ЖИРОВОЕ ПЕРЕРОЖДЕНИЕ ПЕЧЕНИ

Жировое перерождение печени – характеризуется повышенным накоплением жира в гепатоцитах.

Жировой гепатоз (синонимы: жировая дистрофия печени, жировая инфильтрация, или ожирение, печени; стеатоз печени) - хроническое заболевание, характеризующееся повышенным накоплением жира в гепатоцитах.

Этиология и патогенез. К жировому гепатозу ведут токсические воздействия на печень (алкоголь, инсектициды, некоторые лекарственные средства), эндо-кринно-метаболические нарушения (сахарный диабет, общее ожирение), нарушения питания (недостаточность липотропных факторов, квашиоркор, употребление с пищей избыточного количества жиров и углеводов) и гипоксия (сердечно-сосудистая, легочная недостаточность, анемии и т. д.).

Патологическая анатомия. Печень при стеатозе большая, желтая или красно-коричневая, поверхность ее гладкая. В гепатоцитах определяется жир, относящийся к триглицеридам. Ожирение гепатоцитов может быть пылевидным, мелко- и крупнокапельным. Капля липидов оттесняет относительно сохранные органеллы на периферию клетки, которая становится перстневидной.

Ожирі́ння (лат. adipositas — буквально: «ожиріння» і лат. obesitas — буквально: огрядність, відгодованість) — надлишкове відкладення жиру, збільшення маси тіла за рахунок жирової тканини. Ожиріння — хронічна хвороба, що веде до підвищеного ризику виникнення цукрового діабету,гіпертонічної хвороби, інфаркту міокарда, жовчокам'яної хвороби.Жирова тканина може відкладатися як в місцях фізіологічних відкладень, так і в області молочних залоз, стегон, живота. Останнім часом ожиріння розглядається як хронічна обмінна хвороба, що виникає в будь-якому віці, що виявляється надлишковим збільшенням маси тіла переважно за рахунок надмірного накопичення жирової тканини, що супроводжується збільшенням випадків загальної захворюваності та смертності населення. Захворюваність ожирінням в цивілізованому суспільстві різко зростає, незважаючи на відсутність змін в генетичному пулі^[1], тобто незалежно від спадкових факторів.

Розвиток ожиріння відбувається в результаті дисбалансу між поглинанням та витратами енергії в організмі. Регулювання маси тіла в організмі здійснюється шляхом складної взаємодії комплексу взаємопов'язаних систем, здійснюють контроль за енергетичною системою організму: поглинена енергія (калорії) = витраченій енергії. Розвитку ожиріння сприяє позитивний енергетичний баланс (гіподинамія) та джерело легко доступних вуглеводів, надлишок яких акумулюється (запасається) в організмі у вигляді тригліцеридів в жировій тканині. Негативний енергетичний баланс між поглинутою та витраченої енергією (навіть протягом короткого проміжку часу) є загрозою для життя організму. Тому для підтримки енергетичної рівноваги організм повинен відрегулювати рівень гормонів, зменшити витрати енергії, підвищити ефективність засвоєння поживних речовин, скорегувати харчову поведінка (підвищити апетит), мобілізувати відсутню енергію з жирових енергетичних депо. Кожне з перерахованих ланок регулюється певними генами^[1].

Класифікація

Поиск по сайту: