Екологічний моніторинг та його види

Останнім часом цивілізоване людство дуже стурбоване значним погіршен­ням стану довкілля. Вивчення антропогенного впливу на природу показа­ло, що зміна в процесі людської діяльності лише одного природного компо­нента може призвести до

порушення багатьох екологічних систем і не лише в районі безпосередньої діяльності людини. Для нормального функціонування і забезпечення стійкості екологіч­них систем та біосфери в цілому потрібно: 1) здійснювати постійний поточний контроль змін у навколишньому середовищі і запобігати на­слідкам погіршення його якості; 2) прогнозувати можливі зміни дов­кілля та зумовлені ними екологічні наслідки.

Для визначення змін в екологічних системах користуються певними показниками, які називають фоновими. Параметри фонового стану довкілля змінюються під впливом антропогенної діяльності до критичних рівнів, перевищення яких спричинює незворотні зміни в еко­системах. Щоб запобігти цьому, треба виявляти: а) найчутливіші лан­цюги в екосистемах, тобто ті, що є індикаторами стану середовища; б) вплив окремих факторів на джерела цього впливу. Всі ці заходи здійснюють через систему моніторингу (від лат. "монітор" — який застерігає). Отже, моніторинг — це комплексна система спостере­жень, оцінки та прогнозування змін стану навколишнього природного середовища під впливом антропогенної діяльності. Вперше цей термін почали вживати перед конференцією ООН з питань навколишнього середовища, що відбулася в 1972 р. у Стокгольмі (Швеція). Секрета­ріат ООН з навколишнього середовища визначив екологічний моніто­ринг як систему повторних спостережень за елементами довкілля в просторі й часі з установленими цілями і програмами.

Мета моніторингу — збирання конкретної інформації, проведення експериментів, моделювання процесів як основа для прогнозування.

Об'єктами моніторингу є природні, антропогенні, природно-антро­погенні екологічні системи д

Розрізняють такі типи моніторингу: глобальний (біосферний), гео­фізичний, кліматичний, біологічний та ін.

Система моніторингу має вирішувати як локальні (регіональні) зав­дання, тобто вивчати стан окремих екосистем, так і глобальні — здійсню­вати контроль за станом біосфери в цілому. Відповідно до цього еколо­гічний моніторинг складається з ланок різного рівня: 1) глобальний — здійснюється на основі міжнародного співробітництва; 2) національний — діє в межах однієї держави; 3) регіональний — проводиться в межах великих виробничих комплексів; 4) локальний — фіксує зміни якості середовища в межах населених пунктів, промислових підприємств.

Залежно від завдань академік Герасимов розподілив систему моніто­рингу на три блоки.

Перший блок моніторингу — це спосте­реження за станом навколишнього середовища стосовно його впливу на здоров'я населення. Цю роботу проводять спеціальні спостережні по­сти та санітарно-гігієнічні служби. Об'єктами дослідження для другого блоку є природно-територіальні комплекси. Третій блок займається вив­ченням глобальних параметрів довкілля.

Система державного моніторингу України створюється на трьох рівнях: локальному — на території окремих об'єктів (підприємств, міст, ділянок, ландшафтів); регіональному — у межах адміністративно-тери­торіальних одиниць, на територіях адміністративних і природних регіо­нів); національному — на території країни в цілому.

Залежно від призначення здійснюється загальний, оперативний або фоновий моніторинг довкілля. Загальний моніторинг — це оптимальні за кількістю параметрів спостереження на пунктах, об'єднаних в єдину іиформаційно-технологічну мережу. Вони дають змогу на основі оці­нок і прогнозування етапу довкілля регулярно розробляти управлінські рішення на всіх рівнях.

Поиск по сайту: