АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Історичні джерелами вчення Гіппократа

Читайте также:
  1. IV. Вивчення нового матеріалу.
  2. V. Вивчення нового матеріалу.
  3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
  4. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
  5. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
  6. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
  7. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міжпредметна інтеграція).
  8. Вивчення вільних затухаючих коливань математичного маятника
  9. Вивчення громадської думки
  10. Вивчення і особливості розвитку молодшого шкільного віку.
  11. ВИВЧЕННЯ І ОЦІНКА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ
  12. ВИВЧЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕКТИВУ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Джерелами вивчення медицини Стародавньої Греції є ”Іліада“ та ”Одісея“ Гомера; ”Історія в дев’яти книгах“ Геродота; ”Кодекс Гіпократа“, праці істориків, філософів, дані археології, етнографії та ін. При вивченні медицини Стародавньої Греції виділяють ряд періодів: кріто-мікенський (ІІІ - ІІ тис. до н.е.); архаїчний (XI - IX ст. до н.е.); полісний (VIII - VI ст. до н.е.); класичний (V - IV ст.до н.е.); елліністичний (друга половина IV ст. до н.е. – сере­ди­на І ст. н.е.). Значення грецької культури в розвитку світової цивілізації. Вплив грецької філософії на розвиток медицини. Питання медицини в творах Гомера.

Грецька міфологія та медицина. Храмова та світська медицина. Перші лікарні. Гіпократ та його внесок у розвиток медицини. Гуморальна теорія патології. Етичні погляди Гіпократа та клятва Гіпократа. Коська та Кнідоська медичні школи. Медицина в епоху елінізму. Вчення Арістотеля та його вплив на розвиток медицини. Анатомічні та фізіологічні погляди Герофіла та Еразістрата. Джерелами вивчення медицини Риму були праці лікарів, філосо­фів, поетів. З них треба відзначити твори Марка Порція Катона Старшого (234-149рр. до н.е.); ”Про природу речей“ Тіта Лукре­ція Кара (98-55рр. до н.е.); ”Про лікувальні засоби“ Діоскоріда (1 ст. н.е.); Трактат Авла Корнелія Цельса (30 р. до н.е.); ”Про меди­цину“,”Природна історія“ Плінія Старшого (1 ст. н.е.) та, безперечно, твори найвидатнішого лікаря-вченого Галена. Основні риси розвитку медицини в Стародавньому Римі.

Емпірична (народна) медицина. Відсутність лікарів професіоналів. Розвиток храмів та медицини жреців. Становлення санітарної праці в Римі: закони ХІІ таблиць (450р. до н.е.); спорудження акведуків (з IV ст. до н.е.). Елементи державної регламентації лікарської діяльності та медичної справи. Діяльність Асклепіада із Вісрінії (128-56 рр. до н.е.). Тіт Лукрецій Кар (біля 98-55 рр. до н.е.) та його поема “Про природу речей ”. Становлення професійної армії та військової медицини (військові лікарі, санітарні команди, валетудинарії).В Імператорському Римі в зв’язку з складними умовами життя у великих містах, численними гарнізонами й адміністрацією в провінціях виникла необхідність державного втручання в медичну справу і надання лікареві певних адміністративних функцій. Були створені посади головних лікарів (архіятерів) великих міст та провінцій. Відомо також про виконання лікарями функцій судових медиків.

В 1 ст. до н.е. та на початку нашої ери з’являється ряд медичних творів, які свідчать про велику обізнаність лікарів того часу у медичній справі.

Асклепіад, прибічник грецького філософа Епікура, вчив, що людське тіло складається з атомів. Його концепція лікування вимагала, щоб воно було ”безпечним, швидким і приємним”. У своїй роботі головне значення він надавав гігієні, свіжому повітрю, фізичним вправам, рахуючи медикаментозні засоби другорядними. Асклепіад займався також хірургією.

У ІІ ст. н.е. з’являється книга Сорана з Ефеса ”Про гострі та хронічні захворювання”. Великий практичний досвід автора і глибоке знання досягнень своїх попередників дозволили створити цю працю, яка на багато часу випередила сучасників.

В той же час виникають спроби пов’язати знання анатомії з деякими захворюваннями (відомий лікар Руф (ІІ ст.н.е.)). усіх відомих за тих часів медикаментів рослинного, тваринного і мінерального походження поданий у праці лікаря римської армії Педанія Діослоріда.

Незалежний критичний розум, обережність у висновках дозволили Авлу Корнелію Цельсу (30 р. до н.е. - 45 р. н.е.) створити книги в яких була точність, цінні практичні поради щодо застосування численних лікувальних засобів. Його трактат з 8 книг “Про меди­цину” висвітлює стан медицини з античних часів після Гіпократа. На протязі 13 століть безприкладним в історії медицини авторите­том користувались праці найвидатнішого лікаря-вченого Імпера­торського Риму Галена (131-210) з Пергама. У трактаті “Про доціль­ність частин людського тіла” він описує функції людських органів. Полпження Арістотеля “Природа все робить доцільно” було для Галена основним. Гален вперше описав ряд анатоміч­них структур. Він розрізняв сім чутливих нервів. Розробив систему кровообігу, яка була спростована лише у 1628р. В.Гарвеєм. Він був не тільки експериментатором, але й досвідченим хірургом. Позитивні та негативні сторони вчення Галена.

У Римській Імперії антична медицина досягла найвищого розвитку. Вона майже зовсім звільнилась від впливу жреців і почала трансформовуватись в окрему галузь знання. Прогресивні лікарі почали розглядати захворювання як наслідок певних матеріальних причин. Медицина та мелична справа Стародавнього Риму здійснювали величезний вплив на розвиток медицини в країнах Європи, Азії, Африки.

 


1 | 2 | 3 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)