Обов’язкове страхування громадян від нещасних випадків

Обов'язкове страхування від нещасних випадків здійснюється в тих випадках, коли законом на вказаних у ньому осіб покладається обов'язок страхувати в якості страхувальників життя й здоров'я інших осіб. Якщо за добровільного страхування від нещасних випадків ініціаторами страхування є фізичні чи юридичні особи, то за обов'язкового страхування ініціатива виходить від держави, яка в формі закону зобов'язує фізичних та юридичних осіб вносити кошти для забезпечення суспільних інтересів.

Як свідчить світовий страховий досвід, обов'язкове страхування від нещасних випадків здійснюється за трьома напрямами:
—обов'язкове страхування від нещасних випадків як один з елементів соціального страхування, що покриває ризики виробничого травматизму та професійних захворювань. Страхові внески цього напряму обов'язкового страхування повністю сплачує роботодавець;
—обов'язкове державне страхування життя й здоров'я тих категорій державних службовців, чия професійна діяльність пов'язана з підвищеним ризиком нещасного випадку під час виконання службових обов'язків. Таке страхування здійснюється з метою надання страхового захисту застрахованим особам на випадок смерті, втрати працездатності через травму, каліцтво, тілесні ушкодження, що настали під час виконання службових обов'язків унаслідок нещасних випадків;
—обов'язкове особисте страхування пасажирів, яких перевозять повітряним, залізничним, водним та автомобільним транспортом на міжміських і туристичних маршрутах. Страхуванням покривається ризик смерті або отримання травми й тілесних ушкоджень унаслідок нещасного випадку, пов'язаного з поїздкою.

Обов'язкове страхування від нещасних випадків в Україні охоплює загалом усі ці позиції. До обов'язкового страхуванні від нещасних випадків, що здійснюється страховиками в Україні, зокрема належать: особисте страхування від нещасних випадків на транспорті; страхування спортсменів вищих категорій; страхування життя й здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини; особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах та організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними службових обов'язків.

Цим видом страхування охоплені такі особи:
— пасажири залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту, крім внутрішнього міського; — працівники транспортних підприємств, незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях (наприклад, водії автомобільного електротранспорту, кондуктори, працівники медичної допомоги).

Страхувальниками для водіїв виступають юридичні особи або дієздатні громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів або експлуатують їх й уклали зі страховиком договір страхування. Страховий платіж під час страхування цієї категорії осіб визначається у розмірі до 1 % страхової суми за кожного застрахованого.

Для кожного застрахованого розмір страхової суми становить 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті здійснюється на випадок:
—загибелі або смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті;
—отримання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті в разі встановлення йому інвалідності;
—тимчасової втрати застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

У разі настання страхового випадку транспортна організація зобов'язана скласти акт про нещасний випадок, видати довідку потерпілому, який мав право на безплатний проїзд відповідно до чинного законодавства із зазначенням відомостей про страховика.
За умовами страхування страховик повинен виплатити:
—у разі загибелі або смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті (100 % страхової суми);
—у разі отримання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті за умови встановлення йому інвалідності (І група — 90 %; II група — 75 %; III група — 50 % страхової суми);
—у разі тимчасової втрати застрахованим працездатності за кожну добу — 0,2 % страхової суми, але не більш як 50 % цієї суми.

Поиск по сайту: