АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ВИСНОВКИ

Читайте также:
  1. ВИСНОВКИ
  2. ВИСНОВКИ
  3. ВИСНОВКИ
  4. ВИСНОВКИ
  5. Висновки
  6. Висновки
  7. Висновки
  8. Висновки
  9. ВИСНОВКИ
  10. Висновки
  11. Висновки
  12. Висновки

Рецидив злочинів є мало досліджений сучасними вітчизняними науковцями, попри те, що поняття рецидиву злочинів в найбільш близькому до сучасного розуміння було розроблене ще радянськими вченими, а саме Галіакбаровим, Єфимовим, Фроловим та ін. Ці вчені розглядали рецидив злочинів як вид повторності злочинів, яка, в свою чергу, разом із сукупністю злочинів, утворювала види множинності злочинів. На сьогодні погляди правознавців сходяться на тому, що рецидив злочинів – самостійний вид множинності злочинів, і жодним чином не входить до поняття повторності злочинів, попри те, що він має спільні риси із останньою. Законодавець закріпив це твердження в Кримінальному кодексі України, де чітко розмежував всі три види множинності злочинів. Отже,за ст. 34 ККУ рецидив злочинів – це вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

В чинному законодавстві поки що не існує виділених видів рецидиву злочинів. Доктринальна класифікація поділяє рецидив злочинів наступним чином: 1) за характером злочинів, які входять у рецидив: загальний, спеціальний; 2) за кількістю судимостей: простий, складний; 3) за ступенем суспільної небезпечності злочинів, що складають рецидив: пенітенціарний, рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів; 4) залежно від наявності факту судимості, яка погашена чи знята у встановленому законом порядку (що дає змогу взагалі говорити про рецидив у найбільш прямому сенсі): легальний (наявність судимості), фактичний (відсутність судимості). Вважаю доцільним доповнити ст. 34 ККУ класифікаціями рецидиву злочинів за характером злочинів, що складають рецидив, за кількістю судимостей та за ступенем суспільної небезпечності. Це полегшить кваліфікацію рецидиву злочинів.

Кримінальний кодекс визначає підвищену суспільну небезпеку осіб, які вчинили множинність злочинів. Ст. 35 ККУ встановлює: «Повторність, сукупність та рецидив злочинів враховуються при кваліфікації злочинів та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених цим Кодексом».

Кваліфікація рецидиву значно простіша, ніж інших видів множинності, адже при цьому слід дати кримінально-правову оцінку лише другому (рецидивному) злочинові. Перший злочин, за який особа була засуджена вже отримав таку оцінку у вироку суду, який не піддається сумніву. Іноді спеціальний рецидив передбачений законодавцем як кваліфікуюча ознака. У випадку, якщо він не передбачений конкретними статтями Особливої частини як кваліфікуюча ознака, він може бути врахований як обтяжуюча обставина.

В ході кваліфікації рецидиву злочинів потрібно: 1)встановити, що особа вчинила новий злочин у період після вступу в силу вироку за раніше вчинений злочин і до погашення або зняття судимості за нього; 2) кваліфікувати новий (рецидивний) злочин - встановити наявність ознак складу простого злочину, врахувати положення КК про стадії вчинення злочину,форму співучасті та вид співучасника; 3) визначити, що раніше вчинений злочин, за який особа була засуджена, є таким, на який вказує диспозиція статті про рецидивний злочин; 4) остаточно кваліфікувати скоєне з врахуванням наявності спеціального рецидиву.

При призначенні покарання у випадках, коли має місце рецидив злочинів, суд керується, в першу чергу, загальними засадами призначення покарання, які закріплені в ст. 65 ККУ, а також враховує особливості, які передбачені чинним законодавством для таких випадків. Так, особам, за наявності в їх діях рецидиву злочину, так само як і особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини є кваліфікуючими ознаками) – призначається передбачене законом більш суворе покарання. Для вирішення питання про наявність рецидиву злочину не має значення, чи був закінчений умисний злочин, за який особа засуджується за останнім вироком або засуджувалася раніше, а також була вона виконавцем чи співучасником цих злочинів. У чинному КК не передбачено норму про визнання особи особливо не­безпечним рецидивістом, тому особи, які були визнані особливо небезпечними рецидивістами відповідно до ст. 26 КК УРСР 1960 на сьогодні не є такими. Наявність рецидиву злочинів виключає можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статей 45-48 ККУ (у випадку вчинення особою вперше злочинів невеликої або середньої тяжкості). Рецидив злочинів середньої тяжкості, тяжких або особливо тяжких пере­риває перебіг строків давності виконання обвинувального вироку. Врахування множинності при звільненні від покарання стосується тільки рецидиву злочинів. Рецидив також впливає на можливість застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від покарання і заміни покарання більш м'яким його видом; на обчислення строків погашення судимості.

Значної уваги заслуговує проблема попередження рецидиву злочинів в Україні. Попередження спрямовується на те, щоб спонукати осіб, які є потенційними суб’єктами вчинення рецидиву злочинів, відмовитися від продовження злочинної діяльності. Попередження рецидиву злочинів в Україні здійснюється у таких напрямках: 1) загальносоціальне попередження; 2) спеціально-кримінологічне попередження; 3) підрив і руйнування кримінальної субкультури; 4) вдосконалення правоохоронної діяльності; 5) вдосконалення пенітенціарної та постпенітенціарної роботи виправно-трудових установ і органів внутрішніх справ; 6) адміністративний нагляд за певною категорією осіб, звільнених з місць позбавлення волі


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)