Передача Криму УРСР

Кульмінацією відзначення 300-річчя Переяславської ради у 1954 році стала передача Україні Кримської області. А саме 19 лютого 1954 року Президія Верховної Ради СРСР, ураховуючи спільність економіки, територіальну близькість, тісні господарські й культурні зв’язки між Кримом та Україною, позицію урядів РРФСР та УРСР, прийняла Указ «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР».

26 квітня 1954 року прийнято закон «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР». Подарунок здійснювався поспіхом і регламентувався украй сумнівними правовими документами. Вирішення Президії Верховної Ради - не того рівня резолюції для таких істотних питань. А необхідного за законом загальнореспубліканського референдуму в РРФСР не провели зовсім. Та навіть перебуваючи у складі РРФСР, Кримська область лишалася в економічному просторі України. Паливно-енергетичний комплекс, металургія, машинобудування та легка промисловість, залізничний транспорт України і Криму фактично були єдиними. Україна ще до 1954 року надавала Кримській області велику допомогу у відродженні міст, відбудові заводів та фабрик, у вирішенні проблем водопостачання, будівництва.

Більшу частину населення Криму завжди становили українці, татари та росіяни. Та протягом 18 травня 1944 року тисячі кримських татар були депортовані зі своєї батьківщини до середньо азійських регіонів СРСР. Пізніше було виселено ще понад 225 тис. татар, болгар, греків, вірмен, представників інших національностей. Внаслідок чого, ми отримали економічний хаос у регіоні, чимало соціальних та національних проблем, які Україна не розв’язала ще й досі^[6].

Економіка Кримської області після передачі її до складу УРСР суттєво додала. Тут розвивалися як традиційні галузі – курортна, виноробна, консервна, садівництво, вівчарство, а також нові – з’явилися хімічна, металургійна і суднобудівна. Зросли капітальні вкладення в народне господарство області. Так, в 1956 р. у порівнянні з 1953 р. видобуток залізної руди зріс на 36 %, виробництво електроенергії – на 57, консервів – на 54, вина – на 104, стінового каменю – на 72, гіпсу – на 39 %. З 1956 року на півострів перестали завозити городину, оскільки місцеві господарства почали вирощувати її достатньо для забезпечення. З 1953 р. по 1963 р. випуск валової продукції промисловості Криму збільшився у 3,4 рази. Капітальні вкладення в народне господарство зросли майже в три рази і склали понад 1,5 мільярда карбованців. Було побудовано 76 великих промислових об'єктів.^[7]

За десятиріччя (1953 – 1963 рр.) в містах і робітничих селищах було введено будинків загальною площею понад 2,8 млн. квадратних метрів. Виросло 78 нових шкіл на 37 550 місць, на 11,5 тисячі збі-льшилася кількість місць у дитячих садках і яслах. Майже на 1,5 міль-йона зросла кількість відпочиваючих на курортах Криму. Помітних успіхів досягло сільське господарство. Валове виробництво м'яса стано-вило 160 відсотків до 1953 року, виробництво молока зросло більш як у два рази, винограду - в 14 разів. Площі під садами розширились у 3 рази, а під виноградниками в 9 разів. Кількість фахівців з вищою осві-тою збільшилась більш ніж у два рази.^[8]

Поиск по сайту: