Методи КП та аналізу

Тема: Криміналістична ідентифікація і діагностика. Основи теорії криміналістичного аналізу й прогнозування.

Поняття і наукові засади криміналістичної ідентифікації (КІ).

Види та форми ідентифікації

Об'єкти і суб'єкти КІ.

Поняття і сутність крим. діагностики (КД).

Наукові засади КД

Наукові засади крим. прогнозування (КП).

Види і напрямки КП

Методи КП та аналізу

1. Злочин, як і будь-яка інша подія, - це процес взаємодії об'єктів матеріального світу, під час якої одні об'єкти (слідоутворюючі) залишають сліди на інших (слідосприймаючих). Відповідно, якісне і всебічне розслідування у справі неможливе без установлення за слідами слідоутворюючих об'єктів - злочинця, потерпілого, знаряддя злочину тощо. Одним із розповсюджених і ефективних методів розв'язання означених завдань є криміналістична ідентифікація.

Лексема ідентифікація походить із латинської, зокрема identifico - тотожний. В аспекті кримінального судочинства цей термін вперше вжив А. Бертильон наприкінці 70-х - початку 80-х років XIX ст. щодо ототожнення людини за зовнішніми ознаками. У середині XX ст. С. М. Потапов першим у СРСР сформулював наукові засади криміналістичної ідентифікації.

Нині терміном криміналістична ідентифікація позначено декілька взаємопов'язаних понять. По-перше, окрему криміналістичну теорію, предметом вивчення якої постають закономірності ідентифікації (ототожнення) об'єктів матеріального світу. По-друге, мету і результат дослідження, тобто встановлення тотожності об'єкта: наприклад, визначення, що великим пальцем правої руки підозрюваного залишений слід, виявлений на місці вчинення злочину; а також ідентифікацію, ототожнення конкретного об'єкта - підозрюваного. Інколи такий результат називають ідентифікацією у вузькому сенсі. По-третє, позначено процес дослідження, тобто систему специфічних дій, виконуваних у певній послідовності суб'єктом ідентифікації та спрямованих на встановлення наявності чи відсутності тотожності. По-четверте, метод дослідження, що характеризується відповідними принципами, прийомами пізнання досліджуваних об'єктів із метою виявлення тотожності чи її відсутності.

У теорії криміналістики відсутня одностайність щодо визначення сутності та значення криміналістичної ідентифікації. Окремі вчені-криміналісти (В. Я. Колдін, М.О. Селіванов) вважають, що криміналістична ідентифікація завершується встановленням тотожності індивідуально визначеного, одиничного об'єкта або певної множини (групи), до якої належить досліджуваний об'єкт. За характером установленої тотожності ідентифікацію поділяють на два види: індивідуальну і групову (родову, видову). Інші вчені-криміналісти(М.В. Терзієв, P.C. Бєлкін, В.П. Колмаков, М.Я. Се-гай, М.В. Салтевський) ідентифікацією у буквальному розумінні слова саме встановлення тотожності лише конкретно-визначеного, одиничного об'єкта. Віднесення ж досліджуваного об'єкта до групи (класу, роду, виду) однорідних об'єктів (наприклад ножа до класу холодної зброї) розглядається не як криміналістична ідентифікація, а як встановлення групової належності. Між ідентифікацією і встановленням групової належності існує взаємозв'язок, але наявні й відмінності.

Криміналістична ідентифікація - дослідження з метою встановлення тотожності (або відсутності такої) об'єкта матеріального світу шляхом зіставлення слідів-відображень із його відбитками вільного, умовно-вільного або експериментального походження чи фрагментів такого об'єкта.

Підґрунтям криміналістичної ідентифікації є її філософська, природничо-наукова та правова засади (І. В. Гора, В. А. Колесник).

Філософською основою криміналістичної ідентифікації слугують положення діалектичної теорії пізнання, зокрема теорія відображення і поняття діалектичної тотожності. По-перше, теорія відображення тлумачиться як взаємозв'язок і взаємозалежність об'єктів матеріального світу та здатність їх відображати й відображатися завдяки всезагальній властивості матерії - властивості відображення. Всі об'єкти матеріального світу перебувають у безперервній взаємодії (можна прослідкувати під час учинення злочину) між собою, що супроводжується появою слідів - матеріально-фіксованих відображень ознак, інших змін, ідеальних відображень - слідів пам'яті (уявних образів). Кожен об'єкт органічної та неорганічної природи відображає інформацію про його виникнення, розвиток, взаємодію та зникнення. Ця інформація потенційна і зберігається об'єктом-джерел ом допоки не виникає необхідність у використанні такої інформації. Джерелами інформації є матеріальні та ідеальні сліди злочину, результати аналізу та досліджень яких дозволяють дійти висновку, зокрема, про факт перебування певної людини на місці вчинення злочину і реконструювати її дії. Отже, відображення містять інформацію про об'єкт, що їх утворив. Тому стає можливою ідентифікація шляхом зіставлення об'єкта (зразка для порівняння) і його відображення (наприклад ототожнення людини за слідами босих ніг, ознаками зовнішності, що закарбувалися в пам'яті суб'єкта як уявний образ тощо) або шляхом зіставлення часток об'єкта.

По-друге, це діалектична тотожність, тобто індивідуальність, неповторність, рівність самому собі кожного об'єкта матеріального світу та відмінність від усіх інших (серед них і подібних до нього, однорідних). Наприклад, кожна окрема людина має унікальний папілярний узор на кожному пальці руки, що дозволяє ототожнювати людину за слідами пальців її рук.

По-третє, до філософських засад криміналістичної ідентифікації належить відносна стійкість (незмінність) об'єктів матеріального світу, можливість пояснення і врахування під час ідентифікації їх змін. Усі об'єкти матеріального світу, поміж іншим і людина, змінюються в продовж свого існування. Але, попри те, що кожний об'єкт змінюється, він протягом певного часу залишається якісно визначеним (за винятком суттєвих змін, що призводять до перетворення об'єкта на інший). Саме це означає відносну незмінність, стійкість об'єкта, котрий зберігає свої характерні ознаки, що уможливлює його ідентифікацію. Наприклад, папілярні узори на пальцях рук людини не змінюються за сутністю, деталями з моменту формування в ембріональний період розвитку плода, впродовж життя і після смерті людини до певної міри розкладення трупа.

Природничо-науковою засадою криміналістичної ідентифікації є галузі науки і техніки, ремесла і мистецтва, досягнення яких використовують для встановлення тотожності об'єктів, які мають значення у справі (як методологічна, так і технічна складова процесу ідентифікації).

Правову засаду криміналістичної ідентифікації становлять правові норми, якими врегульовано діяльність суб'єктів ідентифікації. Регулятором діяльності щодо криміналістичної ідентифікації є кримінально-процесуальні норми.

2. Криміналістичну ідентифікацію можна класифікувати за чотирма формами: процесуальною, аналогією, непроцесуальною і змішаною. Процесуальна форма криміналістичної ідентифікації визначена кримінально-процесуальним законодавством. Наприклад, пред'явлення особи для впізнання є спробою ідентифікувати її за ознаками зовнішності.
Форма криміналістичної ідентифікації за аналогією передбачає проведення слідчих дій, не врегульованих законом. Причиною цього є те, що в кримінально-процесуальному законі є прогалини,

зокрема, не передбачені чинним кримінально-процесуальним законодавством упізнання за звуковими та шумовими ознаками; за одорологічними ознаками; впізнання місцевості. Так, впізнання за звуковими та шумовими ознаками - слідча дія, не регламентована законом, сутність якої полягає у пред'явленні у встановленому кримінально-процесуальною формою порядку (за аналогією) явищ, викликаних коливальними рухами повітря чи іншого середовища (звуки голосу, пострілу, звук музики, шум потягу, шум у залі тощо) упізнаючому - учаснику криміналістичної діяльності, що впізнає їх своїми органами слуху. Упізнання за одорологічними ознаками є також слідчою дією, не регламентованою законом, зміст якої в пред'явленні різних матеріальних об'єктів (парфуми, одеколон тощо), у встановленому кримінально-процесуальною формою порядку (за аналогією) упізнаючому - учаснику криміналістичної діяльності й упізнання їх органами нюху за ознаками запаху.
Діяльність оперативних підрозділів, що спрямована на розшук злочинців, потерпілих, свідків, будь-якої інформації про злочин з використанням фотографій, описових ознак, має криміналістичну ідентифікаційну природу.
Змішана форма криміналістичної ідентифікаціїпередбачає поєднання в будь-якій пропорції попередніх форм. Наприклад, провадження органами дізнання розшуку злочинців, потерпілих за дорученням слідчого в розслідуваній ним справі.
У криміналістиці існує поняття форми ототожнення людини за ознаками зовнішності. Це, зокрема, установлений для суб'єктів і учасників криміналістичної діяльності процес, сутність якого характеризується трьома напрямами і складається з упізнавання, оперативного узнавання, експертної ідентифікації й проводиться при оперативно-розшуковій діяльності та досудовому слідстві кримінальних справ про злочин.
Види криміналістичної ідентифікації можна класифікувати за:
характером отриманих результатів;

ознаками (властивостями) ідентифікованих об'єктів;
сутністю ототожнюваних об'єктів.
Перша класифікаційна ознака криміналістичної ідентифікації (характер отриманих результатів) має два під види. їх основою є результати зазначеної діяльності. Так, перший підвид утворюють ідентифікаційні об'єкти, що мають ознаки і властивості, повною мірою придатні для їх ідентифікації, й можуть бути виділені як одиничні. Другий підвид становлять об'єкти, що можуть бути ідентифіковані за належністю лише до певної групи.
Друга класифікаційна ознака криміналістичної ідентифікації має три під види, кожен з яких характеризується специфічними рисами, притаманними об'єкту. Це, зокрема, структура (склад) об'єкта; ідентифікація за ознаками зовнішньої форми; ідентифікація об'єкта за його динамічними характеристиками.
Третя класифікаційна ознака криміналістичної ідентифікації (сутність уточнених об'єктів) на відміну від двох попередніх стосується самої природи ідентифікуючого об'єкта. Види криміналістичної ідентифікації визначаються залежно від того, що саме підлягає ототожненню. Остаточної думки серед криміналістів щодо кількості груп (видів) криміналістичної ідентифікації не існує. Криміналістична ідентифікація може бути таких видів:
за матеріально фіксованим відображенням;
цілого за частинами;
за уявним образом;
за слідами запаху;
за описанням ознак.
Ідентифікація об'єктів за їх матеріально фіксованим відображенням є найпоширенішим видом криміналістичної ідентифікації і, як правило, здійснюється шляхом проведення експертиз. При цьому триває ототожнення об'єктів за їх фотозображеннями, індивідуальною каліграфією, слідами рук, ніг, зубів людини, знарядь зруду та інструментів.
Ідентифікація цілого за частинами є видом криміналістичної ідентифікації, що складається з установлення тотожності об'єкта, поділеного на частини у зв'язку з подіями злочину. У разі ідентифікації цілого за частинами ідентифікуючим об'єктом є той предмет, яким він був до поділу. Ідентифікованими ж об'єктами є частини. Фрагментовані елементи об'єкта при ідентифікації цілого за частинами поєднують між собою. При цьому вивчають взаємний збіг ознак зовнішньої будови на різних поверхнях, а в разі необхідності - і внутрішню будову (клаптики документів, частинки скла фар автомобілів, деталі тощо).
Ідентифікація за уявніш образом є видом криміналістичної ідентифікації, процесом ототожнення за ознаками і властивостями ідентифікаційного об'єкта, що зберігся в пам'яті впізнаючого. Ідентифікація за уявним образом дає змогу ототожнити об'єкт (живих осіб, трупів, тварин і предмети) при пред'явленні для впізнання. Це означає, що пред'явлений для впізнання об'єкт завжди є ідентифікуючим, тоді як уявний образ упізнаючого - ідентифікований.

Ідентифікація за слідами запаху [упізнання (виявлення) за одорологіч-ними ознаками (лат. ойог- запах)У є видом криміналістичної ідентифікації об'єктів за аналогією. Цей вид ідентифікації має три під види:
виявлення з допомогою службово-розшукової собаки за слі дом запаху предметів і людей, що перебували на місці події;
упізнання учасником криміналістичної діяльності (підозрю ваним, обвинуваченим, потерпілим, свідком) його органами нюху об'єктів (одеколон, парфум за ознаками запаху різних матеріальних фуми, спиртні напої тощо);
3) проведення одорологічних експертиз.
Ідентифікація за описанням ознак - вид криміналістичної ідентифікації об'єктів, основою якого є інформація, що зафіксована в матеріалах кримінальної справи як свідчення учасників криміналістичної діяльності. Так, потерпілий і свідки в ході їх допитів розповіли в довільній формі про зовнішній вигляд злочинця. За характеристикою цих ознак суб'єкти криміналістичної діяльності виготовили словесний портрет злочинця. Згодом завдяки словесному портрету злочинця було затримано. Наприклад, Дарницьким районним управлінням міського управління МВС України в м. Києві за підозрою у вчиненні вбивства малолітньої дівчинки розшукувалася особа - передбачуваний злочинець за словесним портретом (рис. 1).
На практиці досить часто для розшуку та ідентифікації злочинців використовуються композиційні портрети. При цьому застосовується особливий вид упізнання - оперативне узнавання, при проведенні якого не є обов'язковим дотримання процесуальних форм з причин об'єктивної неможливості їх виконання. І це тому, що особа, яка підлягає впізнанню, має бути розшукана. Як свідчить досвід правоохоронної системи, композиційні портрети підозрюваних у вчиненні злочинів є найбільш раціональними. Так, за композиційним портретом розшукувався підозрюваний у вчиненні підпалів у маршрутних таксі в м. Вінниця у вересні - жовтні 2003 р. (рис. 2).

Поиск по сайту: