АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

S1. Спадкоємці частки

Читайте также:
  1. Вагонные депо, депо и участки по ремонту контейнеров
  2. Вартості частки та розрахунки з учасником
  3. Вирішить справу. Визначить коло спадкоємців у випадку, якщо чоловік помер би пізніше дружини на дві години в одну добу?
  4. Вопрос 55. Правовой режим лесов, лесных участков. Право собственности на лесные участки.
  5. ДИХОТОМИИ, ТРЕУГОЛЬНИКИ И УЧАСТКИ ШКАЛЫ
  6. Істотні умови договору про відчуження частки
  7. Коефіцієнт, що враховує ризик, частки одиниці
  8. На одержання дійсної вартості частки
  9. Небольшие заболоченные участки особой опасности не представляют. Их
  10. Один из участков — шишковидная железа, или эпифиз, и некоторые участки первичного мозга.
  11. Передання учасником частки (її частини) у складеному капіталі ПТ

Спадкування частки в статутному капіталі (корпоративних прав) допускається як за законом, так і за заповітом.

У літературі було висловлено думку, що формально будь-яких запере­чень проти встановлення в установчих документах спадкоємців за аналогією з розпорядженням банківській установі не існує. В установчих документах може мати місце розпорядження щодо подальшого спадку­вання належної засновнику частки майна1.

Увага! Проте чинне спадкове законодавство не робить таких винятків для корпоративних прав і установчі доку­менти не можуть виконувати функцію заповіту. Змінювати таке правове регулювання підстав немає.

По-перше, заповіт - це спеціальна форма розпорядження майном на випадок смерті, в той час як установчі документи мають зовсім іншу мету.

По-друге, заповіт - це індивідуальний таємний акт, а установчі до­кументи відкриті для загального ознайомлення. Тому неможливо забез­печити таємницю заповіту, який наведено в установчих документах.

По-третє, заповіт посвідчується як правочин та за спеціальними правилами, в той час як на установчих документах закон вимагає за­свідчувати лише справжність підпису.

По-четверте, заповідач вправі будь-коли змінити своє волевиявлення, а коли ж заповідальне розпорядження міститься в установчих докумен­тах, для їх зміни потрібне рішення загальних зборів. Якщо ж такі зміни не вносити, може виникнути колізія між заповідальним розпорядженням, яке наведене в установчих документах, і тим, яке оформлено окремим заповітом.

1 Спадкове право: Нотаріат. Адвокатура. Суд: Наук.-практ. посіб. / СЯ.Фурса, Є.І.Фурса, О.М. Клименко, СЯ. Рабовська, Л.О. Кармаза та ін.; За заг. ред. СЯ.Фурси. - К.: Видавець Фурса СЯ.: КНТ, 2007. - 1216 с (Серія «Ваш радник») - С 308,309.


4*6 ^g&O-

Для спадкування частки в статутному капіталі важливо встановити спадкоємців учасника. Спадкоємцями є лише ті особи, які прийняли спадщину. Єдиним документом, який підтверджує право на спадщину, є свідоцтво про право на спадщину. Відповідно до ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

З метою уникнення можливих спорів, товариство розглядає як спад­коємців, лише тих осіб, які зазначені у свідоцтві про право на спадщину. Тому рішення щодо прийняття в товариство спадкоємців або про виді­лення частки спадкодавця та проведення розрахунків із спадкоємцями товариство може приймати лише після подання зацікавленими особами свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця такого права. Проте одержання такого свідоцтва є обов'язковим у випадку спадкування частки в статут­ному капіталі, оскільки одержати можливість керувати та розпоряджа­тися часткою можна з моменту внесення відповідних змін до статуту1. До одержання свідоцтва про право на спадщину спадкоємці не можуть здійснювати свої права ні як учасники, ні як власники частки.

За чинним законодавством спадкоємець, зазвичай, не набуває права участі в товаристві. Участь є добровільною, тому спадкоємець повинен виявити своє бажання вступити у товариство або відмовитися від всту­пу. Таке рішення спадкоємця бажано оформляти в письмовій формі, що забезпечує належний рівень фіксації волевиявлення.

Утім, мають місце випадки, коли спадкоємець ніяк не висловлює свого ставлення до подальшої участі в товаристві. Цьому сприяє і відсутність в законі строку, протягом якого це має бути зроблено. Якщо вирішення цього питання не врегульовано в статуті ТОВ, то, видається, що в таких випадках товариство повинно запропонувати всім відомим йому спадко­ємцям учасника (всі вони зазначені в свідоцтві) визначити свої відносини з товариством. Але й таке звернення може залишитися без відповіді.

Увага! Доцільно зазначати строк, протягом якого спадкоє­мець повинен відповісти. Таке повідомлення бажано надсилати листом з повідомленням про вручення, щоб мати докази на ви- падок м ожливого спору.

Макаренко А. Как наследовать корпоративные права // Юридическая практика. - 2006. -№ 9 (427).


Якщо спадкоємців декілька і всі вони виявили бажання вступити до товариства, частка, належна померлому учаснику, має бути розподілена між усіма пропорційно часткам у спадщині, які зазначені у свідоцтві. Якщо частина спадкоємців бажає вступити в товариство, а частина від­мовляється (у тому числі не відповідає на звернення товариства), здійс­нюється виділення частин частки, що належать спадкоємцям, які від­мовилися від вступу до ТОВ, а статутний капітал підлягає зменшенню на вартість виділених часток. Решта частин частки передається прий­нятому спадкоємцю. Якщо є угода спадкоємців про поділ спадкового майна або відповідне рішення суду, товариством розглядаються звер­нення того спадкоємця, який успадкував частку.

Збори учасників вправі прирозгляді питання про вступ до товариства від кількох спадкоємців прийняти лише частину з них. Мотиви відмови правового значення не мають. Таке рішення не може бути оскаржене по суті. Спори, пов'язані з відмовою товариства, судам не підвідомчі, оскільки прийняття (відмова у прийнятті) нових учасників є виключною компетенцією вищого органу ТОВ.

У разі прийняття спадкоємця в товариство він успадковує частку, яка належала спадкодавцеві. Закон не містить обмежень щодо успадкуван­ня несплачених часток. У цьому випадку спадкоємці спадкують усю частку, але одночасно успадковують й обов'язок щодо довнесення вкла­ду до статутного капіталу.

Збори повинні також затвердити зміни до статуту, викликані зміною учасників, яка відбувається незалежно від того, яким саме буде рішення товариства: про прийняття спадкоємця чи відмову у вступі до товари­ства. Тому, щоб не скликати загальні збори учасників вдруге, до поряд­ку денного доцільно включати питання про затвердження змін до уста­новчих документів.

На думку Держкомпідприємництва, у разі смерті учасника кворум загальних зборів учасників доцільно визначати за аналогією вимог, установлених ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» стосовно частки, придбаної самим товариством, тобто голосування і визначення кворуму у вищому органі товариства провадяться без ура­хування частки, що належить померлому учаснику1.

1 Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 19.12.2002 р. № 4-42-344/6786 «Стосовно визначення кворуму загальних зборів засновників» // Бухгалтер. - 2003. - № 6.


488 4**фь&~

Право на одержання частини майна товариства пропорційно до частки померлого учасника зберігається за спадкоємцем і в тому ви­падку, коли товариство припинилося внаслідок передачі майна (реор­ганізовано).

Ще одна проблема - це відсутність спадкоємців. Якщо спадщина не прийнята жодним зі спадкоємців, то слід керуватися ст. 1277 ЦК Укра­їни, за якою спадщина, яку спадкоємці не прийняли або відмовилися від неї, за рішенням суду визнається відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. До не витребуваної спадщини, яка складається з корпоративних прав, слід застосовувати загальне правило.

3.3.52. Розрахунки зі спадкоємцями

Якщо спадкоємець не подав заяви про вступ в ТОВ або учасники відмовили у прийнятті його до товариства, то товариство повинно роз­рахуватися з ним.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 147 ЦК України розрахунки зі спадкоєм­цями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень ст. 148 цього Кодексу. Ця стаття регулює розрахунки в разі виходу з товариства. Однак слід мати на увазі й одну особливість її застосування. Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 148 ЦК України порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Для відносин, пов'язаних з виходом, таким законом є ст. 54 Закону України «Про господарські товариства». Але для відносин, пов'язаних з розрахунком частки учасника, якому відмовлено у вступі до товариства, таким за­коном буде ст. 55 того самого Закону, яка є спеціальною.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про господарські товари­ства» при відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до ТОВ або відмові товариствау прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного фонду товариства підлягає зменшенню.


Стаття 55 відрізняється від ст. 54 тим, що:

1) не встановлює строку проведення розрахунку;

2) частка може бути видана у грошовій або натуральній формі не лише на вимогу учасника;

3) вартість частки визначається на день смерті учасника;

4) розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Проте ці відмінності є другорядними. Найважливіше, що ст. 55 За­кону України «Про господарські товариства» передбачає інший по­рядок визначення суми, яка підлягає сплаті. Порівняймо:

- ст. 54 - при виході учасника йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді;

- ст. 55 - йому видається частка у майні, яка належала реорганізо­ваній або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю).

Видається, що уст. 55 Закону України «Про господарські товариства» міститься не точне формулювання, адже зрозуміло, що спадкодавець не має частки в майні товариства, бо власником майна є товариство. Учас­ник має частку в статутному капіталі товариства, яка, мабуть, і малася на увазі.

Якщо для розрахунку зі спадкоємцями законодавець відсилає до норми, яка регулює вихід з ТОВ, то очевидно, що принцип визначення суми повинен бути єдиний в обох випадках. Тому ст. 55 Закону України «Про господарські товариства» не може застосовуватися як така, що суперечить ст. 147 ЦК України.

Розрахунки з учасником проводяться в грошовій формі. За домовле­ністю між спадкоємцем та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі (ч. 2 ст. 148 ЦК України).

Ще одна важлива особливість - вимога зменшення розміру статут­ного капіталу. За змістом ст. 55 Закону «Про господарські товариства», якщо зі спадкоємцями проводиться розрахунок, це слід зробити обов'язково. Однак ця норма вступає в конфлікт з нормами, які регулю­ють процедуру зменшення статутного капіталу. Відповідно до ч. 5 ст. 144 ЦК України зменшення статутного капіталу ТОВ може мати місце після повідомлення в порядку, встановленому законом, усіх його креди­торів і за наявності заперечень кредиторів товариства не допускається (ст. 16 Закону України «Про господарські товариства»). У цьому разі


кредитори мають право вимагати дострокового припинення або ви­конання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збит­ків. А за ст. 56 цього ж Закону рішення ТОВ про зменшення його ста­тутного фонду набирає чинності не раніш як через 3 місяці після державної реєстрації і публікації про це у встановленому порядку.

Тому постає питання, чи допускається зменшення статутного капі­талу товариства внаслідок проведення розрахунку зі спадкоємцем учас­ника, якщо проти цього заперечують кредитори.

Держпідприємництво України вважає, що фактичній видачі право­наступнику (спадкоємцю) учасника товариства у грошовій або нату­ральній формі частки в майні цього товариства передує:

-» визначення вартості частки на момент смерті учасника на підста­ві положень статуту відповідного товариства та з урахуванням вимог Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»;

- проведення загальних зборів учасників товариства та ухвалення на ньому рішення про зменшення статутного капіталу у зв'язку з видачею правонаступнику (спадкоємцю) учасника частки в майні товариства;

- державна реєстрація змін до статуту;

- набрання чинності рішенням товариства про зменшення його статутного капіталу1.

Увага! Держпідприємництво виходить з того, що виплати проводяться після зменшення статутного капіталу у вста­новленому порядку, тобто з урахуванням згоди кредиторів.

Утім, видається, що в цьому випадку згоди кредиторів не потрібно, оскільки підставою для зменшення статутного капіталу є пряма вимога закону, а не рішення зборів учасників.

Запропонований порядок не враховує, що питання про вступ спадко­ємців у товариство виріїиується на зборах учасників, а зменшення статут­ного капіталу є наслідком відмови у прийнятті спадкоємця до товариства.

Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 29.08.2005 р. № 7332 «Щодо врегулювання порядку та способу визначення частки спадкоємців учасника товариства з обмеженою відповідальністю, які не вступили в товариство» // Орієнтир. - 2005. - № 35.


Обидва питання, і про вступ спадкоємця, і про зменшення статутного капіталу, повинні бути включені до порядку денного. Коли формується порядок денний, то ще не відомо, як буде вирішено питання про вступ спадкоємця. Тому відсутні підстави, щоб включати до порядку денного питання про зменшення статутного капіталу, коли ще не відомо, чи буде спадкоємцеві відмовлено у прийнятті до товариства.

Чинне законодавство не передбачає права спадкоємця, який успад­кував частку в статутному капіталі, продати її. Відповідно до ст. 147 ЦК України право продати частку має учасник товариства, а не власник частки. Таке право слід було б надати спадкоємцеві, щодо якого това­риство не виконує своїх зобов'язань з обов'язкового викупу частки протягом установленого строку. Продаж частки відбувається за прави­лами, передбаченими ст. 147 ЦК України.

3.3.53. Перехід частки внаслідок


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 | 144 | 145 | 146 | 147 | 148 | 149 | 150 | 151 | 152 | 153 | 154 | 155 | 156 | 157 | 158 | 159 | 160 | 161 | 162 | 163 | 164 | 165 | 166 | 167 | 168 | 169 | 170 | 171 | 172 | 173 | 174 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)