Перелік скорочень 13 страница

Але головна проблема носить принципово інший характер. Річ у тому, що капіталовкладення в розгортання мереж четвертого покоління повинні бути набагато соліднішими, ніж в 2G і навіть в 3G. Тим часом, інвестори поки є обережними — вони не упевнені в належній економічній віддачі від 4G-проектов. До того ж, деякі виробники пропонують «схрестити» 4G і бездротові широкосмугові мережі. У різних ситуаціях користувач матиме нагоду вибирати найбільш відповідні способи підключення.

Нові можливості в передачі величезних обсягів даних, які надаються технологією 4G, вже зараз примушують операторів мобільного зв*язку задуматися про розширення свого бізнесу. Якщо сьогодні основним товаром на цьому ринку є мелодії і простенькі ігри, то поява 4G зробить набагато актуальнішим мобільне телебачення, video-on-demand (VOD — «відео за запитом»), «просунуті» ігри і т.п. Крім того, завдяки 4G стануть можливі мобільні відеоконференції (відео чати) і мобільні peer-to-peer-мережі. За прогнозами дослідницької компанії Screen Digest, до 2011 року у всьому світі налічуватиметься щонайменше 140 млн. підписчиків сервісів мобільного телебачення. Щорічний сукупний дохід цього ринку через п'ять років досягне показника в 4,7 млрд євро. Аналітики вважають, що потенційно сервіси мобільного ТБ можуть приносити набагато більший прибуток, ніж ігри і музика для стільникових апаратів.

Об'єм ринку мобільних ігор в даний час складає порядку 1,6 млрд євро, причому 50% з цієї суми доводиться на Південну Корею і Японію. До 2011 року цей ринок збільшиться ненабагато і оцінюватиметься в 2 млрд євро. Причиною такого незначного зростання фахівці називають прагнення стільникових операторів сфокусуватися на музичних і телевізійних мобільних сервісах, а не на іграх. На ринку музичного мобільного сервісу протягом наступних п'яти років, навпаки, спостерігається вибухове зростання. Об'єм ринку порівняно з показниками 2006 року збільшиться в 8 разів і складе 1,47 млрд євро. Одним з основних чинників зростання стане доступність підписних сервісів, які пропонують користувачам не тільки аудіотреки, але і супутні (зокрема мультімедійні) матеріали. Хоча до 2011 року більшість музичних композицій стільникові абоненти буде, як і сьогодні, завантажувати на мобільники з персональних комп'ютерів.

4.6 Транкінгові системи мобільного радіозв'язку

4.6.1 Загальні принципи побудови транкінгових систем

Транкінговим системам зв‘язку (ТСЗ) виділені діапазони частот 160, 450 й 900 МГц із дуплексним рознесенням між каналами передачі та прийому 4,6; 10,0; 45,0 МГц відповідно. Частоти передачі базової станції вибирають більш високими, ніж частоти передачі абонентської станції. Залежно від діапазонів (160; 450; 900 МГц) радіуси зон обслуговування становлять величину 20; 10...15 й 5...10 км відповідно.

У залежності від навантаження в ТСЗ використовується обладнання, що складається з апаратури декількох каналів, максимальна кількість яких може досягати 32-х. Узагальнену структурну схему ТСЗ наведено на рис.4.51.

Рисунок 4.51 - Узагальнена структурна схема транкінгової системи зв'язку

До складу ТСЗ входять базова станція й абонентські станції. У свою чергу до складу базової станції входять декілька (від 2 до 16) канальних прийомо-передавачів (ретрансляторів), пристрій об'єднання (роз'єднання) канальних радіосигналів, антена, пристрій управління, комутатор й інтерфейси ТМЗК і мережі передачі даних (МПД).

Абонентські станції можуть бути стаціонарними, автомобільними, портативними, вони можуть використовуватися в напівдуплексному або дуплексному режимах.

Ретранслятором є прийомо-передавач, що працює на одній парі несучих частот одного каналу. У дуплексному режимі роботи несучі рознесені на величину від 3-х до 45-ти МГц. У кожному частотному каналі шляхом часового ущільнення може бути організовано від 2-х до 4-х часових каналів. Для збільшення дальності зв'язку антену із круговою діаграмою спрямованості розміщують на найбільш високому місці зони обслуговування, використовують передавачі з потужністю 20...50 Вт.

