Тема 2. Держава і право Стародавнього Сходу

Сучков Олександр, 1 курс группа Б

Тема 1. Історія держави і права зарубіжних країн як наука та навчальна дисципліна

Держава – територіальна універсальна організація публічної влади, яка призначена для соціального захисту населення.

Право - це система загальних загальнообов`язкових, формально-визначених правил поведінки, які встановлюються, охороняються і гарантуються державою з метою врегулювання найважливіших суспільних відносин.

Правова сім’я — це певна сукупність національних правових систем, об'єднаних спільністю історичного формування, структури права, його джерел, провідних галузей та інститутів, правозастосування, понятійно-категоріального апарату юридичної науки.

Правовий інститут – це система взаємопов'язаних норм, які регулюють відносно самостійну сукупність суспільних відносин або їх компоненти.

Історична школа права - напрям в юридичній науці XIX століття. Представники історичної школи права виступали проти ідей природного права. Найважливішим джерелом права був оголошений звичай. Кодифікація відкидалася, а право зображувалося як результат поступового зростання "народного духу ": розвиток права порівнювався з розвитком мови.

Соціологічний підхід – можливість розглядати соціальні інститути, соціальні відносини, соціальні організації на основі безпосередніх емпіричних даних, що включають поведінки особистості, конкретну мотивацію цієї поведінки.

Періодизація - розподіл процесів розвитку суспільства чи природи на відмінні один від одного періоди на основі певних ознак чи принципів.

Цивілізаційний підхід – підхід, який базується на рівні цивілізації, і на основних факторах, які визначають розвиток держави і права. Такими факторами є характер ідеології, соціально-культурні параметри суспільства, рівень духовності народу, його традиції, національний характер, менталітет, географічне середовище і т.п.

Формаційний підхід -підхідтеорії держави і права, який базується на марксистському вченні про зміну суспільно-економічних формацій.

Тема 2. Держава і право Стародавнього Сходу

Неолітична революція — історичний період переходу в епоху неоліту від привласнюючого до відтворюючого типу господарства, це пов'язано з виникненням скотарства, тваринництва, землеробства. Цей процес сприяв виникненню міських поселень, ремесел та писемності.

Східна деспотія — форма правління і водночас політичний режим на Стародавньому Сході. Її характерними рисами вважаються практично необмежена влада монарха, особа і влада якого обожнюються; наявність численного централізованого чиновницького апарату; відсутність прав і свобод громадян.

Принцип таліону - принцип призначення покарання за злочин, згідно з яким міра покарання повинна відтворювати шкоду, заподіяну злочином («око за око, зуб за зуб»).

Арії (арійці) — у етнології і антропології окремі народи індоєвропейської сім'ї мов, а саме давні народи, які самі себе так називали та (значно рідше) їх сучасні нащадки.

Гана - в Стародавній Індії терміном "Гана"позначали різного роду об'єднання корпоративного типу: общинний колектив як основну одиницю суспільного устрою, пізніше - державні утворення республіканського типу і вищий орган влади в цих республіках.

Варна — назва великого соціального стану в традиційному індійському суспільстві. Традиційно існує чотири варни: жреці-брахмани, воїни-кшатрії, торговці-вайшії, землероби-шудри.

Каста — ендогамні спадкові замкнені групи людей, які зв'язані традиційними професіями і займають певне місце в соціальній ієрархії.

Раджа - індійський титул правлячої особи, князя або царя. Слово це походить від кореня râj — сяяти, блищати, і бере свій початок ще з індоєвропейської епохи.

Дхарма — релігійно-філософська категорія "універсального Закону" або "правила" в індуїзмі та буддизмі. Термін вказує не на конкретний, а на фундаментальний закон.

Дхармашастри - давньоіндійські тексти, які описують релігійні правила поведінки, а також стародавні закони.

Веди - священна книга давніх індійців, яка була створена в II-I тисячоліть до н.е. і записана ведичним санскриптом.

Енсі — правитель міста в стародавньому Шумері, використовувався також у Вавилонії та Ассирії.

Ордалії — найстаріший тип судочинства у вигляді покладання на вирок Божий чи сил природи, з вірою, що надприродне втручання визначить винного і врятує невинного. Здійснювався за браком інших доказових засобів, або якщо вони не дали наслідків.

Авілум — повноправна вільна людина в стародавньому Вавилоні, член громади, що міг брати участь в місцевому самоврядуванні.

Мушкенум — вільний чоловік, який не був членом громади і підлягав безпосередньо царській адміністрації та рабам. Термін широко використовується в законах Хамурапі.

Фараон — титул монарха у Стародавньому Єгипті.

Ном — територіально-адміністративна одиниця в Стародавньому Єгипті.

Номарх — посада управителя нома в елліністичному Єгипті і також прийняте в історіографії назва сановників з тими ж повноваженнями за часів династичного періоду Єгипту. Був представником фараона, а також здійснював контроль і управління адміністративної області. У його повноваження входили збір податків, судові функції, набір і забезпечення військ, господарське адміністрування.

Джаті - (народження, у значенні "приналежність до групи за народженням ") - каста чи підкаста, найменша ендогамна група в Індії на багатьох індоєвропейських мовах.

Ван — титул правителів держав у Китаї, Кореї і Рюкю у стародавні часи і середньовіччі.

Поиск по сайту: