АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

РОЗДІЛ 1. Спеціальність 12. 00. 03 – цивільне право і цивільний процес;

Читайте также:
  1. I розділ
  2. Актуальність розділу.
  3. Бальнеологія як розділ курортології. Головні бальнеологічні групи мінеральних вод.
  4. В – Індивідуальні розділи курсу
  5. Вимоги до написання підрозділу
  6. Вимоги до написання підрозділу
  7. Вимоги до написання підрозділу
  8. Висновки до розділу
  9. Висновки до розділу
  10. Висновки до розділу
  11. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1
  12. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

ЖИЛА Анна Серггіївна

УДК 347.764(477)

СТРАХУВАННЯ ЯК СПОСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ В ЦИВІЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ

 

 

Спеціальність 12. 00. 03 – цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

 

Дисертація на здобуття наукового ступеня

Кандидата юридичних наук

 

Науковий керівник:

Харитонов Євген Олегович,

доктор юридичних наук, професор

заслужений діяч науки і техніки України

 

Одеса – 2009

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...............................................................................3

ВСТУП....................................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СПОСОБІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ...................................................................................13

1.1. Поняття та ознаки забезпечення виконання зобов’язань........................................13

1.2. Система видів забезпечення виконання зобов’язань..............................................33

1.3. Нетрадиційні види забезпечення виконання зобов’язань.......................................50

 

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ, МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ПРАВОВІ ОСНОВИ СТРАХУВАННЯ.................................................................................................................68

 

2.1. Сутність, функції та принципи страхування........................................68

2.2. Класифікація страхових правовідносин......................................................................76

РОЗДІЛ 3. ДОГОВІР СТРАХУВАННЯ ЯК СПОСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ..................................................................................104

 

3.1. Поняття договору страхування як способу забезпечення виконання зобов’язань.......................................................................................................................104

3.2. Сторони договору страхування, їх права та обов’язки.........................................135

3.3. Динаміка договірних правовідносин страхування як способу забезпечення виконання зобов’язань....................................................................................................157

 

ВИСНОВКИ.......................................................................................................................174

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................................181

 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВАТ..................................................................................Відкрите акціонерне товариство

ГК України........................................................................Господарський кодекс України

ЗАТ.....................................................................................Закрите акціонерне товариство

КМУ...........................................................................................Кабінет Міністрів України

КТМУ.........................................................Кодекс торговельного мореплавства України

МТСБ....................................................................Моторне (транспортне) страхове бюро

НАСК............................................................Національна акціонерна страхова компанія

НБУ.........................................................................................Національний банк України

ТОВ...............................................................Товариство з обмеженою відповідальністю

ЦК України...............................................................................Цивільний кодекс України

ЦК УРСР.......................................................................................Цивільний кодекс УРСР

ЦК РФ..................................................................Цивільний кодекс Російської Федерації

 

ВСТУП

Актуальність теми пояснюється тим, щопобудова ринкової моделі економіки, відновлення приватних засад у господарюванні і формування приватного підприємництва зумовили посилення уваги до інституту страхування та правової сфери інтересів осіб від руйнівної дії нещасних випадків, несприятливих змін ринкової кон’юнктури тощо. Крім того, небезпека може бути спричинена діями самих суб’єктів господарювання – через неналежне виконання або взагалі невиконання взятих на себе зобов’язань.

Особа, яка приймає участь в договірних відносинах зацікавлена в зменшенні ризику невиконання зобов’язання контрагентом або зведенні його до мінімуму. При вступі в цивільно-правові відносини їх учасники намагаються не допустити будь-яких порушень. Однак реалії цивільного обігу, а також судова практика свідчать про те, що юридичні обов’язки не завжди виконуються належним чином. Відповідно сторона, яка вступає в договірні стосунки може бути не впевнена в своєму контрагенті, а тому у неї виникає зацікавленість в створенні таких умов, щоб навіть у випадку невиконання контрагентом прийнятих на себе зобов’язань, власна майнова сфера не зазнала втрат (збитків). В умовах вільної конкуренції та розвитку торгівлі особливого значення набуває система видів забезпечення зобов’язань, що передбачена цивільним законодавством і дозволяє вирішити проблему захисту майнової сфери кредитора.

Одним із поширених нетрадиційних способів забезпечення виконання зобов’язань, що використовуються суб’єктами цивільних правовідносин є страхування.

Як свідчить досвід становлення інституту страхування, воно є обов’язковим елементом кожної економічної і соціальної системи суспільства. Без розвинутої системи страхування економіка успішно функціонувати не може. Страхування є одним із суттєвих механізмів для поновлення порушених майнових інтересів осіб у випадках непередбачуваних втрат.

Страхова діяльність перестала бути монополією держави і здійснюється страховиками. Страхування є найбільш поширеним і широковживаним способом мінімізації ризиків, з якими стикаються суб’єкти господарювання при здійсненні господарської діяльності, оскільки ризики слід вважати невід’ємною частиною господарської діяльності.

Одними з найбільш поширених ризиків, з якими стикаються суб’єкти господарювання, є ризики, пов’язані з втратою прибутку, а також із втратою або пошкодженням майна. Тому, одним з основних завдань при проведенні заходів щодо забезпечення виконання договорів є розробка механізму мінімізації втрат в господарській діяльності.

Слід зауважити, що сучасний стан правовідносин страхування на страховому ринку України свідчить про серйозні суперечності та прогалини в чинному законодавстві. У зв’язку з цим створення системи фінансових гарантій, розвиток страхування в Україні як механізму захисту майнових інтересів є і необхідним, і особливо значимим.

Усе це зумовлює необхідність поглибленого дослідження цивільно-правових норм, що регулюють правовідносини страхування як виду забезпечення виконання зобов’язань у цивільному праві. Тож, встановлення теоретичного підгрунтя та висвітлення практичного використання правовідносин страхування, визначення їх місця в системі забезпечення виконання зобов’язань є досить актуальним.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною комплесної науково-дослідної теми Одеської національної юридичної академії на 2006-2010 роки “Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті” (державний реєстраційний номер 0106U004970) та науково-дослідного плану роботи кафедри цивільного права на 2006-2010 роки “Традиції та новації у сучасному цивільному праві України”, що є складовою загального напрямку дослідження Одеської національної юридичної академії.

Мета і завдання дослідження. Метою наукового дослідження є теоретичне опрацювання цивільно-правових проблем страхування як способу забезпечення зобов’язань, аналіз відповідної практики та обґрунтування пропозицій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання цього виду страхування.

Для досягнення вказаної мети здійснено спробу вирішити такі основні завдання:

встановити ефективність застосування та проаналізувати існуючі види забезпечення зобов’язань (які законодавчо встановлені та вироблені виключно договірною практикою) для забезпечення виконання зобов’язань у цивільному законодавстві;

теоретично обґрунтувати особливості правовідносин страхування як нетрадиційного забезпечувального способу та визначити їх місце в системі видів забезпечення виконання зобов’язань;

встановити прояви структурних елементів страхових правовідносин як способу забезпечення виконання зобов’язань;

визначити правовий статус сторін та інших учасників договору страхування як способу забезпечення виконання зобов’язань;

з’ясувати основні види ризиків при страхуванні як способу забезпечення виконання зобов’язань;

розкрити умови та порядок укладення договору страхування як підстави виникнення страхових правовідносин, встановити його правову сутність та мету;

визначити порядок укладення, зміни та припинення договору страхування як способу забезпечення виконання зобов’язань;

виробити пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавства у сфері забезпечення виконання зобов’язань та страхування як одного з нетрадиційних способів.

Об’єктом дослідження є правові відносини, що виникають між страховиком і страхувальником при забезпеченні виконання цивільно-правових зобов’язань останнього.

Предметом дослідження є теоретичні підходи та правові норми із регулювання відносин щодо страхування як способу забезпечення зобов’язань, а також практика їх застосування.

Методологію дослідження склали системний, логічний, історичний, компаративістський та інші наукові методи. Метод формально-логічного аналізу використовувався при дослідженні змісту норм, які регулюють відносини із забезпечення виконання зобов’язань та страхування, відносини, безпосередньо пов’язані з укладенням та оформленням страхового договору. Метод системно-структурного аналізу використовувався для з’ясування системи способів забезпечення виконання зобов’язань у цивільному праві України, визначення місця в них страхових зобов’язань, їх структури, видів, елементів тощо. Використання методу порівняльного аналізу надало змогу здійснити порівняння головних положень про забезпечення зобов’язань страхуванням із суміжними відносинами та правовими інститутами, що пов’язані з тематикою дисертаційного дослідження, а також з’ясувати законодавчі рішення в іноземних законодавствах. Метод історичного аналізу застосовувався для встановлення чинників формування страхування як способу забезпечення зобов’язань, визначення тенденцій та характеру її розвитку.

Розгляд окремих питань здійснювався від загального до окремого, що дало змогу на підставі дедуктивного методу зробити низку висновків. Були застосовані різні способи доктринального тлумачення цивільного та господарського законодавства: словесне, реальне, логічне та ін.

Теоретичною основою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі цивільного права, римського приватного права, загальної теорії права М.М. Агаркова, С.С. Алексєєва, С.І. Аскназія, М.І. Брагінського, С.М. Братуся, В.В. Вітрянського, К.О. Граве, В.П. Грибанова, О.С. Йоффе, О.А. Загорулько, О.О. Красавчикова, В.С. Константинова, Н.І. Матузова, Д.І. Мейера, І.Б. Новицького, К.П. Победоносцева, І.О. Покровського, М.Г. Проніної, І.Й. Пучковської, К.І. Скловського, С.Я. Сорокіна, Є.О. Суханова, Ю.К. Толстого, Р.Й. Халфіної, Є.О. Харитонова, П.П. Цитовича, Я.О. Чапічадзе, Г.Ф. Шершеневича, Р.Б. Шишки, Т.С. Шкрум, Ф.Ф. Шпанагеля та інших.

Дослідженню страхових правовідносин, були присвячені праці представників дореволюційної доби. Зокрема це роботи, В.Р. Ідельсона, Д.І. Мейєра, Г.Ф. Шершеневича тощо. Правові питання майнового страхування в економічних зв’язках радянського періоду висвітлювалися: Є.Н. Гендзехадзе, К.О. Граве, Л.А. Лунцем, О.С. Іоффе, В.К. Райхером, В.І. Серебровським, В.М. Яковлєвим та ін.

Значний внесок у розв’язання проблем страхових правовідносин був зроблений М.Я. Шиміновою, В.В. Аленичевим, Д.А. Петровим, Є.О. Сухановим. В останні роки відчувається значна зацікавленість українських вчених-правознавців проблемами страхових правовідносин. Аналізу страхових правовідносин присвячені праці Є.М. Білоусова, В.В. Луця, В.П. Янішена, Я.О. Чапічадзе.

Разом з тим теоретичні проблеми становлення і розвитку страхування як способу забезпечення виконання зобов’язань висвітлені недостатньо і потребують поглибленого вивчення, що є актуальним з теоретичної та практичної точок зору, а тому є всі підстави для вивчення цієї проблеми на рівні дисертаційного дослідження.

Емпіричним підґрунтям дослідження слугували положення актів цивільного законодавства України та практика їх застосування.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше в українській юридичній літературі зроблено спробу комплексного дослідження страхування як способу забезпечення зобов’язань.

На підставі одержаних у процесі дисертаційного дослідження результатів предметом обговорення на захисті можуть бути такі положення, що мають пріоритет та наукову новизну:

уперше:

запропоноване авторське формулювання визначення забезпечувального зобов’язання як правовідношення, що засноване на правовій нормі, за яким при порушенні основного забезпечуваного зобов’язання, воно забезпечує інтереси кредитора як спосіб забезпечення, та спрямоване на стимулювання боржника до належного виконання юридичних обов’язків;

стверджується, що до властивостей акцесорності відноситься: 1) недійсність основного зобов’язання спричиняє недійсність акцесорного; 2) припинення основного зобов’язання спричиняє припинення акцесорного; 3) кредитором в основному і забезпечувальному зобов’язаннях завжди є одна і та ж особа; 4) зміну основного зобов’язання спричиняє припинення акцесорного; 5) отримання кредитором виконання за рахунок забезпечення припиняє відразу два зобов’язання – і забезпечувальне, і основне; 6) права кредитора в забезпечувальному зобов’язанні можуть бути реалізовані тільки при порушенні умов основного зобов’язання; 7) порядок захисту прав в акцесорних зобов’язаннях безпосередньо залежить від основного зобов’язання; 8) спільність цілей на досягнення яких спрямовані всі способи забезпечення виконання зобов’язань;

запропоновано узгодити норми ЦК України та ГК України як між собою, так і з законодавством про фінансові послуги. Уявляється за доцільне або виключити слова “страхова організація” зі ст. 560 ЦК України, або поміняти їх місцями з словами “або інша фінансова установа”. Тим самим буде усунене недоречне протиставлення страхових організацій фінансовим установам;

запропоновано привести у відповідність до Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” і положення ч. 1 ст. 200 ГК України, в якій, крім змін, аналогічних запропонованим змінам до ст. 560 ЦК України, слова “кредитною установою” доцільно замінити словами “фінансовою установою”;

запропоновано надати страховому інтересу легальне визначення та внести доповнення в страхове законодавство, зокрема, в ЦК України та Закон України “Про страхування” в наступній редакції: “Страховий інтерес – суб’єктивне відношення особи, яке обумовлене об’єктивною потребою в збереженні об’єкта страхової охорони та з втратою якого особа може зазнати шкоди (матеріальної чи моральної) при настанні певної страхової події”;

пропонується авторське формулювання визначення договору страхування як:

“за договором страхування страховик за рахунок страхового фонду зобов’язується видати страховий поліс (страхове свідоцтво), в разі настання страхового випадку, виплатити страхувальнику встановлену договором страхову суму (страхову премію), а страхувальник зобов’язаний у встановлені строки і порядку повідомити про настання страхового випадку, зміни в об’єкті страхування та сплатити (сплачувати) страхові платежі”;

стверджується, що страхування як спосіб забезпечення виконання зобов’язання виступає саме у вигляді добровільного страхування відповідальності;

пропонується надати визначення вигодонабувача, оскільки ч. 4 ст. 3 Закону України “Про страхування” прямо вказує на те, що вигодонабувачами є “громадяни” та юридичні особи, які можуть зазнати збитків, в разі настання страхового випадку. Доцільно в Законі України “Про страхування” надати легальне визначення вигодонабувача, як фізичної або юридичної особи, яка може зазнати збитків в результаті настання страхового випадку і може претендувати на страхове відшкодування;

удосконалено:

пропозицію, щодо внесення змін до ст. 985 ЦК України шляхом закріплення двох умов: 1) страхове відшкодування виплачується, але страховик має право при визначенні розміру страхового відшкодування вирахувати несплачену суму страхової премії; 2) страхове відшкодування не виплачується у зв’язку з тим, що в договорі сторони передбачили розповсюдження страхового захисту лише на ті страхові випадки, які мали місце після вступу договору в дію;

пропозицію про закріплення у ст. 989 ЦК України такого припису: “якщо розмір збитків третіх осіб більший за розмір страхової суми, то відповідну різницю страхувальник зобов’язаний компенсувати одноосібно”.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладений матеріал, наведені висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані у:

науково-дослідній сфері – сформульовані у роботі висновки, пропозиції та рекомендації можуть слугувати емпіричною базою для подальших правових досліджень у сфері загальної теорії забезпечення виконання зобов’язань та страхування як нетрадиційного їх способу;

сфері практичної діяльності – сформульовані у дисертації положення можуть використовуватися для забезпечення єдності розуміння і правильного застосування норм, які регулюють страхування як спосіб забезпечення виконання зобов’язань;

правозастосовчій діяльності­­­­­­­­­­­­­­­ – сформульовані у дисертації положення щодо вдосконалення чинного цивільного законодавства можуть стати основою при розробці відповідних законопроектів, удосконаленні актів цивільного законодавства України, при визначенні й уточненні змісту основоположних понять інституту способів забезпечення виконання зобов’язань й інституту страхування та формуванні судової практики;

навчальному процесі – результати дослідження можуть бути використані у навчальному процесі як при викладанні нормативного курсу з цивільного права, так і спецкурсу “Страхування”, а також інших спецкурсів, пов’язаних із правовим регулюванням страхової діяльності.

Особистий внесок здобувача. Серед публікацій за темою дисертації у співавторстві написана одна. Особистий внесок здобувача у написанні цієї статті полягає у розроблені основної ідеї та викладенні змісту щодо системи забезпечення виконання зобов’язань в цивільному праві України.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та їх аргументація, рекомендації практичного характеру стосовно вдосконалення цивільного законодавства України, що містяться у дисертаційному дослідженні, були обговорені на засіданнях кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії. Окремі положення дисертаційного дослідження обговорювалися на конференціях: ІV Міжнародній науково-методичній конференції “Римське право і сучасність”(19-20 травня 2006р., м. Одеса), 9-й (61-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (26 квітня 2006 р., м. Одеса), 10-й ювілейній звітній науковій конференції професорсько- викладацького і аспірантського складу “Правове життя сучасної України”(27-28 квітня 2007 р., м. Одеса).

Публікації. Основні теоретичні та практичні висновки, положення та пропозиції дисертаційного дослідження викладені у п’яти наукових статтях, чотири з яких опубліковані у виданнях, що входять до переліку наукових фахових видань, затверджених ВАК України та у трьох тезах доповідей.

Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, та списку використаних джерел, що становить 223 найменування. Повний обсяг дисертації складає 198 сторінок, із них список використаних джерел 17 сторінок.

 

 

РОЗДІЛ 1


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.008 сек.)