При розташуванні базової станції на краю зони застосовуються спрямовані антени. Базова станція може мати в розпорядженні як єдину приймально-передавальну антену, так і роздільні антени для прийому та передачі. Для зменшення впливу багатопроменевого поширення радіохвиль на базовій станції може використовуватися рознесений прийом.

Пристрій управління забезпечує взаємодію всіх вузлів базової станції. Він також обробляє виклики, здійснює аутентифікацию абонентів (перевірку "свій-чужий"), ведення черг викликів і внесення записів у бази даних погодинної оплати. У деяких системах управління регулює максимально припустиму тривалість з'єднання з телефонною мережею.

Комутатор обслуговує весь потік вхідних і вихідних викликів (увесь трафік системи).

Інтерфейс ТМЗКв різних ТСЗ реалізується по дводротовій лінії або по чотирьохдротовій лінії з використанням цифрової системи передачі (ЦСП). Крім з'єднання із ТМЗК в умовах зростаючих потоків даних організовується інтерфейс із мережею передачі даних.

Термінал технічного обслуговування та експлуатації забезпечує контроль за станом системи, діагностику несправностей, облік тарифікаційної інформації, внесення змін у базу даних.Транкінгові системи призначені, у першу чергу, для створення мереж диспетчерського радіозв'язку. Тому характерною рисою ТСЗ є наявність у них диспетчерських пультів. Справа в тому, що транкінгові системи використовуються в першу чергу тими споживачами, чия робота не обходиться без диспетчера. Це служби охорони правопорядку, швидка медична допомога, пожежна охорона, транспортні компанії, муніципальні служби.

Диспетчерські пульти можуть включатися в систему по абонентських радіоканалах, або підключатися по виділених лініях безпосередньо до комутатора базової станції. В рамках однієї транкінгової системи може бути організовано декілька незалежних мереж зв'язку, кожна з яких може мати свій диспетчерський пульт.

Абонентське обладнаннятранкінгових систем містить у собі широкий набір пристроїв. Найбільш численними з них є напівдуплексні радіостанції, тому що саме вони найбільшою мірою підходять для роботи в замкнутих групах. Здебільшого це радіостанції з обмеженим числом функцій. Їхні користувачі, як правило, мають можливість зв'язуватися лише з абонентами усередині своєї робочої групи, а також посилати екстрені виклики диспетчерові. Втім, цього цілком достатньо для більшості споживачів послуг зв'язку транкінгових систем.

У транкінгових системах, особливо розрахованих на комерційне використання, застосовуються також дуплексні радіостанції, що скоріше нагадують стільникові телефони, але вони володіють значно більшою функціональністю в порівнянні з останніми. Дуплексні радіостанції транкінгових систем забезпечують користувачам повноцінне з'єднання із ТМЗК. Як напівдуплексні, так і дуплексні транкінгові радіостанції випускаються як в портативному, так і в автомобільному виконанні. Як правило, вихідна потужність передавачів автомобільних радіостанцій в 3-5 разів вище, ніж у портативних радіостанцій.

Відносно новим класом пристроїв для транкінгових систем є термінали передачі даних. В аналогових транкінгових системах термінали передачі даних - це спеціалізовані радіо модеми, що підтримують відповідний протокол радіо-інтерфейсу. Для цифрових систем більш характерне вбудовування інтерфейсу передачі даних в абонентські радіостанції різних класів. До складу автомобільного термінала передачі даних іноді включають і супутниковий навігаційний приймач системи GPS (Global Positioning System), призначений для визначення поточних координат і наступної передачі їхньому диспетчерові на пульт.

У транкінгових системах використовуються також стаціонарні радіостанції, переважно для підключення диспетчерських пультів. Вихідна потужність передавачів стаціонарних радіостанцій приблизно така ж, як в автомобільних радіостанцій.

4.6.2 Класифікація транкінгових систем

Транкінгові системи розрізняються за такими ознаками:

- метод передачі мовних сигналів;

- кількість зон;

- метод об'єднання базових станцій у багато зонові системи;

- тип багато станційного доступу;

- спосіб пошуку й призначення каналу;

- тип каналу управління;

- спосіб утримання каналу.

По методу передачі мовних сигналів розрізняють аналогові й цифрові ТСЗ. В аналогових системах для передачі мовних сигналів використовується частотна модуляція. Ширина смуги частотного каналу - 12,5 кГц або 25 кГц. У цифрових системах використовуються перетворювачі мови (вокодери), які перетворюють звуковий сигнал у цифровий і забезпечують швидкість передачі 4,8 кбіт/с й 9,6 кбіт/с. Потрібне перевищення рівня сигналу над шумом складає 16...20 дБ. Завадостійкість аналогових систем нижча, ніж у цифрових. У цифрових ТСЗ використовують завадостійке кодування, перестановки (перемеження) розрядів, просторове й частотне рознесення, тому необхідне співвідношення сигнал/шум може становити 10...16 дБ.

По кількості зон ТСЗ діляться на одно зонові та багато зонові. Більшість сучасних ТСЗ - багато зонові. Організація багато зонової структури здійснюється через інтерфейс ТМЗК. Крім того, базові станції можуть бути з'єднані безпосередньо лініями зв'язку.

Базові станції в багато зонових системах можуть поєднуватися за допомогою загального для всіх базових станцій єдиного комутатора (системи із централізованою комутацією) або з'єднуватися одна з іншою безпосередньо, або через мережі загального користування (системи з розподіленою комутацією).

У переважній більшості в ТСЗ використовується спосіб доступу МДЧР. У цифрових системах використовується змішаний спосіб МДЧР/МДЧвР, при якому на кожній несучій організовується частотний канал, а в кожному частотному каналі організовується 2...4 часових.

По способу пошуку та призначення каналу розрізняють системи з децентралізованим і централізованим управлінням. У системах з децентралізованим управлінням пошук вільного каналу виконує абонентська станція, що здійснює послідовний пошук (сканування) вільного каналу у виділеному діапазоні частот. У системах із централізованим управлінням пошук і призначення вільного каналу виконує базова станція. У цих системах організовуються канали двох типів - робочі (ПК) і управління. Канали управління (КУ) використовуються для організації вхідних і вихідних з'єднань між абонентами. У всіх транкінгових системах по каналах управління передається цифрова інформація.

Розрізняють системи з виділеним каналом управління та системи з розподіленим каналом управління. У системах першого типу передача управляючої інформації здійснюється по спеціально виділених каналах управління, а в системах другого типу передача управляючої інформації здійснюється одночасно з мовною по тому самому каналу шляхом його частотного ущільнення.

По способу утримання каналу розрізняють транкінг повідомлень і транкінг передачі. Перший спосіб припускає утримання виділеного каналу на весь час розмови. Цей спосіб використовується у всіх випадках при організації дуплексного зв'язку при з'єднанні з абонентами ТМЗК. Другий спосіб припускає використання каналу тільки на час вимови абонентом фраз розмови. У паузах розмови передавач вимикається. Канал, що звільнився, може використовуватися для передачі фраз розмови іншого абонента. Таким чином, окремі фрази розмови абонента можуть передаватися різними каналами. Недоліком такого способу є зниження чіткості звуку при підвищенні навантаження. Переваги - висока ефективність використання каналу.

4.6.3 Методи організації зв'язку в транкінгових системах

Організація зв'язку в ТСЗ із децентралізованим управлінням практично аналогічна організації зв'язку в ТСЗ із централізованим управлінням за винятком того, що в перших службові (управляючі) сигнали передаються по робочих каналах, а в других службові сигнали передаються по спеціально виділених каналах управління. І головне: у системах з децентралізованим управлінням пошук вільного радіоканалу здійснює абонентська станція, а в системах із централізованим управлінням пошук і надання робочого радіоканалу забезпечує базова станція.

Розглянемо спрощений протокол організації вхідного виклику в ТСЗ із централізованим управлінням (рис. 4.52).

Рисунок 4.52 - Спрощений протокол організації вхідного виклику

На абонентській(АС) і базовій(БС) станціях здійснюються такі процедури:

- АС у черговому режимі настроюється на канал управління й очікує сигнал виклику від БС, що може надійти по цьому каналі;

- якщо по каналу управління надходить сигнал виклику, АС підтверджує його прийом передачею на БС відповідного сигналу підтвердження;

- БС приймає сигнал підтвердження й надає АС робочий канал;

- АС настроюється на зазначений робочий канал, сповіщає про це БС по цьому ж (робочому) каналу;

- БС після прийому сигналу підтвердження про настроювання АС передає на АС команду на включення сигналізації, після чого організує наскрізний розмовний тракт.

Розглянемо спрощений протокол вихідного виклику в ТСЗ із централізованим управлінням (рис. 4.53).

Рисунок 4.53 - Спрощений протокол організації вихідного виклику

Відповідно до цього протоколу на АС і БС здійснюються такі процедури:

- АС по каналі управління передає на БС сигнал виклику (номер абонента, що викликається й свій номер);

- БС після прийому виклику надає АС один з вільних робочих каналів;

- АС настроюється на робочий канал і сповіщає про це БС;

- БС приймає підтвердження й організовує наскрізний розмовний тракт.

У ТСЗ із децентралізованим управлінням БС безупинно передає по всіх вільних каналах спеціальний (маркерний) сигнал, а по інших (зайнятих) каналах передає розмовні або службові сигнали (сигнали виклику, інформацію про зайняття каналу, про закінчення сеансу зв'язку). Пошук вільного каналу виконує АС.

4.6.4 Служби транкінгових систем

Транкінгові системи зв'язку характеризуються широкою розмаїтістю служб, що забезпечують роботу різного обладнання, а також підтримку мереж зв'язку усередині цих систем.

До числа найчастіше використовуваних служб ставляться:

- внутрішні виклики;

- пріоритетні виклики;

- доступ до телефонної мережі загального користування (ТМЗК);

- роумінг;

- передача даних;

- режим безпосереднього зв'язку;

- тарифікація (білінг);

- віддалене управління абонентськими радіо станціями.

Внутрішні виклики. Найбільш важливою й часто використовуваною службою транкінгових систем є служба внутрішніх викликів. Транкінгові мережі надають абонентам можливість робити різні типи викликів усередині системи: індивідуальний (персональний) і груповий (диспетчерський). У першому випадку виклик направляється тільки одному абоненту, у другому - декільком абонентам.

Основним типом виклику в транкінгових системах є груповий виклик у рамках однієї групи (рис. 4.54).

Рис. 4.54 - Виклик довільно обраної групи

Груповий виклик принципово може бути виконано тільки в напівдуплексному режимі. Поки абонент, який здійснює виклик, говорить і його радіостанція перебуває в режимі передачі, всі інші члени групи приймають повідомлення цього абонента. У ході наступного радіообміну репліка кожного члена групи автоматично стає чутна всім учасникам групи. Груповий виклик може виконуватися з найпростішої (а, отже, недорогої) напівдуплексної радіостанції - для цього користувачеві досить лише нажати на кнопку "Передача". Входження у зв'язок зі "своєю" групою абонентів проходить автоматично. Якщо треба зв'язатися з абонентами інших груп, варто спочатку набрати на клавіатурі радіостанції номер потрібної групи. Груповий виклик забезпечують всі відомі транкінгові системи.

У більшості існуючих транкінгових систем передбачена можливість одночасного виклику абонентів декількох груп або відразу всіх абонентів мережі (All Call). У деяких системах використовується ієрархічне вкладення груп і передбачаються відповідні типи викликів: багаторівневий, багато груповий, тощо. Як правило, право робити настільки складні виклики надається тільки диспетчерові. Деякі системи забезпечують можливість з'єднання з довільно обраною групою не тільки для абонентів транкінгової системи (рис.4.55), але й для абонентів телефонної мережі загального користування (рис.4.56).

Рис. 4.55 - Виклик довільно обраної групи

Рис. 4.56 - Виклик групи із ТМЗК

Персональний внутрішній виклик (рис.4.57) є більш привілейованим типом виклику. Для його посилки користувач повинен використати радіостанцію із цифровою клавіатурою. Персональний внутрішній виклик може бути зроблений не тільки в напівдуплексному, але й у дуплексному режимі (зрозуміло, якщо обидві абонентські радіостанції є дуплексними).

Рис. 4.57 - Персональний виклик.

Існує ще один специфічний різновид внутрішніх викликів - статусні повідомлення. Вони відносяться, скоріше, до області передачі даних і служать заміною тривіальним

реплікам, таким як "вас зрозумів", "повторіть", тощо. Замість мовної відповіді абонент може натиснути відповідну функціональну кнопку, що викличе передачу короткого цифрового повідомлення. Застосування статусних повідомлень дозволяє істотно зменшити завантаження системи, тому що в умовах диспетчерського зв'язку й групової роботи такі репліки вживаються дуже часто.

Пріоритетні виклики. Багато транкінгових систем передбачають обробку викликів з декількома рівнями пріоритету. Так, у системі DigiStar передбачено 10 рівнів пріоритету, у системі EDACS - 8 рівнів. Розмежування пріоритетів може використовуватися в різних цілях: надання привілеїв окремим абонентам або групам, а також оптимізація обробки трафіку. У кожному разі, вплив пріоритетної обробки викликів починає позначатися тільки при високому завантаженні системи.

Доступ до ТМЗК. Як правило, доступ до телефонної мережі загального користування (ТМЗК) повинні мати лише деякі абоненти транкінгових систем.

Роумінг. У багато зонових транкінгових системах здійснюється відстеження поточного розташування абонентів. При переміщенні абонента з однієї зони в іншу забезпечується реєстрація й призначення нових каналів доступу. У системах з розподіленою комутацією кожна базова станція самостійно здійснює комутацію вступників викликів. У системах із централізованою комутацією роумінг більш надійний, а швидкість обробки міжзональних викликів вище.

Для більшості ТСЗ характерне переривання зв'язку при переміщенні абонента з однієї зони обслуговування в іншу, пов'язане з відсутністю механізму естафетної передачі (ЕП). Для продовження розмови абонент змушений повторювати виклик. При напівдуплексному режимі роботи, коли кожна нова репліка передається за допомогою окремого виклику, міжзональний перехід практично непомітний. Тому що вимоги користувачів ТСЗ зростають, у новітніх цифрових системах TETRA й EDACS ProtoCALL забезпечується естафетна передача.

Особливий аспект роумінгу в транкінгових системах - обслуговування багатозональних групових викликів. Відслідковуючи переміщення абонентів, система при надходженні групового виклику забезпечує його доведення до всіх членів групи, у якій би зоні вони не перебували.

Передача даних. У транкінгових системах передача даних є додатковою послугою, тому до останнього часу вона не отримувала розвинених засобів підтримки. Швидкість передачі даних у всіх аналогових системах лежить у межах 0,6 - 4,8 Кбіт/с. Як правило, аналогові транкінгові системи лише надають канали для передачі даних, не забезпечуючи мережну маршрутизацію. У той же час для цифрових транкінгових систем передача даних є значно більше родинною службою.

Цифрові транкінгові системи надають сервіс не тільки канального, але й мережного рівня, а в ряді випадків і транспортного. Можлива підтримка накладених мереж, наприклад IP-мереж. Користувальницька швидкість передачі даних для цифрових систем може варіюватися в широких межах. Так, новітній стандарт TETRA передбачає швидкість до 28,8 Кбіт/с. При проектуванні власних мереж передачі даних на базі цифрових транкінгових систем користувачеві надається, як правило, можливість вибору параметрів протоколу канального й транспортного рівня.

Обладнання базових станцій або центрального комутатора цифрових транкінгових систем здійснює також функції шлюзу із зовнішніми мережами передачі даних, тобто мережами з комутацією пакетів, У функції шлюзу входить конвертування протоколів, включаючи взаємне перетворення адрес внутрішньої й зовнішньої мереж, а також підтримка накладеної мережі.

Найважливіша область застосування служб передачі даних - організація в рамках транкінгових систем мереж дистанційного моніторингу й контролю місця розташування рухомих об'єктів.

Режим безпосереднього зв'язку. У деяких транкінгових системах передбачена можливість безпосереднього зв'язку абонентів без участі ретранслятора. Цей режим використовується в тому випадку, якщо один або декілька абонентів вийшли із зони дії всіх ретрансляторів системи (рис.4.58), або при аварії транкінгових контролерів та обриві ліній зв'язку в зоні обслуговування базової станції.

Рис. 4.58 - Режим безпосереднього зв'язку

Тарифікація (білінг). Обладнання транкінгових систем дозволяє вести облік і тарифікацію з'єднань із одержанням докладної інформації з кожного з'єднання. У дані по обліку й тарифікації можуть входити наступні параметри: ідентифікатори абонентів, які викликають та яких викликають, час і дата початку встановлення з'єднання, тривалість з'єднання, тип виклику (індивідуальна або груповий), категорія пріоритету (звичайний, високий й ін.).

У транкінгових системах можуть задаватися кілька тарифних періодів для різних днів тижня й часу доби. Дані тарифікації можуть використовуватися для документування зв'язку й надання рахунків абонентам, а також для виявлення спроб несанкціонованого доступу.

Віддалене управління абонентськими радіо станціями. У ряді транкінгових систем надається можливість оперативної зміни параметрів доступу абонентських радіостанцій. Можна дистанційно перепрограмувати мережний ідентифікатор, частоти каналів, а також переконфігурувати групи абонентів. Віддалене управління використовується також з метою боротьби зі спробами несанкціонованого доступу, що особливо важливо у випадку розкрадання абонентського обладнання. Зокрема в системах протоколу SmarTrunk II є т.зв. "радіокілер": при посиланні спеціальної команди в украденій абонентській радіостанції відбуваються необоротні зміни, що перетворюють її в марну іграшку. Аналогічні функції є і в більш складних транкінгових системах. У цей час в експлуатації перебуває велика кількість різновидів ТСЗ. Розглянемо деякі із сучасних ТСЗ.

4.6.5 Загальна характеристика аналогових транкінгових систем зв’язку

Серед аналогових транкінгових систем найбільше розповсюдження мають системи Smart Trunk II і MPT 1327.

Транкінгова система зв'язку Smar Trunk II розроблена в 1992 році і стала широко використовуватися при створенні недорогих транкінгових мереж зв'язку. За короткий час ця система пройшла декілька модифікацій від аналогового варіанта до цифрового (Smar TrunkII) і продовжує розвиватися.

Система працює в діапазоні 146...174 МГц й 403...470 МГц. Відомі також розробки системи Smar Trunk у діапазоні 33...48 МГц. Обсяг бази даних досягає 4096, що дозволяє реєструвати абонентів не тільки основної зони обслуговування, але й абонентів, які прибули з інших місць (населених пунктів) і тимчасово перебувають в основній зоні обслуговування. У складі однієї системи може використовуватися від 2-х до 16-ти дуплексних радіоканалів, які забезпечують обслуговування від 50 до 1000 абонентів. Індикація зайнятості каналу здійснюється при наявності в ньому несучої.

Абонентські станції - це напівдуплексні або дуплексні радіостанції із частотною модуляцією, які обладнані додатковими логічними модулями.

У системі передбачене дистанційне вимикання абонентських радіостанцій сигналами з диспетчерського пульта у випадку їхньої крадіжки, а також для запобігання доступу в систему незареєстрованних користувачів. Структурну схему системи Smar Trunk наведено на рис. 4.59.

Рисунок 4.59 - Структурна схема транкінгової системи зв'язку SmarTrunkII

До складу кожної БС входять транкінгові контролери, ретранслятори, фільтри й антенно-фідерні пристрої.

Центральним елементом системи є транкінговий контролер, підключений до ретранслятора робочого каналу. Він забезпечує завантаження каналу, формує всі керуючі сигнали, визначає, чи має право абонент користуватися даним каналом, який в абонента пріоритет. Всі канальні контролери зв'язані між собою, що забезпечує їхню взаємодію в процесі роботи.

Керуючий комп'ютер підключений до одному з контролерів БС. Зв'язок з іншими контролерами тієї ж БС здійснюється по загальній шині даних. Комп'ютер може підключатися до контролера як безпосередньо, так і через зовнішній модем. Дистанційне управління контролерами БС здійснюється через ТМЗК з використанням другого абонентського модему, підключеного до керуючого комп'ютера.

Кожен контролер допускає підключення до двох абонентських телефонних ліній.

Організація зв'язку в системі Smar Trank забезпечується відповідно до принципів, які описані раніше.

Через низьку надійність і захищеність Smar Trank з'явилася вдосконалена система Smar Trank II. Вся робота ведеться через ретранслятор - свій для кожного дуплексного каналу.

Найбільше поширення отримали аналогові транкінгові системи на основі групи стандартів Міністерства пошти й телекомунікацій Великобританії (MPT - Ministry of Posts and Telecommunications). Центральним у цій групі виступає стандарт МРТ 1327 (A Signalling Standard for Trunked Private Land Mobile Radio Systems) - «Стандарт сигналізації приватних наземних систем транкового мобільного радіозв'язку». Він був опублікований в 1986 році і остаточно затверджений в 1987 році. Відзначимо, що хоча аналогові транкінгові мережі на основі стандартів МРТ і називають системами стандарту МРТ 1327, однак вимоги до них містяться і в інших стандартах групи МРТ. Зокрема, специфікація МРТ 1347 описує інтерфейс системного радіообладнання та контролери транкінгового зв'язку, МРТ 1343 - інтерфейс абонентського радіообладнання, МРТ 1317 - формат коду синхронізації й т.д. Оскільки аналогові транкінгові мережі стандарту МРТ 1327 - найпоширеніші у світі (крім, мабуть, США, де лідирують системи стандарту LTR), зупинимося на ньому трохи докладніше.

Розглянемо транкінгові системи стандарту МРТ 1327.

Мережі стандарту МРТ1327 споконвічно розроблялися як багато зонові. У кожній зоні індивідуальні виклики обробляються незалежно. У випадку обриву міжзонових зв'язків базова станція продовжує працювати, але вже без обробки міжзонових викликів. Час з'єднання при внутрізонових викликах не перевищує 0,5 з, при міжзонових - 1-2,5 с.

Теоретично мережа на базі МРТ 1327 може обслуговувати до 1036 800 абонентів і складатися з 1024 зон по 24 каналу в кожній. Однак навіть найбільш великі мережі МРТ 1327 далекі від таких показників. Так, одна з найбільших мереж Chekker Network компанії Deutsche Telekom в 1998 році нараховувала приблизно 900 каналів в 160 зонах й обслуговувала близько 62 тис. абонентів. В цілому ж транкінгові системи МРТ 1327 включають 3-5 базових станцій з 4-8 каналами кожна й обслуговують 1-2 тис. абонентів.

В системі МРТ 1327 кожна станція має свій унікальний номер, що привласнюється виробником - ESN (Electronic Serial Number). Для роботи в мережі потрібна початкова реєстрація станції й наступна аутентифікація на підставі раніше зареєстрованого номера.

Характерна риса мереж стандарту МРТ 1327 - наявність виділеного каналу управління, по якому відбувається обмін керуючою інформацією між базовими й абонентськими станціями. Фізично це один із частотних каналів базової станції. Інші канали призначені для обміну мовною інформацією і даними. При великому завантаженні системи канал управління також можна використовувати для передачі мовних повідомлень або даних, хоча й із втратою деяких функцій. Канал управління може автоматично переноситися з одного частотного каналу на іншій (наприклад, з появою сильних перешкод).

Обмін сигнальною інформацією відбувається зі швидкістю 1200 біт/із за допомогою так називаної швидкої частотної маніпуляції (FFSK - fast frequency-shift keying). Несучої із частотою 1200 Гц відповідає логічна «1», логічному «0» - 1800 Гц. Керуюча інформація передається пакетами, що містять інтервал для включення передавача (тривалістю 5 мс), синхропослідовність (1010... 10 - усього 16 біт), власно інформаційне повідомлення (64 біта) і останній біт узгодження, значення якого залежить від останнього біта поля повідомлення. Саме повідомлення складається з кодового синхронізуючого синхрослова (C4D7i6 для каналу управління, інверсне йому - для каналу зв'язку), ознаки адреса/дані (1/0), власно інформації (47 біт) і перевірочної послідовності (16 біт). Для управління використовується набір з 32 команд довжиною 5 біт кожна. Абонентські радіостанції постійно приймають і аналізують повідомлення в керуючому каналі й, виявивши в них власну адресу, виконують запропоновані командою дії. Цей процес відбувається незалежно від того, підтримує абонентська станція в цей момент сеанс чи зв'язку ні. По керуючому каналу можлива передача не тільки командних повідомлень, але й коротких (до 184 біт) і розширених (736 біт) інформаційних повідомлень (пейджингові повідомлення, дані GPS і т.п.).

Поиск по сайту: