 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Розрахунок і підбір технологічного обладнання
Виробничих зон і відділень
До технологічного обладнання належать стаціонарні та переносні стенди, верстати, прилади, пристрої та виробничий реманент (стелажі, столи, шафи) і інше обладнання для виконання виробничого процесу.
При повному завантаженні обладнання його кількість розраховується за річними трудовитратами і фондом робочого часу або пропускній здатності певних типів обладнання. Розрахунками визначається лише кількість основного технологічного обладнання: металообробних верстатів, установок для миття автомобілів, паливозаправних колонок.
Загальна кількість металообробних верстатів визначається за залежністю:
В = SТРМ×jД / ФРПР×ФДПР×hВ, (1.22)
де SТРМ – загальнорічна трудомісткість механічних робіт АТП, яка визначена в графі “Разом” двадцять другого рядка таблиці 1.4;
jД – коефіцієнт врахування трудовитрат допоміжних робіт по самообслуговуванню підприємства, які належать до відділу головного механіка (jД = 1,2...1,3);
ФРПР – річна тривалість робочого періоду верстатів, яка підрахована в графі “ПР” шостого рядка таблиці 1.3;
ФДПР – добова тривалість робочого періоду верстатів, яка визначена в графі “ПР” дев’ятого рядка таблиці 1.3;
hВ – коефіцієнт використання робочого часу верстата (hВ = 0,7...0,8).
Загальна кількість металообробних верстатів розподіляється між видами робіт у відсотковому співвідношенні: токарні – 60%, фрезерні – 12%, шліфувальні – 10%, заточні – 8%, стругальні – 5%, свердлильні – 5%.
Кількість установок для миття автомобілів дорівнює кількості потокових ліній ЩО рухомого складу. Для вибору конкретного типу мийної установки, яка забезпечить виконання виробничої програми з ЩО рухомого складу, необхідно попередньо визначити її пропускну здатність – W за залежністю:
W = j×АЕ / ФДЩО×МУ×hВ, (1.23)
де j, ФДЩО, hВ –аналогічно із (1.13);
АЕ – експлуатаційна кількість автомобілів, яка визначена в другому рядку таблиці 1.3;
МУ – кількість мийних установок, яка дорівнює кількості потокових ліній ЩО.
За визначеною пропускною здатністю мийної установки вибирається її конкретна модель із таблиці А.22, і приводяться її технічні характеристики.
Число одиниць обладнання, яке використовується періодично, з неповним завантаженням, вибирається із табелю обладнання для конкретного виробничого підрозділу. Використання підйомно-оглядового і підйомно-транспортного обладнання залежить від кількості і спеціалізації постів ТО і ПР та компоновок ліній ТО-1, ЩО і вибирається при плануванні виробничих корпусів.
Поиск по сайту: