МОДУЛЬ І

Тестові завдання до тем:

«Поняття та теоретичні засади політичної конфліктології. Теорія соціальної конфліктології. Сучасні теорії соціально-політичної конфліктології. Типологія соціальних конфліктів. Зміст та динаміка політичного конфлікту. Внутрішньополітичні державно-правові (горизонтальні) конфлікти. Внутрішньополітичні статусно-рольові (вертикальні) конфлікти»

1. Предметом політичної конфліктології як науки є:

а) конфлікт як політичне явище;

б) закони та категорії, які характеризують конфлікт як політичне явище;

в) методи дослідження політичних конфліктів;

г) причини виникнення політичних конфліктів.

2. Структура політичної конфліктології як науки об’єднує такі рівні:

а) емпіричний та ідеологічний;

б) ідеологічний та теоретичний;

в) емпіричний, теоретичний та ідеологічний;

г) теоретичний та емпіричний.

3. Теоретичний рівень політичної конфліктології містить:

а) загальні закони конфліктної поведінки (взаємодії);

б) методи діагностики політичних конфліктів та політичні технології, спрямовані на їх розв’язання;

в) правильні варіанти а) і б);

г) правильна відповідь відсутня.

4. Конфлікт – це:

а) зіткнення двох чи більше різнонаправлених сил з метою реалізації власних інтересів в умовах протидії;

б) боротьба за владу;

в) стан війни між суб’єктами політики;

г) відносини між людьми з приводу виникнення, розвитку, функціонування, модернізації та трансформації державно-політичної влади.

5. Під революцією слід розуміти:

а) дії або стан збройного відкритого опору владі або уряду, що управляє країною або її частиною;

б) форму насильницької або ненасильницької зміни влади, в результаті якої управління переходить до рук нових політичних сил;

в) швидку фундаментальні соціально-економічні та політичні зміни, що здійснюються переважно насильницьким шляхом;

г) суспільний процес, що спрямований на реставрацію та збереження попереднього стану.

6. Визначте правильне твердження:

а) компроміс – це загальна згода у спірних питаннях, до якої приходять учасники переговорів та яка характеризується відсутністю серйозних заперечень по суттєвих питаннях у більшості зацікавлених сторін;

б) об’єктом політичної конфліктології виступають закономірності та закони політичних конфліктів;

в) методи політичної конфліктології поділяються на теоретичні та емпіричні;

г) правильна відповідь відсутня.

7. Полемологія – це:

а) теорія, що передбачає вирішення конфліктів за допомогою складних нелінійних структур;

б) мистецтво ведення переговорів;

в) міждисциплінарний напрямок досліджень, що розвинувся у Франції та вивчає причини виникнення конфліктів і воєн й умови збереження миру;

г) мистецтво ведення війни.

8. Л. Козер є представником:

а) біхевіористичного підходу;

б) структурно-функціонального підходу;

в) резолюціоністського підходу;

г) системного підходу.

9. Сутність структурно-функціонального підходу в конфліктології полягає у:

а) поясненні конфліктів соціально-психологічними причинами, що відображаються формулою «стимул-реакція»;

б) встановленні основних елементів конфліктної взаємодії, визначенні ролі кожного із них у процесі перебігу конфлікту;

в) розгляді інформації як ключового чинника у вивченні та розвитку конфліктів;

г) правильна відповідь відсутня.

10. Ідеографічний підхід у конфліктологічних дослідженнях орієнтований на:

а) вивчення специфічних рис та закономірностей, властивих лише даній конкретній конфліктній ситуації;

б) відкриття загальних законів, справедливих для будь-якої конфліктної ситуації;

в) дослідження конфлікту ідеологій;

г) моделювання конфліктних ситуацій.

11. Головна праця китайського мислителя Сунь-Цзи, присвячена дослідженню конфліктів, отримала назву:

а) «Мистецтво війни»;

б) «Лунь-Юй»;

в) «Про суспільний договір»;

г) «Держава».

12. Автором принципу: «Іти вперед туди, де не чекають; атакувати там, де не підготувалися» є:

а) Конфуцій;

б) Платон;

в) Сунь-Цзи;

г) Геракліт.

13. Вкажіть автора наведеного твердження: «Війна – батько усього і усього цар; одним вона визначила бути богами, а іншим – людьми; одних вона зробила рабами, а інших – вільними»:

а) Геракліт;

б) Конфуцій;

в) Т. Гоббс;

г) Сунь-Цзи

14. Вкажіть неправильне твердження:

а) Геракліт у своєму вченні критично оцінює демократію та виступає за правління кращих;

б) Геракліт виправдовує соціально-політичну нерівність як правомірний та справедливий результат всезагальної боротьби;

в) в основі концепції Геракліта лежить керування ворогом, що створює можливості легкої перемоги;

г) Геракліт розрізняє мудрих і нерозумних, кращих і гірших, які між собою конфліктують у питаннях морально-політичної оцінки.

15. Представником песимістичного розуміння конфлікту в епоху Нового часу був:

а) Ж.-Ж. Руссо;

б) Т. Гоббс;

в) Дж. Локк;

г) Т. Мальтус.

16. Згідно з Епікуром, причинами внутрішнього конфлікту особистості виступають:

а) страхи перед богами та смертю;

б) страхи перед неможливістю досягнення щастя та перед богами;

в) страхи перед смертю, богами та неможливістю досягнення щастя;

г) страхи перед неможливістю досягнення щастя, стражданням, богами та смертю.

17. Найбільш відома праця Т. Мальтуса, в якій він зробив спробу пояснити протиріччя суспільного розвитку «вічними» законами природи, має назву:

а) «Конфлікт та захист: загальна теорія»;

б) «Досвід про закон народонаселення»;

в) «Расова боротьба»;

г) «Сучасний соціальний конфлікт».

18. Причиною протиріч в суспільстві за Т. Мальтусом виступає:

а) зростання населення Землі в геометричній прогресії, а засобів для існування – в арифметичній;

б) агресивна людська природа;

в) природні катаклізми;

г) правильна відповідь відсутня.

19. Проблема конфлікту пронизує такі напрямки творчості М. Вебера:

а) соціологію політики, соціологію релігії, соціологію економічного життя;

б) соціологію політики;

в) соціологію релігії;

г) правильні відповіді б) і в).

20. Вкажіть твердження, яке характеризує погляди М. Вебера:

а) кожен конфлікт має два аспекти – статичний та динамічний;

б) сучасний конфлікт – це конфлікт між ресурсами та запитами населення;

в) в основі конфлікту – біосоціальна нерівність рас;

г) успіх кожної зі світових релігій став результатом тривалої боротьби та конфліктів.

21. Гострота конфлікту в теорії Л. Козера визначається такою залежністю:

а) чим більше емоцій викликає конфлікт, тим він гостріший;

б) чим більшими є групи, залучені до конфлікту, тим він гостріший;

в) чим більше конфлікт в групі пов’язаний з найістотнішими цінностями та проблемами, тим він гостріший;

г) всі відповіді правильні.

22. Друга стадія розвитку конфліктної ситуації за Р. Дарендорфом отримала назву:

а) «конфлікт, що сформувався»;

б) «вихідний стан структури»;

в) «кристалізація»;

г) «переговори».

23. Статичний аспект аналізу конфліктів за К. Боулдінгом передбачає:

а) розгляд інтересів сторін як рушійних сил у конфліктній поведінці людей;

б) аналіз сторін конфлікту та відносин між ними;

в) аналіз переговорного процесу;

г) всі відповіді правильні.

24. Ключовими факторами, що впливають на характер протікання конфлікту, Г. Зіммель називає:

а) чисельність груп, що залучені до конфлікту;

б) інстинкти любові та ненависті (ворожості);

в) економічні інтереси сторін;

г) політичні інтереси сторін.

25. Найгостріші конфлікти за К. Г. Юнгом відбуваються між:

а) логіками та сенсориками;

б) етиками та інтуїтами;

в) логіками та етиками, сенсориками та інтуїтами;

г) етиками та сенсориками.

26. Згідно з теорією З. Фрейда, особистість приречена на конфлікт, оскільки:

а) вона має агресивну, конфліктну природу;

б) основні її життєві цілі, як правило, представляють собою звичайні фікції, що не витримують прямого співставлення з дійсністю;

в) особистість в системі всезагального панування ринкових відносин та відчуження роздвоюється;

г) він виникає через конфліктні «взаємовідносини» трьох компонентів структури особистості: Ід, Его, Супер-Его.

27. Критерієм типології конфліктів на локальні, регіональні та глобальні виступає:

а) рівень масштабності;

б) сфера суспільного життя;

в) умови перебігу;

г) підґрунтя їх причин.

28. За ступенем застосування примусу соціальні конфлікти типологізуються на:

а) латентні та відкриті;

б) інтенсивні та тихоплинні;

в) військові та мирні;

г) насильницькі та ненасильницькі.

29. У. Юрі розподілив конфлікти за ступенем застосування примусу на:

а) насильницькі; насильницькі, але керовані; ті, що загрожують насильством; потенційно насильницькі; ненасильницькі;

б) насильницькі та потенційно насильницькі;

в) керовані та некеровані;

г) насильницькі некеровані, насильницькі керовані, ненасильницькі.

30. За суб’єктами здійснення соціальні конфлікти поділяються на:

а) внутрішньоособистісні та міжособистісні;

б) міжособистісні та міжгрупові;

в) внутрішньоособистісні, міжособистісні, конфлікти між особистістю та групою, міжгрупові;

г) двосторонні та багатосторонні.

31. К. Мітчелл виділяє в структурі конфлікту такі складові:

а) зміщення, проекція, раціоналізація;

б) конфліктна ситуація, конфліктна установка, конфліктна поведінка;

в) об’єкт та суб’єкт політичного конфлікту;

г) усі відповіді правильні.

32. Конфліктна установка – це:

а) ситуація, в якій дві чи більше конфліктуючих сторін усвідомлюють, що вони переслідують несумісні цілі;

б) виправдання власних дій у конфліктній ситуації кращими спонуканнями;

в) дії, до яких вдається одна з конфліктуючих сторін з наміром примусити іншу сторону відмовитися від своїх цілей або змінити їх;

г) загальні зразки очікувань, емоційних орієнтацій, умов і процесів сприйняття, які супроводжують конфліктну ситуацію.

33. Непряма конфліктна поведінка передбачає:

а) прямий вплив однієї сторони на сторону супротивника;

б) вплив на третю сторону, яка має можливість вплинути на супротивника;

в) відмову від участі у конфлікті;

г) правильна відповідь відсутня.

34. Структура конфлікту – це:

а) сукупність його частин, елементів і зв’язків, співвідношення між ними, що забезпечує його цілісність;

б) мікро- та макросередовище конфлікту;

в) індивіди, соціальні групи, організації та держави, що беруть участь у конфлікті;

г) послідовність стадій розвитку конфліктної ситуації.

35. Можливість, але не дійсність конфлікту, що визріває поступово, називається:

а) передконфліктною ситуацією;

б) ескалацією конфлікту;

в) приводом до конфлікту;

г) інцидентом.

36. Вкажіть неправильне твердження:

а) інцидент – це випадок, коли відбувається ініціювання відкритого протиборства сторін;

б) привід – це ще не конфлікт, а інцидент – це вже його початок;

в) ескалація конфлікту характерна для стадії зародження політичного конфлікту;

г) для ескалації політичного конфлікту характерним є демонстрація сили та загроза її застосування.

37. Координація як спосіб вирішення конфлікту передбачає:

а) пошук рішень, що можуть задовольнити інтереси обох сторін шляхом взаємних поступок;

б) вирішення умов, що породили конфлікт;

в) винесення проблеми на всезагальний розгляд, обговорення;

г) узгодження тактичних цілей та поведінки в інтересах головної мети чи вирішення спільної задачі.

38. Виокремлення таких ключових стадій політичного конфлікту, як суперечка, довоєнна фаза, воєнна фаза та післявоєнна фаза, було здійснене:

а) К. Мітчеллом;

б) Р. Баррінджером, Л. Блумфельдтом, А. Лейсом;

в) Г. Калаханом;

г) Л. Козером та К. Боулдінгом.

39. Вкажіть твердження, що характеризує проекцію як спосіб конструювання «образу ворога» у конфлікті:

а) дії своєї сторони виправдовуються кращими спонуканнями;

б) всі негативні явища приписуються супротивнику;

в) якщо «наша сторона» негативно ставиться до іншої сторони і готова на будь-які форми боротьби з нею, то передбачається, що й супротивники так само розглядають нашу сторону;

г) правильна відповідь відсутня.

40. Ескалація конфлікту – це:

а) конструювання «образу ворога»;

б) застосування насильства;

в) найбільш напружена стадія конфлікту, коли відбувається загострення суперечносте між його учасниками і використовуються усі можливі для перемоги в протиборстві засоби;

г) перехід конфлікту з латентного стану у відкритий.

41. Стадія конфлікту, на якій відбувається застосування конфліктної поведінки для досягнення цілей у теорії К. Мітчелла має назву:

а) конфлікт, що зароджується;

б) латентний конфлікт;

в) ізоляція;

г) маніфестуючий конфлікт.

42. Державно-правові внутрішньополітичні конфлікти ще мають назву:

а) горизонтальних;

б) вертикальних;

в) статусно-рольових;

г) асиметричних.

43. Предметом суперечки між суб’єктами горизонтальних конфліктів є:

а) розподіл владних повноважень між різними політико-державними сегментами правлячої еліти, протиріччя всередині політичних інститутів;

б) співвідношення повноважень між владними суб’єктами різних рівнів управління;

в) недосконалість конституції держави;

г) усі відповіді правильні.

44. До конституційних способів вирішення конфліктів між гілками влади належать:

а) розпуск парламенту;

б) вотум недовіри уряду;

в) імпічмент президента;

г) усі відповіді правильні.

45. Путч – це:

а) збройний виступ групи змовників з метою вчинити державний переворот;

б) розбіжність процесів політичних та соціально-економічних перетворень у різних регіонах країни;

в) зіткнення протилежних сил, яке обумовлене взаємодією політичних цілей та інтересів;

г) прояв боротьби в суспільстві між великими групами.

46. Дії або стан відкритого збройного опору владі або уряду, що управляє країною або її частиною – це:

а) путч;

б) заколот;

в) переворот;

г) революція.

47. До головних «ударів» влади по опозиційних силах можна віднести:

а) обмеження присутності опозиції в інформаційному просторі;

б) обмеження можливості проводити масові заходи;

в) обмеження впливу опозиції на органи державної влади;

г) усі відповіді правильні.

48. «Зміною еліт» революцію назвав:

а) Г. Моска;

б) К. Маркс;

в) В. Парето;

г) Р. Міхельс.

49. До горизонтальних внутрішньополітичних конфліктів не належать:

а) конфлікти між державними та партійними лідерами;

б) конфлікти між державними органами влади та органами місцевого самоврядування;

в) конфлікти між ланками управлінського апарату;

г) конфлікти всередині правлячої еліти.

50. До конфліктів всередині правлячої еліти належать:

а) перевороти та путчі;

б) путчі та акції громадянської непокори;

в) перевороти, путчі та заколоти;

г) заколоти і революції.

51. До горизонтальних внутрішньополітичних конфліктів належать:

а) конфлікти між державними органами влади та органами місцевого самоврядування;

б) конфлікти між центральними та регіональними політичними елітами;

в) конфлікти між правлячими та опозиційним елітами;

г) правильна відповідь відсутня.

52. Статусно-рольові політичні конфлікти ще мають назву:

а) горизонтальних;

б) вертикальних;

в) державно-правових;

г) асиметричних.

53. До статусно-рольових політичних конфліктів не належать:

а) конфлікти типу «політична криза»;

б) конфлікти між центральними органами влади та органами місцевого самоврядування;

в) конфлікти між правлячими та опозиційними елітами;

г) правильна відповідь відсутня.

54. До конфліктів між органами державного управління та населенням належать:

а) революції;

б) заколоти

в) путчі;

г) революції, путчі та заколоти.

55. Вкажіть неправильне твердження:

а) революція – це консервативний, раво радикальний заколот чи державний переворот;

б) конфлікти між центральними та регіональними політичними елітами є різновидом вертикальних політичних конфліктів;

в) державно-правові та статусно-рольові конфлікти є різновидами внутрішньополітичних конфліктів;

г) правильна відповідь відсутня.

56. До об’єктивних факторів виникнення політичних конфліктів належить:

а) психологічні домінанти поведінки особи;

б) обмеженість ресурсів, що підлягають розподілу;

в) установки особистості;

г) усі відповіді правильні.

57. До об’єктивних факторів виникнення політичних конфліктів не належить:

а) неузгодженість цілей різних ланок управління;

б) погана комунікація;

в) цілі та установки конкретного політичного суб’єкта;

г) нечіткий розподіл прав та обов’язків.

58. Функції політичних конфліктів поділяються на:

а) латентні та явні;

б) конструктивні та деструктивні;

в) насильницькі та ненасильницькі;

г) правильні варіанти а) і б).

59. Внутрішньополітичні конфлікти найповніше можна розподілити на:

а) горизонтальні та вертикальні;

б) конфлікти типу «політична криза» та конфлікти політичних культур;

в) державно-правові (горизонтальні), статусно-рольові (вертикальні), конфлікти типу «політична криза», конфлікти політичних культур;

г) ідеологічні, світоглядні, конфлікти політичного мислення, конфлікти цивілізацій.

60. Серед наведених функцій політичного конфлікту до конструктивних можна віднести:

а) мобілізація групової енергії;

б) стабілізація соціальної системи;

в) інтегративна функція;

г) усі відповіді правильні.

Поиск по сайту: