Право на дивіденди

Право на дивіденди не виникає само по собі з факту наявності в осо­би акції, а обумовлюється деякими додатковими фактами - прибуткової діяльності АГ протягом року, тобто за умов наявності в АГ прибутку, і прийняття загальними зборами рішення про розподіл частки цього прибутку серед акціонерів. Причому останнє також можна поділити на: скликання загальних зборів акціонерів, включення до порядку денного цих питань, щоб ці збори відбулися, щоб за рішення про виплату диві­дендів було проголосовано.

Саме тому АГ і не може гарантувати виплату дивідендів власникам простих акцій, бо в нього не виникає зобов'язань з цього приводу.

Якщо питання про розмір і строк виплати дивідендів вирішено за­гальними зборами, так званий проголошений дивіденд стає боргом АГ, виплати якого акціонери мають право вимагати. Ці вимоги АГ зобов'язане задовольнити разом з вимогами інших кредиторів. У разі неотримання дивідендів відсотки на них нараховуватися не повинні. При неотриман­ні акціонером дивідендів з вини АГ, він може вимагати виплати відсотків за безпідставне користування його коштами.

Слід ураховувати особливості регулювання питання про виплату дивідендів у випадку, коли акціонером є держава. За ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави,

за підсумками календарного року зобов'язана спрямувати частину чисто­го прибутку на виплату дивідендів.

Згідно з ч. 7 ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» привілейовані акції надають їх власникам переважні (стосовно власників простих акцій) права на отримання частини прибутку AT у вигляді дивідендів. Частиною 5 ст. 14 Закону «Про акціонерні товари­ства» встановлюється, що статутом AT може бути передбачено ство­рення спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями. Порядок формування та використання такого фонду встанов­люється ДКЦПФР.

Розмір дивідендів, сплачуваних за простими акціями, залежить від багатьох чинників і вирішується загальними зборами акціонерів. Розмір дивідендів за привілейованими акціями зазначений заздалегідь.

Закон установлює певні заборони щодо виплати дивідендів. АГ не має права оголошувати та виплачувати дивіденди:

- до повної сплати всього статутного капіталу;

- при зменшенні вартості чистих активів АГ до розміру, меншого, ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду;

- в інших випадках, установлених законом (ст. 158 ЦК).

Стаття 31 Закону «Про акціонерні товариства» містить додаткові заборони, які диференційовані залежно від класу акцій, що належать акціонерам.

1. AT не має права приймати рішення про виплату дивідендів та
здійснювати виплату дивідендів за простими акціями в разі, якщо:

- звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано у встанов­леному законодавством порядку;

- власний капітал товариства менший, ніж сума його статутного капіталу, резервного капіталу та розміру перевищення ліквідацій­ної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю.

2. АГ не має права здійснювати виплату дивідендів за простими ак­
ціями в разі, якщо:

- воно має зобов'язання про викуп акцій відповідно до ст. 68 цього Закону;

- поточні дивіденди за привілейованими акціями не виплачено пов­ністю.

3. AT не має права приймати рішення про виплату дивідендів та здій­
снювати виплату дивідендів за привілейованими акціями в разі, якщо:

- звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано у встанов­леному законодавством порядку;

- власний капітал АГ менший, ніж сума його статутного капіталу, резервного капіталу та розміру перевищення ліквідаційної вар­тості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю, влас­ники яких мають переваги щодо черговості отримання виплат у разі ліквідації.

АГ не має права здійснювати виплату дивідендів за привілейованими акціями певного класу до виплати поточних дивідендів за привілейова­ними акціями, власники яких мають перевагу щодо черговості отриман­ня дивідендів.

Поиск по сайту: