Методика розвитку зв’язного укр. мовлення

Зв'язне мовлення має форми: діалогічну і монологічну.

Діалог - це форма усного мовлення, розмова між двома співрозмовниками, що складається із запитань і відповідей

Діалог може мати такі види: а) мовленнєві штампи (Алло/Добрий день!; Алло! Я слухаю: Дозвольте пройти і т. ін.); б) звертання із запитанням та швидка реакція на запитання; в) розпитування; г) вміння своєчасно та влучно використовувати потрібні репліки. Це може бути повідомлення, зустрічне повідомлення, повідомлення-ствердження, повідомлення-заперечення, повідомлення-стимул до дії тощо.

Під час навчання дітей української мови вже в середній групі їх учать будувати різного типу діалоги в межах теми заняття. З цією метою вихователь сам складає діалоги з потрібними мовленнєвими штампами, промовляє спочатку сам (дає зразок, мовленнєву модель), а потім стимулює дітей до діалогічної розмови.

З метою розвитку діалогічного мовлення використовують дидактичні ігри на кшталт «Крамниця» (одягу, взуття, іграшок, продуктова, хлібна, молочна, зоокрамниця), «Телефон» (запрошення в гості, привітання, розмова з батьками, друзями). Спочатку співрозмовником дитини є вихователь, а згодом діти самостійно будують потрібний діалог.

Корисними стануть і дидактичні вправи. З-поміж них: «Хто швидше відповість на запитання», «Знайомство», «Допоможемо Незнайці», «Зустріч з незнайомою людиною», «Щоб ти сказав?» і т.ін.

У старшому дошкільному віці з метою навчання дітей колективного діалогу (полілогу) використовують також віршовані тексти і тексти народних хороводних ігор. Для цього дітей поділяють на дві підгрупи Монологічне мовлення - це смислове, розгорнуте висловлювання, що забезпечує спілкування та взаєморозуміння людей.

Монолог - це мовлення однієї людини, повідомлення про якісь факти дійсності На заняттях із розвитку українського мовлення дітей вчать описувати іграшки та предмети, розповідати за картинами і з власного досвіду, переказувати художні твори.

Успіх навчання дітей монологічного мовлення другою мовою залежить від того, чи буде вихователь дотримуватися відповідних принципів, а саме: а) навчання дітей монологічного мовлення за зразком вихователя; б) самостійність побудови тексту; в) взаємозв'язок розвитку зв'язного мовлення з лексичним, граматичним аспектом навчання; г) наступність у навчанні тем, багаторазові повторення типових конструкцій.

Навчання дітей монологічного мовлення відбувається на заняттях у старшій групі. Провідний принцип навчання — розповідання за зразком вихователя. Навчання розповідання проводиться в такій послідовності; а) бесіда (за картиною, за змістом художнього твору, про іграшку); б) зразок розповіді вихователя; в) розповідь дітей. Наприклад, складання описових розповідей про обличчя Тані. На столі - лялька Таня. Вихователь читає вірш Г.Демченко «Таня». Запитання до дітей: «Де в Тані обличчя? А це що?» (По черзі показує на очі, ніс, рот, щоки).

Поиск по сайту: