Свідок може бути допитаний щодо попередніх показань, які не узгоджуються із його показаннями

Серед позитивних ознак положень доказового права в КПК є те, що на досудовому розслідуванні і в судовому розгляді сторона захисту, потерпілий мають можливість впливати на формування і оцінку доказів. З цією метою КПК наділено сторону захисту, потерпілого правом на участь у проведенні слідчих (розшукових) дій, ініціювали проведення процесуальних дій, у разі участі в них ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, застосовувати технічні засоби при проведенні процесуальних дій, оскаржувати до суду рішення та дії слідчого, прокурора (ст. 42 КПК). У та­кий спосіб можуть перевірятися показання свідка на досудовому розслідуванні і в судовому розгляді (ст, 352 КПК) на предмет їх достовірності.

2. Категорія «достовірність» тлумачиться по-різному у філософській та процесуальній літературі як істинне знання, що підтверджується відповідними даними, відповідність доказів об’єктивній дійсності. Видасться, що достовір­ним є таке знання, що не викликає сумнівів і вже не потребуе обґрунтування. Істинне знання завжди достовірне, а також достовірне завжди істинне. Таким чином, достовірність включає істинність знання (відповідність дійсності) і об­грунтування цієї істинності, що адресується відповідному адресату.

3. Оцінка достовірності - цс процес, який відбувається в ході проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, висуненні вер­сій і прийнятті процесуальних рішень. Виходячи з викладеного, оцінка досто­вірності показань свідка залежить: 1) від характеру показань свідка. Для цього необхідно з’ясувати, джерелом якої життєвої обставини є ці показання, чи до­статньо повно підтверджуються ці факти в показаннях, чи відноситься подія до обставин, що підлягають доказуванню, умови сприйняття обставин, наявність потерпілого, прогалин в обґрунтуванні, логічність викладу показань тощо;

2) від особи свідка, що має значення для оцінки його показань - наявність за­цікавленості, в результатах провадження, службових, родинних взаємин з ін­шими учасниками процесу, його психологічні особливості, здатність сприй­мати і давати правдиві показання, репутація свідка, характеристика як члена суспільства тощо; 3) від співвідношення показань свідка з іншими доказами у провадженні з метою з’ясування суперечностей або узгодженостей між ними.

Все це дає можливість дати відповідь на два запитання; чи можна вважати показання свідка достовірними; чи мають місце в дійсності факти, викладені в показаннях. Для досягнення такої мети і спрямовані дії сторін криміналь­ного провадження, передбачені в коментованій статті. Див. також коментар до ст.ст. 87, 88 КПК.

Поиск по сайту: