Вимоги, що пред’являються до кадрів органів прокуратури

Умови вступу на службу до органів прокуратури закріплені у ст. 46 Закону “Про прокуратуру”. Оскільки служба в органах прокуратури є одним із видів державної служби, то на прокурорів та слідчих прокуратури розповсюджуються і окремі положення Закону “Про державну службу в Україні”.

Прокурорами та слідчими можуть бути особи, які мають вищу юридичну освіту. Наявність освіти у кандидата на відповідну посаду підтверджується відповідним дипломом встановленої форми.

Кандидати на посади прокурорів та слідчих також повинні мати необхідні ділові та моральні якості. До ділових якостей, зокрема, відносяться підготовленість до професійної діяльності кандидата відповідно до державних освітніх стандартів вищої юридичної освіти і, крім того, наявність певних знань, вмінь, професійних якостей, необхідних для успішного виконання посадових обов’язків у системі прокуратури.

При призначенні на різні оперативні посади в органах прокуратури важливе значення мають моральні якості та психологічні властивості особистості, до яких, зокрема, відносяться: відповідний рівень культури, виховання, правосвідомості, громадянської відповідальності; чесність, скромність, інтелект, об’єктивність, неупередженість, аналітичні здібності тощо. Вказівка на необхідність наявності зазначених якостей міститься у ряді нормативних актів. Так, у Дисциплінарному статуті прокуратури звернуто увагу на такі якості, як принциповість, непримиренність до порушень законів, громадянська мужність, справедливість, непідкупність, ініціативність (ст. 2), сумлінність, оперативність (ст. 4), дисциплінованість

(ст. 17). В Положенні про класні чини працівників прокуратури виокремлюється така якість, як ініціативність (п.4).

Наказом Генерального прокурора України № 2 від 25.12.2004 р. ”Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України” встановлено, що основним критерієм оцінки прокурорсько-слідчих кадрів усіх рівнів має бути їх особистий вклад у покарання ефективності прокурорсько-слідчої діяльності, постійне підвищення професійних знань, принциповість при вирішення практичних питань, вміння протистояння місництву та відомчим впливам, непримиримість до будь яких порушень закону, здатність вирішувати завдання щодо утвердження верховенства права, захисту прав людини, інтересів держави та суспільства.

У контексті цього актуальними є положення Рекомендації R(2000) 19

Комітету Міністрів Ради Європи “Про роль державного обвинувачення в системі кримінального правосуддя” (6 жовтня 2000 р.): державні обвинувачі повинні виконувати свої обов’язки чесно та об’єктивно.

Індивідуальні психологічні якості особистості також мають значення для роботи на посаді прокурора, слідчого, помічника прокурора. З огляду на професійний психологічний відбір кандидатів враховуються такі якості претендента: здатність та готовність до проходження служби в прокуратурі; уважність та спостережливість; швидкість мислення; добра пам’ять; здатність логічно мислити і діяти швидко та рішуче у конфліктних ситуаціях; основні риси темпераменту; комунікативність та вміння встановлювати психологічний контакт з особами тощо.

З врахуванням специфіки роботи в органах прокуратури, інтенсивності, емоційної та фізичної напруги праці прокурорських працівників до кандидатів на ці посади також пред’являються певні вимоги щодо стану здоров’я. Кандидати мають проходити медичне обстеження та в залежності від стану здоров’я вирішується питання про їх можливість працевлаштування в прокуратурі.

Для зайняття посади прокурорів Закон “Про прокуратуру”, крім зазначених кваліфікаційних вимог, містить і і інші. Так, ст. 46 Закону визначає, що прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості. Особи, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажування строком до одного року.

Особи, вперше призначені на посади помічників прокурорів, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокуратури, приймають “Присягу працівника прокуратури”, текст якої затверджується Верховною Радою України. [9]

На посади прокурорів Автономної республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів призначаються особи віком не молодше 30 років, які мають стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше семи років; на посади районних і міських прокурорів – віком не молодше 25 років із стажем роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше трьох років.

Військовими прокурорами і слідчими призначаються громадяни України з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту.

Військовослужбовці військових прокуратур у своїй діяльності керуються Законом України ”Про прокуратуру” і проходять службу відповідно до Закону України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу” та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види постачання і забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

Сумісництво служби в органах прокуратури з роботою на підприємствах, установах чи організаціях, а також з будь-яким підприємництвом не допускається, за винятком наукової і педагогічної роботи.

Прокурорам і слідчим органів прокуратури, працівникам науково-навчальних закладів прокуратури присвоюються класні чини залежно від займаних посад та стажу роботи.

Порядок присвоєння і позбавлення класних чинів визначається Положенням про класні чини працівників прокуратури України, яке затверджено постановою Верховної Ради України від 6.11.91 р.[10] Класні чини державного радника юстиції України, державного радника юстиції України 1,2 і 3 класів присвоюються Президентом України, інші класні чини присвоюються Генеральним прокурором України.

§ 2. Атестація прокурорських працівників

Прокурори і слідчі прокуратури підлягають атестації один раз у п’ять років (ч. 4 ст. 46 Закону “Про прокуратуру”). Положення про порядок проведення атестації прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури затверджено наказом Генерального прокурора України від 26.12.02 р. № 2873 ц.[11]

Атестація – це управлінська кадрова процедура, спрямована на визначення кваліфікованої оцінки працівників прокуратури та навчальних закладів на підставі вивчення їх професійних і моральних якостей. Мета атестації –

визначення службової відповідності працівників займаним посадам, стану їх професійної підготовки;

формування резерву кадрів на висунення;

стимулювання росту професійної майстерності;

визначення напрямків підвищення кваліфікації, професійної підготовки і перепідготовки;

внесення і обґрунтування пропозицій щодо призначення, переміщення та звільнення кадрів.

Атестації підлягають прокурорсько-слідчі працівники та професорсько-викладацький склад навчальних закладів Генеральної прокуратури України, що обіймають посади, по яких передбачено присвоєння класних чинів, а в органах військової прокуратури – військових звань, зі стажем роботи в органах прокуратури не менше шести місяців.

Особи з вищою юридичною освітою, які мають стаж роботи за фахом не менше одного року в інших правоохоронних органах, адвокатурі, нотаріаті, органах законодавчої, виконавчої та судової влади, а також на посадах державних службовців можуть бути атестованими до виповнення шести місяців роботи в органах прокуратури.

Чергова атестація прокурорсько-слідчих працівників та працівників навчальних закладів проводиться не рідше ніж раз на п’ять років, а дострокова – у випадках висунення на вищі керівні посади; у разі неналежного виконання службових обов’язків чи неправильної поведінки, якщо вжиті заходи впливу не дали позитивного результату; на вимогу працівника.

Молоді спеціалісти підлягають атестації після закінчення стажування, але не раніше шести місяців від дня призначення на посаду, а також повторно через два роки.

Для організації та проведення атестації в органах прокуратури утворюються атестаційні комісії, кількісний та персональний склад яких затверджується керівниками відповідних органів прокуратури.

Так, у Генеральній прокуратурі України утворюється Вища атестаційна комісія, склад якої затверджується наказом Генерального прокурора України. Вища атестаційна комісія проводить атестацію всіх прокурорсько-слідчих працівників Генеральної прокуратури, прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, військових прокурорів регіонів та Військово-Морських Сил України, їх заступників, ректора, проректорів та директорів інститутів Академії прокуратури України.

Прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, військовими прокурорами регіонів та Військово-Морських Сил України, Ректором академії прокуратури утворюються атестаційні комісії, які проводять атестації прокурорсько-слідчих працівників та професорсько-викладацького складу навчальних закладів за винятком тих, кого атестує Вища атестаційна комісія.

На кожного працівника, який підлягає атестації, складаються атестаційні документи – біографічна довідка та характеристика ділових та особистих якостей. В атестаційних документах зазначаються основні біографічні дані працівника, вказуються нагороди та заохочення, наявні дисциплінарні стягнення. Службова характеристика повинна містити аналіз виконання працівником, що атестується, службових обов’язків, відомості про його професійну підготовку, творчі і організаторські здібності, ініціативність, компетентність, організованість і діловитість, відданість справі, морально-психологічні якості, риси характеру, навички, ставлення до підлеглих, вміння приймати рішення у складних ситуаціях, стан здоров’я, поведінку в сім’ї та побуті.

Оцінка роботи працівника, характеристика його ділових і особистих якостей мають бути конкретними, обґрунтованими, об’єктивними. В характеристиці вказуються недоліки в роботі та особистій поведінці працівника, стан його професійної підготовленості, дані про усунення ним недоліків, зазначених у попередній атестації, та виконання рекомендацій атестаційної комісії.

Характеристика завершується висновком про відповідність або невідповідність працівника займаній посаді чи про неповну службову відповідність з умовою повторного атестування через шість місяців чи через рік, а також оцінкою його професійної підготовленості.

Висновки службової характеристики молодих спеціалістів, які проходили стажування, мають свідчити про їх підготовленість до самостійної роботи слідчим чи помічником прокурора або про продовження терміну стажування.

Атестаційні документи обговорюються у відповідному колективі і подаються в атестаційну комісію не пізніше як за 10 днів до проведення атестації. Працівник, який підлягає атестації, має бути ознайомлений з підготовленими на нього атестаційними документами. У разі незгоди із службовою характеристикою він може подати до комісії свої заперечення та додаткові відомості щодо своєї службової діяльності.

Атестаційна комісія на підставі оцінки стану професійної підготовленості працівника, його особистих якостей та результатів службової діяльності: 1)погоджується з висновком службової характеристики або 2)приймає рішення про відповідність чи невідповідність працівника займаній посаді, чи 3)про неповну службову відповідність з умовою повторної атестації через шість місяців чи через рік. Вона також може внести рекомендації про заохочення, присвоєння позачергового класного чину, призначення на вищу посаду чи зарахування в резерв, вивчення та поширення позитивного досвіду роботи, направлення на стажування чи навчання з метою підвищення кваліфікації, пониження у класному чині.

Рішення комісії може бути оскаржено прокурору вищого рівня протягом 10 днів після ознайомлення з ним атестованого.

§ 3. Заохочення та дисциплінарна відповідальність прокурорських працівників

Законодавством передбачено систему заходів заохочення, а також дисциплінарної відповідальності прокурорських працівників. За сумлінне і зразкове виконання службових обов’язків, ініціативу та оперативність в роботі прокурори і слідчі, а також працівники навчальних, наукових та інших установ прокуратури заохочуються (ч. 1 ст. 48 Закону “Про прокуратуру”, ст. 4 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 6.11.91 р[12]).

Заходами заохочення є:

1)подяка; 2)грошова премія; 3)подарунок; 4)цінний подарунок; 5)дострокове присвоєння класного чину або підвищення в класному чині; 6)нагородження нагрудним знаком “Почесний працівник прокуратури України”.

За особливі заслуги в роботі працівники прокуратури можуть бути представлені до нагородження державними нагородами і присвоєння почесного звання “Заслужений юрист України”.

Заохочення оголошується наказом, про що вноситься запис до трудової книжки. Наказ оголошується особі, якій винесено заохочення, всім працівникам даної прокуратури і додається до особової справи.

Дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Винесення виправдовувального вироку, повернення кримінальної справи для додаткового розслідування, скасування запобіжного заходу та інших процесуальних рішень тягне дисциплінарну відповідальність прокурорів і слідчих, якщо ними в процесі слідства були допущені недбалість або несумлінність.

Дисциплінарними стягненнями є: 1)догана; 2)пониження в класному чині; 3)пониження в посаді[13]; 4)позбавлення нагрудного знаку “Почесний працівник прокуратури України”; 5)звільнення; 6)звільнення з позбавленням класного чину.

Дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладання стягнення, повинен особисто з’ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи. яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

Дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не рахуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку. Строк проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців.

У разі вчинення працівником діяння, не сумісного з перебуванням на роботі в органах прокуратури, його звільнення проводиться незалежно від часу вчинення проступку.

Про накладання дисциплінарного стягнення видається наказ прокурора, який оголошується працівнику під розписку.

Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності може бути оскаржено працівником Генеральному прокурору України в місячний строк з дня ознайомлення з наказом, або до Верховного Суду України, або до Вищої ради юстиції (п. 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України, п. 4 ст. 3 Закону “Про Вищу раду юстиції”).

Працівник вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо протягом року з дня його накладання він не піддавався новому дисциплінарному стягненню. Поновлення в класному чині може провадитись тільки в порядку атестування.

Дисциплінарне стягнення може бути зняте прокурором, який видав наказ або вищестоящим прокурором раніше року, якщо працівник виявив дисциплінованість і сумлінність у виконанні службових обов”язків.

Поиск по сайту: