АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Одяг, їжа

Читайте также:
  1. Annotation
  2. I. Жизнь
  3. II. Разделение труда и машины
  4. III. Лексика русского языка с точки зрения сферы ее употребления.
  5. III. Продолжение
  6. IV. С ОСТРОВА НА ОСТРОВ 26 страница
  7. IV. С ОСТРОВА НА ОСТРОВ 8 страница
  8. Iван Кочерга. Ярослав Мудрий
  9. Iван Петрович Котляревський (1769-1838) і його школа
  10. V. Летняя пора
  11. VIII. БЛАГОРАЗУМНЫЕ ПОСТУПКИ
  12. XI. ИМПЕРИЯ И ВАРВАРЫ. ХРИСТИАНСТВО. 200–400 гг. по Р. X.

Збереглося дуже мало даних про одяг та їжу населення до XV ст. Але деякі вказівки літописів, фрески, малюнки, а також матеріали усної народної творчості певною мірою допомагають відтворити ці елементи побуту. Серед селянського одягу найбільш поширеними були свита, сіряк, каптан, кожух, сорочка, штани (ногавиці) суконні й полотняні, а також гуні, гачі, плащі. До верхнього одягу належали також сердаки, що були одним з архаїчних типів свити. У гуцулів, наприклад, сердак шився з червоного або чорного сукна, прикрашався шнурками, обшивками, китицями. Селянський одяг шили з домотканого полотна (конопляного або лляного), сукна, смухів. Із чоловічих головних уборів слід назвати солом'яний бриль, сукняну та баранячу шапки. Для жіночого вбрання характерними були вишиті сорочки, поясним одягом служили плахта (груба тканина, якою обгортали стан поверх сорочки), запаска та фартух, на голову одягали хустку, опанчу. Серед жіночих прикрас відомі намисто з коралів і янтарю, персні, хрестики, стрічки. Заміжні жінки на голову надівали очіпок, поверх якого пов'язувались наміткою. Дівчата заплітали волосся в одну або дві коси, укладаючи їх навколо голови. Із взуття відомі постоли (ходаки) з шкіри, лапті (личаки) з липової кори, чоботи.

Одяг феодальної верхівки, на відміну від селянського і бідного міщанського, виготовлявся з дорогого хутра, парчі, оксамиту й атласу, шовку, гаптованої китайки, тонкого сукна та ін., прикрашався золотими й срібними бляхами, перлами та іншим коштовним камінням. Поширеними в цих верствах були соболині шуби, жупани, кунтуші з позументом і вигаптованими різнобарвними візерунками, виткані з м'якої золотистої тканини пояси, чоботи із шкіри зеленого, жовтого й червоного кольору. За словами літописця, князь Данило Галицький, наприклад, одягався в кожух з грецького оловира, обшитий золотим мереживом, носив чоботи з зеленого сап'янцю, вишиті золотом.

Такими ж багатими і розкішними були одяг та взуття козацької старшини. Зовсім інший вигляд мало вбрання козацької голоти, яскраво відтворене у народній думі:

«Правда, на козакові шати дорогії — Три семирязі лихії: Одна недобра, друга негожа, А третя й на хлів незгожа. А ще, правда, на козакові Постоли в'язові, А онучі китайчані — Щирі жіноцькі рядняні; Волоки шовкові — Удвоє жіноцькі щирі валові. Правда, на козакові шапка-бирка — Зверху дірка, травою пошита, Вітром підбита, куди віє, Туди й повіває, козака молодого прохолоджає.»
(З думи «Козак Голота»).

Від соціально-економічного становища різних груп селянства та природно-географічних умов залежало й харчування. Основну їжу широких народних мас становили хліб — буханці, паляниці, книші, пампушки, гречаники тощо; страви з борошна — галушки, вареники, лемішка, затірка (розтерте тісто, зварене у воді), кисло-солодка кваша (з просяного, гречаного й житнього борошна), каша (з пшона та гречаних, вівсяних, ячмінних круп). Хліб випікали переважно житній, рідше — пшеничний, в часи недороду й голоду в борошно додавали суміші із проса, гречки, ячменю, а також лободу, кору. Поряд із цими стравами поширеними були поливка, куліш, різні супи (юшка), молочні продукти, сире сало, риба, овочі. М'ясо вживалося рідко, переважно у великі свята.

Із напоїв найчастіше вживали квас (буряковий, хлібний, фруктовий), з алкогольних — житню горілку, наливки, брагу, мед, пиво, вино. Один із найвидатніших українських письменників, визначний культурний і громадський діяч кінця XVI — початку XVII ст. Іван Вишенський вдало підкреслював, що харчування людини залежало від її класової приналежності, соціально-економічного становища. Зокрема, якщо бідному селянинові «неборакови в месяц раз трафится напитися и то без браку: што знайдет, горкое ли или квасное пиво альбо мед, тое глощет, тол-ко бы тую поганку-утробу насытити и утішити могл; а по насыченю зас тръпит», то в шляхтича, пана «што середа — рождество череву, а што пятница, то великдень, весіля празнованя».


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.002 сек.)