Виникнення філософіі

Питання виникнення філософії пов'язане зі становленням світогляду, його розвитком та ступенями зрілості. Відомо, що ще в сиву давнину людина почала осмислювати свої дії стосовно природи та інших людей, бачила різницю між світом існуючим і бажаним. Люди не хотіли голодувати, вмирати. Тому й діяли, щоб вижити. Вироблялися програми таких дій, які б сприяли їх виживанню, наближенню існуючого світу до бажаного. Та не всі з цих дій були ефективними, не всі вели до успіху. Тому людина почала приписувати природі певні риси, створювати програми, які б запобігли гніву природи, викликали її доброзичливість до себе. В результаті виникла міфологія.
Міфічний тип світогляду грунтувався на уособленні та оду-шевленні сил природи, приписуванні їм людських рис. Він відображав і закріплював досвідлюдей первісного суспільства. В міфології не було чіткого розмежування людини і середовища, природного й надприродного, думок та емоцій. Це було невіддиференційоване, цілісне світорозуміння. Будучи орієнтованою на переборення фундаментальних суперечностей людського існування, вона сприяла гармонізації індивіда, суспільства й природи, пояснювала зв'язок між минулим, сучасним і майбутнім; формувала колективні уявлення соціальних спільнот про певну систему цінностей норм поведінки; за-безпечувала духовну єдність поколінь, емоційно-вольову життєздатність людей. У її надрах зародились елементи моралі, релігії, філософії, мистецтва, науки.
Релігія як тип світогляду виростає з міфології і зберігає її в особі як свій власний елемент. Основою міфології і релігії є уособлення, уподібнення зовнішнього світу людині, перенесення на нього людських властивостей. Відмінність релігії від міфології не в тому, що міф визнає панування над людиною природи (в міфологічній свідомості природа ще не відокремлена від людини), а релігія визнає панування бога. Природа — це реальність, а Бог — продукт людської уяви. Реальне панування над людьми природи і соціальних процесів, переломлюючись в їх колективній свідомості, породжує уявлення про панування богів і над природою, і надлюдиною. До того ж саме уявлення про богів, а тим більше про єдиного Бога, відносно пізнього походження. Релігія виникає саме тоді, коли в свідомості людей надприродне починає відокремлюватись від природного, тобто коли відбувається роздвоєння світу на природний і надприродний (на ранніх ступенях еволюції міфологічного світогляду такого роздвоєння ще не було).
Лише з появою уявлень про богів як надприродних істот, які мають ознаки особистості, — творців і володарів світу, формується і система дій, покликаних впливати на богів, установлювати з ними "практичні" відносини. На місці первісних магічних культів (а частково переосмислюючи їх) виникають характерні для релігіїхвалебні і умилостивельні культи. Стосовно цих останніх можна сказати, що релігія рекомендує молитися. Молитва — це перенесення на богів (Бога) тих відносин, які склалися в людському суспільстві з розпадом первісносус-пільного ладу.
Та на зміну міфічних, релігійних, розпливчастих уявлень мали з'явитися сухі й точні поняття, які могли б показати, як одне явище виникає з іншого, породжує його.
З їх появою у формі натурфілософії з'явився матеріалізм. Причиною виникнення натурфілософії було те, що природознавство тоді ще не було виділено в окрему галузь, природа мисленно не була розчленована. Проте зароджувався новий спосіб мислення, згідно з яким філософія пояснювала як одне явище випливало з іншого, одне знання — з іншого. Думка заглиблювалась у сутність. З'явилось теоретичне мислення.
Перед людством постало триєдине завдання:
зрозуміти світ таким, яким він є; пізнати людину (її внутрішній світ) такою, якою вона є; визначити місце людини в світі і на цій основі сформувати її цілі та завдання.
Вирішення першого завдання привело до появи природничих наук (в лоні філософії). Вирішення другого — до появи суспільних наук. Вирішення третього - до визначення головної мети людини, обгрунтування її ідеалів, оцінок, практичної й теоретичної діяльності. Останній блок питань належав і належить філософії. Сюди ж відносять ще й проблеми методології та ін.
Уже в рабовласницькому суспільстві чітко вималювалася тенденція, згідно з якою предмет сприймали таким, яким він є, без будь-яких вигадок. У XVII ст. з'явилась тенденція, відповідно до якої прагнули "розкласти" предмети по поличках (створювалась застигла картина світу). Проте була й протилежна тенденція, формувався діалектичний метод дослідження. За його допомогою людська думка проникала в "глиб" предмета. Річ розглядалася в її відношеннях і розвитку, з різних сторін та граней. Удосконалювався його апарат: формувалися наукові та філософські категорії. В межах філософії як "науки наук" паралельно з філософськими виникали й розвивались наукові знання. Вони були єдиною формою теоретичного освоєння дійсності, рухалися від емпіричного до теоретичного рівня.
В XVII столітті почався процес виокремлення з філософії наукових знань. її предмет змінився, хоч у своєму розвитку вона продовжувала перебувати в постійному зв'язку з науковими знаннями. Процес впливу на науку з боку філософії, і навпаки — завжди був плодотворним.
У процесі виникнення й розвитку філософія тлумачилась як знання, позбавлене чуттєвої конкретності (знання про сутність, про загальне). Які наука, вона виражає свої знання в теоретичній формі, хоч і відрізняється від неї, а також від релігії, яка орієнтується на непізнавальне осягнення сфери надприродного буття, фіксує його лише в актах віри.
З появою філософії виникають "зацікавлені", "небайдужі" знання. Тому філософія як світогляд відрізняється від інших типів світогляду. Вона реалізує світоглядну функцію на основі теоретичного відношення до дійсності, протиставляючи антропоморфізму міфології уявлення про світ як про сферу дії об'єктивних неперсоніфікованих сил, а традиційності й безпосередності міфу — свідомий пошук і вибір своїх стосунків і тверджень на основі особливих логічних і гносеологічних критеріїв. Теоретичне відношення до дійсності у філософії передбачає зіставлення суб'єкта й об'єкта та з'ясування взаємовідношення між ними.

Світогляд, його історичний характер.Типи світогляду: міфологічний,
релігійне, філософське.

Світогляд - система узагальнених поглядів на навколишній світ і місце людини в ньому, на багатобічні відношення людини до дійсності, до інших людей, до самого себе, а також зумовлені цими поглядами переконання, ідеали, принципи пізнання і діяльності, поведінкові установки. Основою світогляду є знання, які складають його інформаційну сторону. Але щоб знання набуло світоглядний сенс, воно повинно бути освітлено променями нашої оцінки, тобто стати переконанням. Переконання - ідеї, втілені в дії, і дії, осяяні ідеєю. Переконаність є однією з найбільш важливих складових світогляду сильної соціально активної особистості. Це не тільки інтелектуальна позиція, але і емоційний стан, стійка психологічна установка, непохитна впевненість у правоті своїх ідеалів, принципів, ідей, поглядів, які, оволодівши всім єством людини, підпорядковують собі його почуття, совість, волю і вчинки.
Відносячи філософію до світоглядних форм людської культури, ми підкреслюємо одну з істотних її особливостей. Світогляд у філософії виступає у формі знання і носить систематизований упорядкований характер.
Можна виділити три основні форми світогляду: міфологія, релігія, філософія. Міфологія (від грец. Mifos - переказ, сказання, logos - наука) - форма суспільної свідомості, спосіб розуміння світу, характерний для ранньої стадії суспільного розвитку. По суті, міфологія поставила основні світоглядні питання - про походження світу, людини, культурних навичок, соц. пристрою, таємниці народження і смерті. Міфологія - цілісне світорозуміння, в якому різні уявлення пов'язані в єдину образну картину світу, що поєднує в собі реальність і фантазію, природне і надприродне, знання і віру, думки та емоції. Основа міфології - міф - система чуттєво наочних уявлень, в яких відбиваються істотно необхідні зв'язки і відносини в природі і суспільстві. Міф об'єднував в собі зачатки знань, релігійних вірувань, політичних поглядів, різних видів мистецтва, філософії. Ознаки міфології:
1) Універсальність зв'язку сил і явищ і людських колективів;
2) Антропоморфізм;
3) Персоніфікація;
4) Міфологічне мислення (образність);
5) Авторитарність.
Релігія (від лат. Religio - благочестя, побожність) - світогляд, що грунтується на вірі в
існування Бога або богів, "священного, тобто того чи іншого різновиду
надприродного ".
Віра - спосіб існування релігійної свідомості, особливу побудову, переживання,
характеризує його внутрішній стан. Зовнішньої, соціально значимої формою
прояви віри служить культ - система затвердилися ритуалів, догматів.
Ф. Енгельс: "Релігія - фантастичне відображення у головах людей тих зовнішніх сил, які
панують над ними в їх повсякденному житті, - відображення, в яких земні сили
приймають силу неземних ".
Філософія (phileo - люблю, sophia - мудрість) - буквально означає любов до мудрості. У
відміну від міфологічного і релігійного світоглядів, філософська думка представляла
собою принципово інший тип світобачення, міцним фундаментом якого стали
позиції розуму, інтелекту. На відміну від всіх інших форм і типів світогляду,
філософські системи поглядів претендують на теоретичну обгрунтованість, як
змісту, так і способів досягнення узагальнених знань про дійсність, а також
принципів та ідеалів, що визначають цілі, засоби і характер діяльності людей.

Філософська картина світу.Монізм, дуалізм і плюралізм у розумінні світу.

1) Матеріалізм. Матеріальне у філософії - це все, що сприймається нашими органами чуття (інакше кажучи, - це те, що можна побачити, почути, помацати, понюхати і спробувати на смак), а також - має фізичні якості чи властивості (колір, запах, розмір, щільність, масу і все інше). Матеріалізм говорить про те, що матерія нізвідки не взялася і нікуди не може подітися, тому що вона існує вічно, є першоосновою світу, самим світом. Матерія - це все. Матеріалізм стверджує, що з матерії виникає свідомість, думка, отже, ідеальна, але вона - продукт мозку, а мозок - це форма матерії. Значить, матеріальне первинно, а ідеальне вдруге й існує тільки на базі матеріального, завдяки йому і після нього. (Фейєрбах, Маркс, Енгельс).
Ідеалізм. Протилежним матеріалізму філософським поглядом є ідеалізм. Ідеальне у філософії - це все те, що не сприймається нашими органами почуттів і не має фізичних якостей. Головним твердженням ідеалізму є думка про те, що Свідомість вічно, несотворімо і незнищуване. Воно є все. Воно - першооснова світу, яке породжує, створює або творить все матеріальне, фізичне, тілесне, чуттєве. Таким чином з ідеалістичної точки зору Свідомість первинно, а матерія вторинна, вона існує тільки на базі Свідомості, завдяки йому і після нього. (Платон, Гегель)
2) Монізм - вчення про всеєдності, згідно з яким дійсність єдина і в основному своїй якості одноманітна. Спочатку він мав форму наукового уявлення про "первовещество", з якого виникли всі речі: вода (Фалес), вогонь (Геракліт). В даний час також існує монізм, в залежності від того, як розуміється сутність єдиного світу. Ф. Вольф називає намистом тих, хто визнає тільки одну субстанцію - монізм божественної субстанції (пантеїзм, монізм матерії, матеріалізм), монізм свідомості (іманентна філософія, феноменологія, психологізм) і ін

Категорії: прекрасне - потворне, комічне - трагічне, піднесене - низьке.
Почуття гумору - здатність людини добродушно жартувати над тим, що йому дороге.
Мистецтво - це професійна сфера діяльності, в якій естетичне свідомості із супутнього елементу перетворюється в основну мету.

Поиск по сайту: