі відчуження частки третім особам. Відповідно, діють норми ЦК.
Оскільки наявність свідоцтва лише презюмує повне внесення вкладу, але все ж таки є похідним документом, покупцям часток доцільно перевіряти не лише наявність свідоцтва, але й докази, які свідчать про фактичне внесення вкладу учасником та правильність оформлення цієї операції у внутрішніх документах товариства. Бувають випадки, коли внаслідок недбалості або некомпетентності учасників та працівників товариства вклади в статутний капітал оформляються як безоплатна допомога, як позики або ще якось; вклади які вносяться одним з учасників від імені кількох, зараховуються як внесок лише одного учасника (який вніс гроші в касу); вклади не прибуткуються до каси, а в разі передачі майна не оформляються відповідні документи, що свідчать про передачу. Деколи свідоцтво про внесення вкладу видається товариством формально, без перевірки цього факту.
|
Увага! Практично може виникнути ситуація, коли покупець купив частку в статутному капіталі товариства, яка, як виявляється згодом, не оплачена повністю. У такому випадку підстав для визнання договору недійсним немає, але учасника, який придбав неоплачену частину частки, можна зобов'язати сплатити вклад повністю. До нього перейшли всі права та обов'язки попереднього учасника. Фактично він виконує обов'язок попереднього учасника, який продав йому частку, не оплативши її в повному обсязі. Після того як частка буде оплачена новим учасником, сплачену ним суму можна буде стягнути з попереднього учасника в порядку регресу.
Якщо частка оплачена не в повній частині, то свідоцтво про внесення вкладу не видається. Тому документами, які підтверджують часткову сплату учасником свого вкладу, можуть бути платіжні документи, акти приймання-передачі майна як вкладу до статутного капіталу тощо.
S^^^47S
|
Увага! Частина 3 cm. 147 ЦК України зазначає про продаж частки у сплаченій частині. Тобто йдеться про продаж частини частки. Однак, якщо учасник продає лише частину частки, то інша її частина (не відчужена і не оплачена), залишається в нього. Підстав для припинення корпоративних відносин в цьому випадку законом не передбачено. Таким чином, законодавство де-факто допускає участь у товаристві особи, частка якої не оплачена взагалі.
3.3.45. Переважні права учасників та їх захист
Відповідно до ч. 2 ст. 147 ЦК, ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлено інший порядок здійснення цього права.
|
Увага! Наявність норми про переважне право купівлі частки у структурі ст. 147 ЦК України дає підстави вважати, що воно стосується лише випадків продажу частки третім особам і не поширюється на випадки продажу частки іншим учасникам товариства, як це було за ст. S3 Закону України «Про господарські товариства» в старій редакції. В іншому випадку законодавець не мав логічних підстав для розташування цих двох норм (про право продажу частки третім особам і про порядок переважного права купівлі частки) в одній частині.
Якщо частка (її частина) продається іншим учасникам цього самого товариства, то право обрання покупця серед учасників належить учаснику-продавцеві. Жодних переважних прав інші учасники не мають. Право продажу частки іншим учасникам цього ж товариства передбачено в ч. 1 ст. 147 ЦК України, яка є імперативною і не передбачає можливості встановлення в статуті інших зобов'язань для учасника, який продає частку.
|
Увага! Важливою є також конкретизація в ч. 2 ст. 147 ЦК України сфери застосування переважного права лише до випадків відчуження частки в статутному капіталі шляхом купівлі-продажу. Уразі дарування, міни частки, а так само
476 ^p«- її відчуження іншим способом, учасники не мають жодних переваг перед третіми особами.
Переважне право придбання частки учасника застосовується лише у випадку продажу частки і не поширюється на випадки її безоплатного відчуження (дарування). Натомість у Листі від 01.10.2003 р. № 5727 Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва висловив думку, що ситуація з відступленням частки (її частини) шляхом дарування не визначена в законодавстві, а тому необхідно керуватися вимогами установчих документів товариства1. Розвиваючи логіку цієї відповіді, можна дійти висновку, що установчими документами може бути передбачено переважне право придбання частки в разі її відступлення шляхом дарування. Однак такий підхід суперечить суті дарування як особистого та безвідплатного договору.
Уразі укладення договору дарування частки замість договору купівлі-продажу, для того, що б інші учасники не могли скористатися своїм переважним правом, такий правочин є удаваним (ст. 235 ЦК України). Однак доводити це в суді повинна зацікавлена особа, яка оспорює правочин.
|
Увага! Відповідно до cm. 147 ЦК України учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлено інший порядок здійснення цього права.
Порядок повідомлення учасників про намір продати частку законом спеціально не обумовлюється. Механізм повідомлення може бути обумовлено в статуті товариства. Повідомляти про відступлення частки слід кожного окремого учасника, а не саме товариство, адже переважні права мають учасники. Повідомлення учасників про відступлення частки шляхом купівлі-продажу має надійти завчасно (не менше як за місяць, якщо інший термін не встановлено статутом або домовленістю учасників) і з наведенням усіх істотних умов.
1 Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 01.10.2003 р. № 5727 // База даних «Право». Системний реєстраційний номер №VS727563-03.
|
Увага! Учасник, який продає частку, повинен подбати, щоб мати докази повідомлення про продаж частки інших учасників. Тому повідомлення повинне бути письмовим і вручатися учаснику під підпис. Перевірити цю обставину повинен і нотаріус, який посвідчуватиме договір.
У ст. 147 ЦК України передбачено, що інший порядок здійснення цього права може бути встановлено статутом товариства або домовленістю між учасниками. Мається на увазі інший порядок, ніж «правило пропорційності», яке передбачає, що кожен з учасників може придбати таку частку, яка необхідна для того, щоб зберегти свою частку в статутному капіталі в попередньому розмірі.
Домовленість між учасниками - це договір про порядок здійснення права переважної купівлі частки. Сторонами такого договору є учасники, які мають переважне право. Той учасник, який продає частку, переважних прав на купівлю своєї ж частки не має, а тому участі у формуванні домовленості з приводу реалізації цього права не бере. Оскільки не встановлено іншого, така домовленість може бути усною. Про її досягнення може свідчити й рішення загальних зборів учасників про порядок здійснення переважного права, але за умови, що на зборах були присутні всі учасники й рішення прийнято одноголосно. Такий протокол доцільно підписувати всім учасникам, а не лише голові й секретарю. Якщо хтось з учасників відсутній або «не домовляється», то можна внести необхідні зміни до статуту щодо реалізації переважного права придбання частки. Для цього за загальним правилом треба лише 50% голосів усіх учасників, а не згода усіх учасників.
Порядок здійснення права переважної купівлі частки може бути змінений або статутом, або домовленістю між учасниками. Домовленість не може суперечити статуту. Тому якщо статутом установлено певні правила, то домовленістю учасників їх змінити не можна. У такому випадку необхідно вносити зміни до статуту.
У коментарі до ЦК України, підготовленому суддями Верховного Суду України, висловлюється думка, що учасник, який відступає частку, вправі відмовитися від продажу частки третій особі, і тоді відчужити її на користь іншого учасника, обраного на власний розсуд. У цьому випадку буде застосовуватися ч. 1 ст. 147ЦКУкраїни,анеч.2,якарегулює
відносини, що виникають у разі продажу частки третім особам і передбачає право переважного придбання частки1.
Якщо придбати частку бажає один учасник, то вона повинна бути продана йому; якщо ж кілька учасників, то кожному з учасників у погодженому ними розмірі, або пропорційно належним їм часткам у статутному капіталі товариства.
За чинним законодавством переважне право на придбання частки мають лише учасники товариства, а не товариство.
Поиск по сайту: