 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
ТЕХНОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ
Тема 1. Історія становлення теорії прийняття політичних рішень. Предметне поле дослідження
Тема 2. Теорія та теоретичні моделі аналізу прийняття політичних рішень
Тема 3. Політичне рішення. Категорії аналізу процесу ухвалення політичного рішення.
Тема 4. Ситуація та центр ухвалення політичного рішення.
Тема 5. Фази прийняття політичного рішення
Тема 6. Формування порядку денного в представницьких органах
Тема 7. Узгодження політичного рішення та його імплементація
Тема 8. Особливості прийняття політичних рішень в представницьких та виконавчих органах влади
!4 Ситуація прийняття політичних рішень
№1, 1, 4, 1, 1, 40
Психологічні уявлення про ситуацію прийняття політичних рішень включають в себе розуміння про:
+ Уявлення суб’єкта про стимули його діяльності
- стан дійсності зі спільними баченнями щодо розв’язання проблеми
- визначення об’єктивних умов, що визначають зміст рішення
- функція одночасної діяльності декількох суб’єктів
- діяльність організованого оточення системи
№ 1, 2,4, 1, 1,40
Уявлення суб’єкта про стимули його діяльності – аспект, який вивчається наступним розумінням ситуації прийняття політичного рішення:
+ психологічні
- організаційні
- математичні
- системні
- мікросуспільні
№1, 3,4, 1, 1,40
Психологічні уявлення про ситуацію прийняття політичних рішень включають в себе розуміння про:
- функція стирання різних поглядів на проблему
+ психологічні особливості суб’єктів прийняття політичних рішень
- можливі способи спрощення ситуації для ефективного розв’язання проблеми
- інституційні передумови та процедури прийняття рішення
- співпрацю різних центрів прийняття політичного рішення
№ 2, 1, 4, 1,1, 40
Математичний аналіз ситуації прийняття політичного рішення включає в себе
- функція стирання різних поглядів на проблему
- психологічні особливості суб’єктів прийняття політичних рішень
+ можливі способи спрощення ситуації для ефективного розв’язання проблеми
- інституційні передумови та процедури прийняття рішення
- співпрацю різних центрів прийняття політичного рішення
№ 2, 2, 4, 1,1, 40
Математичний аналіз ситуації прийняття політичного рішення включає в себе
- уявлення суб’єкта про стимули його діяльності
- стан дійсності зі спільними баченнями щодо розв’язання проблеми
- визначення об’єктивних умов, що визначають зміст рішення
+ функція одночасної діяльності декількох суб’єктів
- діяльність організованого оточення системи
№ 2, 3, 4, 1,1, 40
Ситуація прийняття політичного рішення як одночасна функція діяльності декількох суб’єктів, що розглядає способи спрощення дійсності розглядається у:
- психологічні
- організаційні
+ математичні
- системні
- мікросуспільні
№ 3, 1, 4, 1,1, 40
В якому з типів політологічного аналізу ситуація прийняття політичного рішення розуміється як діяльність організованого оточення системи:
- психологічні
+ організаційні
- математичні
- системні
- мікросуспільні
№3, 2, 4, 1,1, 40
У організаційному аналізі ситуація прийняття політичного рішення розуміється як:
- уявлення суб’єкта про стимули його діяльності
- стан дійсності зі спільними баченнями щодо розв’язання проблеми
- визначення об’єктивних умов, що визначають зміст рішення
- функція одночасної діяльності декількох суб’єктів
+ діяльність організованого оточення системи
№ 3, 3, 4, 1,1, 40
Організаційний аналіз ситуації прийняття політичного рішення вивчає:
- психологічні чинники суб’єктів прийняття політичного рішення;
- можливості дій суб’єктів на основі «домашніх заготовок», стереотипів
- змінні величини, що відображають стан оточення системи
- діяльність великих соціальних груп, класів та націй
+ діяльність організованого середовища системи, акцент на змісті рішення
№ 4, 1, 4, 1,1, 40
Системний аналіз ситуації прийняття політичного рішення вивчає:
- психологічні чинники суб’єктів прийняття політичного рішення;
- можливості дій суб’єктів на основі «домашніх заготовок», стереотипів
+ змінні величини, що відображають стан оточення системи
- діяльність великих соціальних груп, класів та націй
- діяльність організованого середовища системи, акцент на змісті рішення
№ 4, 2, 4, 1,1, 40
Системний аналіз ситуації прийняття політичного рішення вивчає:
- уявлення суб’єкта про стимули його діяльності
- стан дійсності зі спільними баченнями щодо розв’язання проблеми
- визначення об’єктивних умов, що визначають зміст рішення
- функція одночасної діяльності декількох суб’єктів
+ система вимог до суб’єкта прийняття політичного рішення та його реакцій на ці вимоги.
№ 4, 3, 4, 1,1, 40
Ситуація прийняття політичних рішень як система взаємозв’язків між вимогами та діями суб’єктів політичного рішення є предметом вивчення у:
- психологічному аналізі
- організаційному аналізі
- математичному аналізі
+ системному аналізі
- мікросуспільному аналізі
№ 5, 1, 4, 1,1, 40
Кібернетичний аналіз ситуації прийняття політичного рішення вивчає:
- психологічні чинники суб’єктів прийняття політичного рішення;
+ можливості дій суб’єктів на основі «домашніх заготовок», стереотипів
- змінні величини, що відображають стан оточення системи
- діяльність великих соціальних груп, класів та націй
- діяльність організованого середовища системи, акцент на змісті рішення
№ 5, 2, 4, 1,1, 40
Кібернетичний аналіз ситуації прийняття політичного рішення вивчає:
- співпраця осередків прийняття політичного рішення, що визначає зміст рішення
+ ефективність прийняття рішення на основі моделей на основі стереотипів
- суб’єктивний аспект прийняття рішення, мотиви прийняття рішення
- аналіз організованого середовища системи, що визначає подальші рішення
- змінні величини середовища системи
№ 5, 3, 4, 1,1, 40
Якому з перелічених типів аналізу відповідає розуміння ситуація прийняття політичного рішення як ситуацію, що зумовлює певне спрощення проблеми, яку необхідно вирішити, що підвищує ефективність рішення, передбачає використання готових моделей:
- психологічному аналізі
- організаційному аналізі
- математичному аналізі
+ кібернетичному аналізі
- мікросуспільному аналізі
№ 6, 1, 4, 1, 1, 40
Стан політичної дійсності, що характеризується наявністю проблеми, яка має бути розв’язана через центр прийняття політичних рішень – це:
+ ситуація прийняття політичного рішення
- формування порядку денного
- центр прийняття політичного рішення
- механізм ухвалення рішення
№ 6, 2, 4, 1, 1, 40
Ситуація ухвалення політичного рішення – це:
+ система незалежних змінних, що змушує суб’єктів до діяльності
- стан політичної дійсності, що характеризується наявністю сюжету взаємодії політичних акторів
- гомеостат, підсистема процесу ухвалення політичних рішень
- система змінних, які визначаються центром ухвалення рішення
№ 6, 3, 4, 1, 1, 40
Ситуація ухвалення політичного рішення – це:
- можливість центру ухвалення політичного рішення оцінювати наслідки рішення
+стан політичної дійсності, що визначає становище політичних акторів
- сукупність факторів, фаз та умов ухвалення політичних рішень
- умови, які беззастережно визначають ухвалення рішення
№ 7, 0, 4, 1, 1, 40
П’єтрась вважає, що ситуація ухвалення політичного рішення розглядається у двох теоріях:
- теорії ігор та суспільного вибору
+ теорії політичної дії та політичного впливу
- теорії політичної дії та раціонального вибору
- теорії політичного впливу та дедуктивного аналізу
№ 8, 0, 4, 1, 1, 40
С. Соколовський вважає, що ситуація ухвалення політичного рішення визначається двома видами факторів:
- раціональними та емоційними
- контрольованими та не прогнозованими
+ об’єктивними та суб’єктивними
- економічними та політичними
№ 9, 0, 4, 1, 1, 40
Хто з дослідників вважав, що ситуація ухвалення політичного рішення існує об’єктивно і не має конфліктного характеру:
- Г.Лассуелл
- С.Соколовський;
- Є. Пєтрась;
+ А.Боднар.
№ 10, 0, 4, 1, 1, 40
Кого з дослідників відносять до теорії політичної дії щодо розуміння ситуації ухвалення політичного рішення:
+ С. Соколовський, А. Боднар;
- С. Соколовський, Є.П’єтрась;
- Є.П’єтрась, Р.Герман;
- А. Боднар, К.Клосінскі.
№ 11, 0, 4, 1, 1, 40
Ситуація ухвалення політичного рішення характеризується:
- нестійкістю політичних умов;
- коротким часом на ухвалення рішень;
- існування центру ухвалення рішення;
+ наявністю проблеми, яка повинна бути розв’язаною.
№ 12, 0, 4, 1, 1, 40
Об’єктивні умови ситуації ухвалення політичного рішення:
а) об’єктивні фактори, на підставі яких суб’єкт ухвалення рішення визначає альтернативи та оцінює наслідки;
б) переконання суб’єкту ухвалення політичного рішення, що об’єктивно впливають на вибір з альтернатив;
в) фактори впливу політичної системи, які визначають формування вимог до політичного рішення;
г) інтелектуальні диспозиції суб’єкті ухвалення політичного рішення.
№ 13, 0, 4, 1, 1, 40
Суб’єктивні умови ситуації ухвалення політичного рішення:
а) об’єктивні фактори, на підставі яких суб’єкт ухвалення рішення визначає альтернативи та оцінює наслідки;
б) переконання суб’єкту ухвалення політичного рішення, що об’єктивно впливають на вибір з альтернатив;
в) фактори впливу політичної системи, які визначають формування вимог до політичного рішення;
г) інтелектуальні та емоційні диспозиції суб’єкті ухвалення політичного рішення.
№14, 1, 4, 2, 1, 40
Згідно з теорією впливу ситуація ухвалення політичного рішення є:
- сукупність об’єктивних змін, в яких діє центр політичного рішення;
+ постійно змінювана ситуація політичної дійсності, в якій діє декілька центрів рішення;
- неконфліктна ситуація політичної дійсності, що визначає норми прийняття рішення;
+ аналітична категорія, що описує умови діяльності єдиного центру рішення.
№14, 2, 4, 2, 1, 40
Згідно з теорією впливу ситуація ухвалення політичного рішення характеризується:
- наявність єдиного центру рішення; стабільність, об’єктивність;
- наявність декількох центрів, ситуація стабільності та кооперації;
+ існування декількох центрів, конфронтація, динаміка;
- сукупність об’єктивних умов, що визначають політичне рішення.
№15, 0, 4, 2, 1, 40
На макрорівні ситуація ухвалення рішення є:
+ функція потреб і інтересів великих соціальних груп, а також процесів їх артикуляції, аргументації і репрезентації;
- функція потреб та інтересів політичної еліти, а також процесів їх узгодження;
- функція активності зорганізованого середовища системи;
- ініціатива до ухвалення політичного рішення, сукупність вимог політичної системи.
№16, 0, 4, 2, 1, 40
На організаційному ситуація ухвалення рішення є:
- функція потреб і інтересів великих соціальних груп, а також процесів їх артикуляції, аргументації і репрезентації;
- функція потреб та інтересів політичної еліти, а також процесів їх узгодження;
+ функція активності зорганізованого середовища системи;
- ініціатива до ухвалення політичного рішення, сукупність вимог політичної системи.
№17, 1, 4, 2, 1, 40
Ситуація ухвалення політичного рішення, що характеризується майже відсутністю ризику, можливістю суб’єкта політичного рішення контролювати всі суттєві параметри ситуації:
+ детерміністична,
- пробабалістична;
- статистична;
- рефлексійна.
№17, 2, 4, 2, 1, 40
Ситуація політичного рішення, що відзначається наявністю непередбачуваності ситуації за декількома параметрами, їхньою неконтрольованістю, однак, центр може прогнозувати зміну цих параметрів – це:
- детерміністична,
+ пробабалістична;
- статистична;
- рефлексійна.
№17, 3, 4, 2, 1, 40
Ситуація політичного рішення, що відзначається великою кількістю ризиків, неможливо передбачити розвиток подій, однак можна сформулювати гіпотези – це
- детерміністична,
- пробабалістична;
+ статистична;
- рефлексійна.
№17, 3, 4, 2, 1, 40
Найбільший ризик, неможливо навіть сформулювати гіпотез, гіпотетичне моделювання поведінки іншого учасника – це:
+ стратегічна,
- пробабалістична;
- статистична;
- рефлексійна.
№18, 0, 4, 2, 1, 40
Герман визначає такі характеристики ситуації ухвалення політичних рішень:
+ прогнозованість, час, загрози;
- передбачуваність, ризики, можливості управляти ризиками;
- час, ризики, правові норми;
- правові норми, прогнозованість, загрози.
! 3 Політичне рішення. Категорії аналізу процесу ухвалення політичного рішення.
№1, 0, 3, 1, 1, 40
Політичне рішення це:
+вибір варіантів політичної дії, якому передують політичні дії;
- практична дія, яка формується під впливом політичних подій;
- позапрактична діяльність, скерована на перетворення суспільної дійсності;
- вибір з не менше як двох можливих варіантів політичної дії лише представницькими органами влади.
№2, 1, 3, 1, 1,40
У широкому розуміння політичне рішення це:
+ синонім управління, тривалий складний процес
- політичний курс
- одномоментний акт, що відображається у політичних діях
- державне рішення
№ 2, 2, 3, 1, 1, 40
Розуміння політичного рішення як синоніму управління, а також як тривалий та складний процес притаманно:
+ широкому розумінню політичного рішення (Г.Саймон)
- вузькому розумінню політичного рішення (Дж.Андерсон)
- менеджерському підходу до розуміння рішень
- теорії ігор щодо політичних рішень
№3, 1, 3, 1, 1, 40
У вузькому розумінні політичне рішення – це:
+ одна з функцій політики, одномоментний процес;
- синонім управління, тривалий складний процес
- політичний курс
- державне рішення
№3, 2, 3, 1, 1, 40
Розуміння політичного рішення як однієї з функцій політики приманну:
- широкому розумінню політичного рішення (Г.Саймон)
+ вузькому розумінню політичного рішення (Дж.Андерсон)
- менеджерському підходу до розуміння рішень
- теорії ігор щодо політичних рішень
№ 4, 1, 3, 1, 1, 40
Представники якого з підходів вважають, що можлива політика без рішень або поза рішеннями:
+ вузького розуміння політичних рішень (Дж.Андерсон, М.Хілл)
- широкого розуміння політичного рішення (Г.Саймон)
- теорії політико-управлінських мереж
- теорії державного управління
№ 4, 2, 3, 1, 1, 40
Яке з положень відповідає вузькому розумінню політичного рішення:
+ можливий політичний курс без рішень
- прийняття політичного рішення – тривалий складний процес, що є суттю управління
- рішення – робота представницьких органів влади
- політичний курс без рішень неможливий
№ 5, 1, 3, 1, 1, 50
Виберіть особливості політико-управлінських рішень:
+ ієрархічність, диференціація рішень; комплексний характер
- залежність від децидента, односпрямованість, широка сфера впливу
- рівнозначність рішень, участь суспільства у їх прийняття, широка сфера впливу
- публічність та значущість, залежність від децидента, односпрямованість,
№ 5, 2, 3, 1, 1, 50
Виберіть особливості політико-управлінських рішень:
+ комплексність, відображає змагання політичних інтересів, ієрархічність
- залежність від імплементації, виключна значущість, відсутність ієрархії
- відображає систему цінностей децидента, є одномоментним явищем, випадковість прийняття
- раціональність, комплексність, рівнозначимість рішень різних управлінських структур.
№ 5, 3, 3,1, 1, 40
Політико-управлінське рішення повинно відображати:
+ загальний інтерес, змагання інтересів
- загальне благо
- волю децидентів
- волю службовців з імплементації
- державне благо.
№ 5, 4, 3,1, 1, 40
Особливостями політичного рішення є:
+ ієрархічність, комплексність
- індивідуальний характер, ефективність
- корпоративність, економічний ефект
- одно спрямованість,надіндивідуальність
№ 6, 1, 3, 1, 1, 40
Функція політичного рішення, що полягає у легітимації підкорення та стратифікації учасників прийняття політичного рішення, підтримує владну ієрархію, називається:
+ функцією субординації
- функцією інтеграції
- функцією координації
- функцією участі.
№ 6, 2, 3, 1, 1, 40
Функція субординації політичного рішення полягає у:
+ легітимації підкорення та стратифікації учасників прийняття політичного рішення, підтримці владної ієрархії
- відображені емоційних та когнітивних факторів персонального плану
- локалізації впливу ближнього кола суб’єкта прийняття політичного рішення
- утворення соціально-єдиної якості суспільства.
№ 7, 1, 3, 1, 1, 40
Функція політичного рішення, що зводиться до спільної або кооперативної діяльності, утворення синергетичної соціально-організаційної якості називається функцією:
- функцією субординації
+ функцією інтеграції
- функцією диференціації
- функцією участі.
№ 7, 2, 3, 1, 1, 40
Функція інтеграції політичного рішення полягає у:
- легітимації підкорення та стратифікації учасників прийняття політичного рішення, підтримці владної ієрархії
- відображені емоційних та когнітивних факторів персонального плану
- локалізації впливу ближнього кола суб’єкта прийняття політичного рішення
+ утворенні синергетичної соціально-організаційної якості суспільства.
№ 8, 1, 3, 1, 1, 40
Функція політичного рішення, яка визначає послідовність спільних дій, що збільшує ефективність людської діяльності, пов’язана з організаційними якостями суспільства називається функцією:
+координації
- диференціації
- субординації
- артикуляції
№ 8, 2, 3, 1, 1, 40
Суть функції координації політичного рішення:
+ визначення послідовність спільних дій, пов’язана з організаційними якостями
- легітимації підкорення та стратифікації учасників прийняття політичного рішення, підтримці владної ієрархії
- відображені емоційних та когнітивних факторів персонального плану
- локалізації впливу ближнього кола суб’єкта прийняття політичного рішення
№9, 1, 3, 1, 1, 40
Функція політичного рішення, що відображає нерівність статусів та ролей, стратифікує учасників процесу прийняття політичного рішення називається функцією:
+координації
- диференціації
- субординації
- артикуляції
№9, 2, 3, 1, 1, 40
Суть функції диференціації політичного рішення:
+відображає нерівність статусів та ролей, стратифікує учасників процесу прийняття політичного рішення
- визначення послідовність спільних дій, пов’язана з організаційними якостями
- легітимації підкорення та стратифікації учасників прийняття політичного рішення, підтримці владної ієрархії
- відображені емоційних та когнітивних факторів персонального плану
№ 10, 1, 3, 1, 1, 40
Яку типологію політичних рішень пропонує Дж.Андерсон за їх значимістю:
+ політичні та рутинні рішення
- управлінські та організаційні
- публічно-державні та комунікативні
- ділові та громадські
№ 10, 2, 3, 1, 1, 40
Поділ рішень у сфері політики на політичні та рутинні рішення запропонував:
+ Дж. Андерсон
- Г.Лассуелл
- Б. Кухта
- В. Паретто
№ 10, 3, 3, 1, 1, 40
Що з переліченого належить до рутинних рішень:
+ забезпечення технічних можливостей таємного голосування у Верховній раді з питань національної безпеки
- прийняття рішення про таємне голосування з питань національної безпеки
- прийняття програми з національної безпеки
- рішення про формування нового органу з питань національної безпеки
№ 11, 1, 3, 1, 1, 40
За змістом політичних рішень Г. Саймон їх розділив на:
+ програмовані і непрограмовані
- - публічно-державні та комунікативні
- ділові та громадські
- загальні та базові.
!1 Історія становлення теорії прийняття політичних рішень. Предметне поле дослідження
№1, 1, 1, 1, 1, 1, 40
Третім етапом розвитку теорії ухвалення політичних рішень є:
- формування засад біхевіоризму (від 50-х до середини 60-х років);
- інституціоналізація напрямку в університетську навчальну та наукову дисципліну (кінець 60-х-початок 70 років);
- формування засад неоінституціоналізму (від 50-х до середини 60-х років);
+ диференціація та спеціалізація напрямів та підгалузей (80-90-ті роки).
№1, 2, 1, 1, 1, 1, 40
Другим етапом розвитку теорії ухвалення політичних рішень є:
- формування засад біхевіоризму (від 50-х до середини 60-х років);
+ інституціоналізація напрямку в університетську навчальну та наукову дисципліну (кінець 60-х-початок 70 років);
- формування засад неоінституціоналізму (від 50-х до середини 60-х років);
- диференціація та спеціалізація напрямів та підгалузей (80-90-ті роки).
№ 2, 1, 1, 1, 1, 1, 40
Розвиток теорії ухвалення політичних рішень складають:
-чотири етапи (формування засад неоінституціоналізму, формування теорії соціальної дії, інституціоналізація в університетську дисципліну; спеціалізація підгалузей).
- два етапи (інституціоналізація в університетську дисципліну; спеціалізація підгалузей)
- три етапи (формування засадничих підходів та концептів;інституціоналізація в університетську навчальну та наукову дисципліну; розробка теоретичних та емпіричних напрямків).
- три етапи (формування засад та концептів; формування теоретичного напрямку; запровадження навчальної дисципліни)
№ 2, 2, 1, 1, 1, 1, 40
Розвиток теорії ухвалення політичних рішень відображають такі три етапи:
+ 50- 60-ті роки (формування засад, концептів теорії) 70 – ті роки (запровадження навчальної та наукової дисципліни), 80-90-ті роки (спеціалізація напрямів теорії).
- кін.ХІХст. (формування засад, концептів теорії), 40 – 50-ті роки (формування теорії ухвалення рішень), 60 – 70-ті роки (створення асоціації політичних наук), 80-90-ті роки (спеціалізація напрямів теорії).
- кін.ХІХст. (формування засад, концептів теорії), 40 – 50-ті роки (формування теорії ухвалення рішень), 80-90-ті роки (спеціалізація напрямів теорії).
- 50- 60-ті роки (формування засад, концептів теорії) 60-ті роки (створення асоціації політичних наук); 70 – ті роки (запровадження навчальної та наукової дисципліни), 80-90-ті роки (спеціалізація напрямів теорії).
№ 3, 1, 1, 1, 1, 1, 40
Перші праці теорії ухвалення політичних рішень («Політико-управлінські науки» (1951), «Процес ухвалення рішень: сім категорій функціонального аналізу» (1956)) належать:
+ Г.Лассуел;
- І.Дрор;
- Ч. Ліндблома;
- Г. Саймон
№ 3, 2, 1, 1, 1, 1, 40
Першими працями теорії ухвалення політичних рішень були праці Г.Лассуелла:
- «Концепція політико-управлінських наук» та «Попередні розмірковування про політико-управлінські наук»;
- «Процес ухвалення політичних рішень»;
- «Перепровіряючи ухвалення політичних рішень»;
+ «Політико-управлінські науки», «Процес ухвалення рішень: сім категорій функціонального аналізу».
№ 4, 0, 1, 1, 1, 1, 40
Автором перших навчальних курсів та підручника «Процес ухвалення політичних рішень» (1968) був:
- Г.Лассуел;
- І.Дрор;
+ Ч. Ліндблома;
- Г. Саймон
№ 5, 0, 1, 1, 1, 1, 40
Який етап теорії ухвалення політичного рішення характеризується припинення монополії США на проведення досліджень та викладання курсів з публічної політики:
+ перший – 50-ті роки,
- другий – 60-70-ті роки;
- третій – 80-90-ті роки;
- четвертий поч.ХХІ ст.
№ 6, 0, 1, 1, 1, 1, 40
На думку О.Дегтярьова, теорія ухвалення політичного рішення має два аспекти:
+ теоретичний (фундаментальний) та прикладний;
- представницький та виконавчий;
- фундаментальний та буденний;
- теоретичний та буденний.
№ 7, 1, 1, 1, 1, 1, 40
Професор І Дрор вважав, що предметом теорії ухвалення політичних рішень є:
+ процеси власне відтворення людського суспільства, механізми комплексної підтримки та інтелектуального забезпечення рішень
- фази політичного процесу
- аналіз ситуації прийняття політичного рішення та практична політика з її виходу з даного роду ситуацій
- аналіз моделей політичного процесу
№ 7, 2, 1, 1, 1, 1, 40
Хто з вчених визначив предмет ухвалення теорії політичних рішень як «осягненням процесів, завдяки яким і відбувається власне відтворення та розвиток людського суспільства та самих людей»:
+ І Дрор
- Б. Кухта
- О.Дегтяроьв
- Г.Лассуелл
№ 8, 1, 1, 1, 1, 1, 40
Як визначив предмет теорії рішень ГЛассуелл:
+ всі фази політико-управлінського процесу: аналіз ситуації та підготовка проектів, їхнє здійсненням
- процеси власне відтворення людського суспільства, механізми комплексної підтримки та інтелектуального забезпечення рішень
- аналіз історичних моделей політичного процесу
- розвиток історик уявлень про політичні рішення
№ 8, 2, 1, 1, 1, 1, 40
Хто з вчених визначив предмет ухвалення теорії політичних рішень як «теорія рішень та всі фази політико-управлінського процесу: аналіз ситуації та підготовка проектів, їхнє здійснення»:
- І Дрор
- Б. Кухта
- О.Дегтяроьв
+ Г.Лассуелл
№ 9, 1, 1, 1, 1, 40
Хто з дослідників вважав, що теорія ухвалення політичних рішень вивчає механізми та закономірності публічно-державної політики:
- І Дрор
- Б. Кухта
+ О.Дегтяроьв
- Г.Лассуелл
№ 10, 0, 1, 1, 1, 40
Польський дослідник Є.Вятр визначав три проблеми процесу ухвалення політичних рішень:
тип процесу, рівень проінформованості суб’єктів ухвалення рішення і.. Що є третьою проблемою?
+ мотивація рішень
- публічність державної політики
- імплементація
- значимість рішення
№ 11, 0, 1, 1, 1, 40
На думку В.Парсонса аналіз рішень це:
- дослідження психології агентів прийняття політичного рішення.
- аналіз влади та акторів політики, їх взаємодій;
- вивчення мотивів прийняття рішення, знань, якими керуються актори;
+ аналіз взаємодії між фактами і цінностям; інформацією, реальністю.
! 2. ТЕОРІЯ ТА ТЕОРЕТИЧНІ МОДЕЛІ АНАЛІЗУ ПРИЙНЯТТЯ ПОЛІТИЧНИХ РІШЕНЬ
№ 1, 1, 2, 1, 1, 40
Яка з теорій не належить до дедуктивного аналізу політичних рішень:
- теорія суспільного вибору;
+ теорія еліт;
- інституціоналізм;
- класовий аналіз.
№ 1, 2, 2, 1, 1, 40
Яка з теорій не належить до дедуктивного аналізу:
+ теорія корпоративізму;
- теорія раціонального вибору;
- класова теорія;
- неоінституціоналізм.
№ 2, 0, 2, 1, 1, 40
Індуктивний аналіз ухвалення політичних рішень - це:
+ вивчення того, як суб’єкти ухвалення рішення, насправді приймають це рішення на основі аналізу багатьох випадків;
- аналіз ухвалення політичного рішення на основі дослідження відповідних нормативно-правових актів, які регулюють відносини між державними інститутами;
- дослідження ситуацій ухвалення політичних рішень та їх особливостей у процесі реалізації політичного рішення;
- вивчення акторів процесу ухвалення політичного рішення та взаємодій між ними, суті та змісту рішення.
№ 3, 0, 2, 1, 1, 40
Аналіз економіки достатків, плюралізм, корпоративізм за визначенням Б.Кухти належать до:
+ дедуктивного аналізу політичного рішення;
- індуктивного аналізу політичного рішення;
- синтетичного аналізу політичного рішення;
- функціонального аналізу політичного рішення.
№ 4, 0, 2, 1, 1, 40
Автономія держави, кадрове забезпечення посадовцями, перепорядкування державою соціальних відносин – це положення:
- теорії плюралізму;
+ державницької теорії;
- корпоративізму;
- теорії еліт.
№ 5, 1, 2, 1, 1, 40
В рамках дедуктивного аналізу політичних рішень з’ясовують:
- роль та значення інститутів в ухваленні рішень, формування стратегічних системних цілей, роль особистостей;
- формування суспільного вибору, творення інститутів вибору, роль політичних лідерів, кадрове забезпечення державних органів;
- вивчення ціннісних факторів ухвалення рішень, роль медіа, формування системних цілей;
+ роль та значення інститутів в ухваленні рішень, формування стратегічних системних цілей, формування суспільного вибору, творення інститутів вибору.
№ 5, 2, 2, 1, 1, 40
Завдяки володінню примусом, держава справляє визначальне значення в ухвалені рішень – це положення:
- індуктивного аналізу;
+ дедуктивного аналізу;
- функціонального аналізу;
- плюралізму.
№ 5, 3, 2, 1, 1, 40
Дедуктивний аналіз політичних рішень дає відповіді на питання:
- роль та значення класів в ухвалення рішень, особливості цінностей політичних лідерів, контроль за імплементацією рішення з боку громадян, формування громадської думки;
- визначення значення політичної еліти, інституційний вимір порядку денного, визначення корисності політичного рішення для суспільства.
- визначення параметрів державної стратегії, формування аксіологічного дискурсу політичного рішення, вивчення ролі та місця бюрократії в ухваленні рішень, акцент застосуванні примусу в імплементації рішень;
+ формування суспільного вибору, інституційний контроль за втіленням політичних рішень, особливості держави та ієрархічності політичних систем, інститути узгодження інтересів;
№ 6, 0, 2, 1, 1, 40
Нейтральність владних інститутів у прийнятті політичних рішень, торги між групами інтересів, незначна роль бюрократів в ухваленні рішень: - це положення:
- корпоративізму;
- економіки достатку;
+ плюралізму;
- біхевіоризму.
№ 7, 0, 2, 1, 1, 40
Соціальне партнерство між робітниками і роботодавцями при ухваленні рішень, бажання самоврядної держави управляти соціальними змінами; узгодження інтересів уряду, бізнесу, профспілок – це положення:
+ корпоративізму;
- економіки достатку;
- плюралізму;
- біхевіоризму.
№ 8, 1, 2, 1, 1, 40
Дослідження особистостей та підкреслення ролі інститутів в процесі ухвалення політичних рішень, аналіз витрат, та застосування критерію Колдора – це риси теорії:
- корпоративізму;
+ економіки достатку;
- плюралізму;
- біхевіоризму.
№ 8, 2, 2, 1, 1, 40
Аналіз економіки достатку полягає у тому, що:
+ дослідження рішення вимагає обрахунку видатків та прибутків, вибір рішення, загальні прибутки якого перевищать витрати;
- дослідження політичного рішення опирається на аналіз середньої корисності рішення для населення;
- при дослідження політичного рішення варто покладатися на особистості;
- вивчення ймовірного прибутку від рішення для політичної еліти.
№ 9, 0, 2, 1, 1, 40
Які з положень не належать до плюралізму:
- ухвалення рішення – це торги між груп інтересів;
- держава – арена для політичного змагання між групами;
+ соціальне партнерство між державою та бізнесом;
- поєднання державних та недержавних акторів у політичні мережі, які є джерелом влади.
№ 10, 0, 2, 1, 1, 40
Яка з теорій не належить до індуктивного аналізу політичного рішення:
+ інституціоналізм;
- аналіз економіки достатку;
- плюралізму;
- біхевіоризму.
№ 11, 1, 2, 1, 1, 40
Модель інркементалізму в аналізі політичних рішень передбачає:
+ поділ проблем на більш дрібні, використання методу «проб і помилок», рішення приймається не з огляду на загальні цілі, а з інтересів учасників процесу прийняття рішення.
- головним агентом прийняття рішень є державна організація, напрацьовується велика кількість варіантів рішень, ухвалюється те, що відповідає критеріям ефективності напрацьованим раніше
- індивідуалізм, актори мають усвідомлені цілі і роблять розумний вибір між альтернатив на основі раціональних правил
- головним агентом є політико-управлінські структури, що складаються з державних та недержавних акторів, в мережі відбувається постійний обмін різного роду ресурсами, які легко акумулюються для прийняття колективних рішень.
№ 11, 2, 2, 1, 1, 40
Теоретична модель рисами якої є поділ проблем на більш дрібні, використання методу «проб і помилок», рішення приймається не з огляду на загальні цілі, а з інтересів учасників процесу прийняття рішення називається:
+ інкременталізм
- раціонального вибору
- політико-управлінських мереж
- суспільного вибору.
№ 12, 1, 2, 1, 1, 40
Модель раціонального вибору в аналізі політичних рішень передбачає:
- поділ проблем на більш дрібні, використання методу «проб і помилок», рішення приймається не з огляду на загальні цілі, а з інтересів учасників процесу прийняття рішення.
- головним агентом прийняття рішень є державна організація, напрацьовується велика кількість варіантів рішень, ухвалюється те, що відповідає критеріям ефективності напрацьованим раніше
+ індивідуалізм, актори мають усвідомлені цілі і роблять розумний вибір між альтернатив на основі раціональних правил
- головним агентом є політико-управлінські структури, що складаються з державних та недержавних акторів, в мережі відбувається постійний обмін різного роду ресурсами, які легко акумулюються для прийняття колективних рішень.
№ 12, 2, 2, 1, 1, 40
Теоретична модель рисами якої є індивідуалізм, актори мають усвідомлені цілі і роблять розумний вибір між альтернатив на основі раціональних правил називається:
- інкременталізм
+ раціонального вибору
- політико-управлінських мереж
- суспільного вибору.
№ 13, 1, 2, 1, 1, 40
Модель політико-управлінських мереж в аналізі політичних рішень передбачає:
- поділ проблем на більш дрібні, використання методу «проб і помилок», рішення приймається не з огляду на загальні цілі, а з інтересів учасників процесу прийняття рішення.
- головним агентом прийняття рішень є державна організація, напрацьовується велика кількість варіантів рішень, ухвалюється те, що відповідає критеріям ефективності напрацьованим раніше
- індивідуалізм, актори мають усвідомлені цілі і роблять розумний вибір між альтернатив на основі раціональних правил
+ головним агентом є політико-управлінські структури, що складаються з державних та недержавних акторів, в мережі відбувається постійний обмін різного роду ресурсами, які легко акумулюються для прийняття колективних рішень.
№ 13, 2, 2, 1, 1, 40
Теоретична модель рисами якої є акцент на політико-управлінських структурах, що складаються з державних та недержавних акторів, в мережі відбувається постійний обмін різного роду ресурсами, які легко акумулюються для прийняття колективних рішень називається:
- інкременталізм
- раціонального вибору
+ політико-управлінських мереж
- суспільного вибору.
№ 14, 1, 2, 1, 1, 40
Радикально-економічний підхід, який представлений Е.Даунсом та В. Нісканеном, приймає політку за аналогією до економічного ринку, розвиває такі положення:
+ критичне ставлення до бюрократичного апарату, вимога посиленого соціального контролю, чиновники діють лише за власними інтересами, прагнуть розширити сферу власного впливу
- при прийнятті рішень беруть участь різні соціальні групи, рішення можливо прийняти лише більшість, слід уникати конфронтуючі альтернативи
- поділ проблем на більш дрібні, використання методу «проб і помилок», рішення приймається не з огляду на загальні цілі, а з інтересів учасників процесу прийняття рішення.
- головним агентом є політико-управлінські структури, що складаються з державних та недержавних акторів, в мережі відбувається постійний обмін різного роду ресурсами, які легко акумулюються для прийняття колективних рішень
№ 14, 2, 2, 1, 1, 40
Критичне ставлення до бюрократичного апарату, вимога посиленого соціального контролю, чиновники діють лише за власними інтересами, прагнуть розширити сферу власного впливу, це положення:
+ радикально-економічний підхід
- інкременталізм
- раціонального вибору
+ політико-управлінських мереж
№ 15, 1, 2, 1, 1, 40
Ринкова рівновага інтересів, трансляція індивідуальних інтересів у масові акти рішень, потреба приймати рішення більшістю, відкидати крайні альтернативи, пошук взаємовигідного компромісу – це положення:
- радикально-економічний підхід
- інкременталізм
+ суспільного вибору
- політико-управлінських мереж
№ 15, 2, 2, 1, 1, 40
Модель суспільного вибору містить такі положення:
+ ринкова рівновага інтересів, трансляція індивідуальних інтересів у масові акти рішень, потреба приймати рішення більшістю, відкидати крайні альтернативи, пошук взаємовигідного компромісу
- поділ проблем на більш дрібні, використання методу «проб і помилок», рішення приймається не з огляду на загальні цілі, а з інтересів учасників процесу прийняття рішення.
- головним агентом є політико-управлінські структури, що складаються з державних та недержавних акторів, в мережі відбувається постійний обмін різного роду ресурсами, які легко акумулюються для прийняття колективних рішень
№ 16, 0, 2, 1, 1, 40
Модель смітника передбачає:
- систематичне планування, організацію, рішення, вибір, координацію, залучення коштів, бюджет, що передбачає отримання користі від рішення;
- поєднання цілей рішення з суспільними цінностями та емпіричними аспектами проблеми;
+ рішення приймаються ситуативно, «для даного випадку», з просуванням до акту рішення.
- рішення виступають вольовим актом центрів прийняття рішень, які часто укладають між собою угоди.
! 8 ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙНЯТТЯ ПОЛІТИЧНИХ РІШЕНЬ В ПРЕДСТАВНИЦЬКИХ ТА ВИКОНАВЧИХ СТРУКТУРАХ
№1, 1, 8, 1, 1, 40
За Маркоу особливості ЦПР залежать від:
- здатності виконавчих структур до регулювання політичною ситуацією; форм міжміністерської координації, політичного режиму;
+ ролі уряду, автономності інших децидентів, здатності виконавчих структур до прийняття рішення та нової політики, відносин центральної та місцевої влади;
- відносин між міністрами та їх апаратом, соціальним статусом представників центру, рівнем економічної та політичної стабільності;
- жоден з варіантів.
№1, 2, 8, 1, 1, 40
Роль уряду, автономність інших децидентів, здатність виконавчих структур до прийняття рішення та нової політики, відносин центральної та місцевої влади – це:
+ чинники діяльності центру ухвалення політичних рішень за Маркоу
- категорії аналізу політичного процесу
- критерії аналізу державних структур
- фактори аналізу рішення в моделі раціонального вибору
№ 2, 0, 8, 1, 1, 40
Національний центр ухвалення політичних рішень:
- законодавчі і виконавчі органи влади;
- державні органи, експерти, економічні корпорації;
+ державні органи, політичні партії, національні політичні еліти;
- виконавчі органи державної влади.
№ 3, 0, 8, 1, 1, 40
Міжнародний центр – це:
- інтеграційні організації, яким держави передали частину свого суверенітету;
- міжнародні організації;
+ дві або більше суверенні держави, які відстоюють інтереси двох держав;
- неурядові міжнародні організації.
№ 4, 0, 8, 1, 1, 40
Стиль торгів прийняття політичного рішення працює:
- коли виконується умова раціональності, знання про проблему є достатнім;
+ коли існує велика кількість агентів прийняття рішення, відсутня інформація та недостатньо часу;
- за умов великої кількості проблем, розв’язання яких покладено на центр ухвалення політичного рішення;
- коли досягається результат задоволення та достатності рішення.
№ 5, 0, 8, 1, 1, 40
Макроорганізаційний центр ухвалення політичного рішення:
- задіяні 2 і більше груп, які знаходяться у відносинах координації та симетрії
- задіяні 2 і більше осіб, які знаходяться у відносинах субординації та підпорядкування;
- задіяні групи з відносно однаковим рівним політичного впливу;
+ комплексна багаторівнева ієрархія у взаємовідносинах груп та спільнот.
№ 6, 0, 8, 1, 1, 40
Транснаціональні центри прийняття політичних рішень:
+ інтеграційні організації, яким держави передали частину свого суверенітету;
- міжнародні організації;
- дві або більше суверенні держави, які відстоюють інтереси двох держав;
- неурядові міжнародні організації.
№7, 0, 8, 1, 1, 40
Центр політичного рішення, на думку Б.Кухти відповідає наступним положенням:
+ забезпечує динамічну рівновагу між системою та її оточенням, конкретизує національні цілі та ідеали
- призначає адміністративні органи для виконання політичних рішень, реалізовує їх з власної користі;
- руйнує політичну систему, започатковує нові правила прийняття політичних рішень;
- неформально вливає на систему розподілів цінностей у суспільстві
№8, 0, 8, 1, 1, 40
За місцем в політичній системі центри політичного рішення поділяють на:
+ формальні та неформальні
- ієрархізовані та неієрархізовані
- сталі та тимчасові
- обережні та усвідомлені
№9, 0, 8, 1, 1, 40
За критерієм тривалості існування центри політичного рішення поділяють на:
- формальні та неформальні
- ієрархізовані та неієрархізовані
+ сталі та тимчасові
- обережні та усвідомлені
№10, 0, 8, 1, 1, 40
За критерієм внутрішньої структури центри політичного рішення поділяють на:
+ сувороієрархізовані, ієрархізовані та неєрархізовані
- формальні та неформальні
- сталі та тимчасові
- обережні та усвідомлені
№ 11, 1, 8, 1, 1, 40
Військові інститути як центри політичних рішень за типом внутрішньої структури належать до:
+ сувороієрархізованих
- ієрархзованих
- неієрархізовані
- неформальні
№ 11, 2, 8, 1, 1, 40
До сувороієрархізованих центрів політичних рішень належать:
+військові інститути
- представницькі органи
- центральні осередки політичних партій в демократичних режимах
- академічні установи
№ 11, 3, 8, 1, 1, 40
До сувороієрархізованих центрів політичних рішень належать:
+ виконавчі органи влади
- представницькі органи
- центральні осередки політичних партій в демократичних режимах
- академічні установи
№ 12, 1,8, 1, 1, 40
До ієрархізованих центрів політичних рішень належать:
+ судові органи
- політичні клуби
- військові інститути
- виконавчі органи влади в тоталітарних режимах
№ 12, 2,8, 1, 1, 40
Судові органи як центри політичних рішень за типом внутрішньої структури належать до:
- сувороієрархізованих
+ ієрархзованих
- неієрархізовані
- неформальні
№ 12, 3,8, 1, 1, 40
До ієрархізованих центрів політичних рішень належать:
- виконавчі органи влади в демократичних режимах
- політичні клуби
- військові інститути
- виконавчі органи влади в тоталітарних режимах
№ 13, 0,8, 1, 1, 40
Рисами ієрархізованих центрів політичних рішень є:
+ швидкість та оперативність у прийнятті рішень
- тривалий час ухвалення рішення, потреба консультацій
- ліберальний стиль прийняття рішень, стиль торгів
- дисфункціональність структур, артикуляція інтересів
№ 14,1,8, 1, 1, 40
Представницькі органи влади в демократичних режимах належать до:
- сувороієрархізованих
+ ієрархізованих
- неієрархізованих
- неформальних центрів політичних рішень
№ 14, 2,8, 1, 1, 40
До неієрархізованих центрів рішень належать:
- виконавчі органи влади в демократичних режимах
- політичні клуби
- військові інститути
- виконавчі органи влади в тоталітарних режимах
№ 14, 3,8, 1, 1, 40
До неієрархізованих центрів рішень належать:
- виконавчі органи влади в демократичних режимах
- представницькі органи місцевого самоврядування
- військові інститути
- виконавчі органи влади в тоталітарних режимах
№ 15,1, 8, 1, 1, 40
О.Дегтярьов визначає три кола центрів політичного рішення: формальні актори, реальні актори та еліта. Хто належить до формальних акторів?
+ народ
- чиновники
- лобісти
- народні депутати
№ 15, 2, 8, 1, 1, 40
О.Дегтярьов визначає три кола центрів політичного рішення: формальні актори, реальні актори та еліта. Хто належить до реальних акторів?
+ лобісти, представники ЗМІ
- народ, громадські організації
- президент
- прем’єр-міністр
№ 15, 3, 8, 1, 1, 40
На думку О. Дегтярьова, в ухваленні рішень беруть участь три типи агентів. Які ці типи:
+ формальні, реальні, еліта
- первинні, вторинні, другорядні,
- міжнародні, транснаціональні, національні
- формальні, неформальні, перехідні
№ 16, 0, 8, 1, 1, 40
Особливості центру політичних рішень – тип відносин, які панують у ЦПР – визначають тип політичного рішення:
+ індивідуальні, сумісно-паритетні, сумісно-ієрархічні, міжгрупові, макроорганізаційні
- індивідуальні, локальні, регіональні міжнародні
- національні, міжнародні, транснаціональні
- горизонтальні, симетричні, асиметричні
№ 17, 1, 8, 1, 1, 40
Індивідуальні рішення – це рішення
+ в центрі політичного рішення задіяна лише одна людина
- задіяні 2 і більше осіб, які знаходяться у відносинах субординації та підпорядкування,
- рішення приймається однією командою з сильним лідером
- багаторівнева ієрархія у взаємовідносинах груп та спільнот
№ 17, 2, 8, 1, 1, 40
Сумісно паритетні рішення – рішення, центром яких є:
+ 2 і більше осіб, які знаходяться у відносинах координації та симетрії
- 2 і більше осіб, які знаходяться у відносинах субординації та підпорядкування
- одна особа
- одна команда з сильним лідером
№ 17, 3, 8, 1, 1, 40
Сумісні ієрархічні рішення – рішення, центром яких є:
- 2 і більше осіб, які знаходяться у відносинах координації та симетрії
+ 2 і більше осіб, які знаходяться у відносинах субординації та підпорядкування
- одна особа
- одна команда з сильним лідером
№ 17, 4, 8, 1, 1, 40
Міжгрупові рішення – рішення, центром яких є:
- 2 і більше осіб, які знаходяться у відносинах координації та симетрії
- 2 і більше осіб, які знаходяться у відносинах субординації та підпорядкування
+ групи з відносним паритетом у відносинах
- одна команда з сильним лідером
№ 18, 0, 8, 1, 1, 40
Вплив чиновників на ухвалення політичних рішень зумовлений:
+ професійною диференціацією, володіння традиціями та апаратним регламентом, досить повне володіння ситуацією
- прийняття рішень «під себе», тривалість перебування на посаді, однобоке володіння ситуацією
- позиція в системі прийняття рішень, можливість заміщення з політиками, переваги в позиційних іграх
- особлива спеціалізація, тісні контакти з політиками, відсутність моральних норм
№ 19, 0, 8, 1, 1, 40
Група людей, які повинні запропонувати і апробувати проект рішення аби воно було реалізовано через групу, яка може це зробити – це визначення
- уявної ситуації ухвалення політичного рішення;
- механізму ухвалення політичного рішення;
- центр ухвалення політичного рішення на макрорівні;
+ центр ухвалення політичного рішення.
!5 ФАЗИ ПРИЙНЯТТЯ ПОЛІТИЧНОГО РІШЕННЯ
№ 1, 1, 5, 1, 1, 40
До постстадії процесу ухвалення політичного рішення (за Дрором) належать:
- напрацювання «привабливих» рішень, визначення пріоритетність операційних директив, оцінка результату виконання рішення.;
- розподіл ресурсів за окремими етапами, оцінка результатів, мотивація виконання рішення;
- визначення операційних цілей, мотивація виконання рішення, комунікація та зворотні зв’язки;
+ виконання рішення, оцінка результату, комунікація та зворотні зв’язки
№ 1, 2, 5, 1, 1, 40
До метастадії процесу ухвалення політичного рішення за І.Дрором належать:
- розподіл ресурсів за окремими етапами,
+ налаштування і регулювання системи ухвалення рішень;
- мотивація виконання рішення,
- напрацювання множини альтернативних варіантів рішення.
№ 2, 0, 5, 1, 1, 40
Виміри процесу ухвалення політичного рішення:
+ соціально-цілепокладальний, орієнтаційно-регулятивний, організаційно-інструментальний
- політико-управлінський, горизонтальний, вертикальний
- локальний, регіональний, національний
- національний, міжнародний, транснаціональний
№ 3, 0, 5, 1, 1, 40
Е.Вілкас і Е.Маймінас виділили три субпроцеси, які паралельно ідуть у єдиному процесі ухвалення політичних рішень. Які це субпроцеси:
+ організаційний, інформаційний та технологічний
-- політико-управлінський, горизонтальний, вертикальний
- локальний, регіональний, національний
- соціально-цілепокладальний, орієнтаційно-регулятивний, організаційно-інструментальний
№ 4, 1, 5, 1, 1, 40
Логіка функціонування політичної системи визначає і етапи процесу ухвалення політичних рішень. Який етап процесу ухвалення політичних рішень відповідає входу політичної системи?
+ формування порядку денного
- узгодження рішення
- реалізація рішення
- формування альтернатив
№ 4, 2, 5, 1, 1, 40
Логіка функціонування політичної системи визначає і етапи процесу ухвалення політичних рішень. Який етап процесу ухвалення політичних рішень відповідає конверсії в політичній системі?
- формування порядку денного
- узгодження рішення
- реалізація рішення
+ формування альтернатив
№ 4, 3, 5, 1, 1, 40
Логіка функціонування політичної системи визначає і етапи процесу ухвалення політичних рішень. Який етап процесу ухвалення політичних рішень відповідає виходу політичної системи?
- формування порядку денного
+ затвердження рішення
- реалізація рішення
- формування альтернатив
№ 4, 4, 5, 1, 1, 40
Логіка функціонування політичної системи визначає і етапи процесу ухвалення політичних рішень. Який етап процесу ухвалення політичних рішень відповідає зворотному зв’язку у політичній системі?
- формування порядку денного
- узгодження рішення
+ реалізація рішення
- формування альтернатив
№ 5, 1, 5, 1, 1, 40
Найпопулярнішим в політології є поділ процесу ухвалення політичних рішень на п’ять фаз, який запропонував Дж.Андерсон. Які це етапи?
+ формулювання порядку денного, визначення проект рішення, затвердження публічного рішення, реалізація, оцінка результатів
- визначення проблеми, формування альтернатив та критеріїв відбору, прийняття рішення
- визначення проблеми, напрацювання альтернатив, вибір найкращої альтернативи
- фіксація проблеми, елімінація вихідних альтернатив, реалізація рішення, коректування рішення.
№ 5, 2, 5, 1, 1, 40
Найпопулярнішим в політології є поділ процесу ухвалення політичних рішень на п’ять фаз, який запропонував Дж.Андерсон. Які це етапи?
+ формулювання порядку денного, визначення проект рішення, затвердження публічного рішення, реалізація, оцінка результатів
- внесення рішення, розгляд рішення, прийняття, оприлюднення
- фіксація проблеми, вибір альтернатив, визначення критерії вибору, затвердження рішення
- побудова порядку денного, визначення потреб та труднощів суспільства, локалізація учасників політичного процесу, побудова альтернатив, оприлюднення рішення, коректування рішення
№ 5, 3, 5, 1, 1, 40
В політології найпопулярніший поділ процесу ухвалення політичного рішення (Дж.Андерсон) складається з:
+ п’яти етапів
- трьох етапів
- п’ятнадцяти етапів
- двадцять три етапи
№ 5, 4, 5, 1, 1, 40
Хто автор найпопулярнішого в політології поділ процесу ухвалення політичного рішення на п’ять етапів формулювання порядку денного, визначення проект рішення, затвердження публічного рішення, реалізація, оцінка результатів:
+ Дж.Андерсон
- Дж.Дьюї
- Платон
- Н. Макіавеллі
№ 6, 1, 5, 1, 1, 40
Як називається етап ухвалення політичного рішення, змістом якого є визначення пріоритетних проблем, привернення до них уваги державної публічної влади:
+ формулювання порядку денного
- визначення проект рішення
- затвердження публічного рішення
- реалізація, оцінка результатів
№ 6, 2, 5, 1, 1, 40
Змістом етапу формулювання порядку денного є:
+ визначення пріоритетних проблем, привернення до них уваги державної публічної влади
- затвердження та легітимація державного рішення на основі офіційних процедур
- оцінка результатів і наслідків виконаного рішення, оцінка адекватності ресурсів
- реалізація та паралельний контроль за виконанням рішення
№ 7, 1, 5, 1, 1, 40
Як називається етап ухвалення політичного рішення, змістом якого є затвердження та легітимація державного рішення на основі офіційних процедур:
- формулювання порядку денного
- визначення проекту рішення
+ затвердження публічного рішення
- реалізація, оцінка результатів
№ 7, 2, 5, 1, 1, 40
Змістом етапу затвердження публічного рішення є:
- визначення пріоритетних проблем, привернення до них уваги державної публічної влади
+ затвердження та легітимація державного рішення на основі офіційних процедур
- оцінка результатів і наслідків виконаного рішення, оцінка адекватності ресурсів
- реалізація та паралельний контроль за виконанням рішення
№ 8, 1, 5, 1, 1, 40
Як називається етап ухвалення політичного рішення, змістом якого є формування альтернатив рішення для подолання суспільної проблеми, їх відбір і обговорення:
- формулювання порядку денного
+ формулювання проекту рішення
- затвердження публічного рішення
- реалізація, оцінка результатів
№ 8, 2, 5, 1, 1, 40
Змістом етапу формулювання проекту рішення є:
- визначення пріоритетних проблем, привернення до них уваги державної публічної влади
- затвердження та легітимація державного рішення на основі офіційних процедур
- оцінка результатів і наслідків виконаного рішення, оцінка адекватності ресурсів
- реалізація та паралельний контроль за виконанням рішення
+ формування альтернатив рішення для подолання суспільної проблеми, їх відбір і обговорення
№ 9, 0, 5, 1, 1, 40
До постстадії процесу ухвалення політичного рішення (за Дрором) належать:
+ виконання рішення, оцінка результату, комунікація та зворотні зв’язки;
- розподіл ресурсів за окремими етапами, оцінка результатів, мотивація виконання рішення;
- визначення операційних цілей, мотивація виконання рішення, комунікація та зворотні зв’язки;
- напрацювання «привабливих» рішень, визначення пріоритетність операційних директив, оцінка результату виконання рішення.
! 6 ФОРМУВАННЯ ПОРЯДКУ ДЕННОГО В ПРЕДСТАВНИЦЬКИХ ОРГАНАХ
№ 1, 0, 6, 1, 1, 40
Що належить до групових стратегій протистояння включенню до порядку денного:
- формування нових організаційних одиниць;
+ спільний вибір лідерів;
- заспокоєння групи, що зацікавлена в питанні;
- удаване спілкування.
№ 2, 0, 6, 1, 1, 40
З точки зору історії природи проблема – це:
+ Відхилення від загальноприйнятої суспільної норми, яка має об’єктивний та суб’єктивний виміри;
- проблема – це факт, який можна виміряти, проаналізувавши їхні причини – розв’язати;
- проблема – функціональна характеристика системи, що може спричинити відхилення поведінки;
- проблема – суб’єктивна суспільна конструкція.
№ 3, 0, 6, 1, 1, 40
Цикл уваги до проблеми Е.Даунса включає в себе такі фази:
+ передпроблемна, «тривожне відкриття і ейфорійного ентузіазму», усвідомлення ціни, послаблення інтересу, постпроблемна;
- громадська, «тривожне відкриття і ейфорійного ентузіазму», інтуїтивне вирішення проблеми, залучення ЗМІ, включення в порядок денний;
- інтуїтивну спробу реформування, розгляд окремих випадків, індуктивний вхід на програму;
- уточнення методів дослідження, акт рішення, імплементація рішення;
№ 4, 0, 6, 1, 1, 40
Г.Бекер вважає, що суспільні проблеми – це наслідок:
+ політичного процесу та «навішування ярликів»;
- дисфункціональності окремих осіб та груп, що впливає на політичну стабільність;
- зміна системи цінностей суспільства;
- конструювання соціальної дійсності.
№ 5, 0, 6, 1, 1, 40
Згідно з Ч.Р.Міллсом – проблеми суспільства це наслідок:
+ політики і влади;
- особистих проблем;
- зміни культури суспільства;
- збій системності суспільства.
№ 6, 0, 6, 1, 1, 40
О’Ріордан застосувавши модель Е.Даунса до проблем 1980-их років, визначив, що це радше спіраль, а не цикл; а також визначив чотири чинники, які керують порядком денним:
+ події, особистості, групи тиску, інституційні невдачі;
- випадки, ЗМІ, представницькі органи, особистості;
- громадська думка, ЗМІ, представницькі органи, особистості;
- події, групи тиску, громадська думка, представницькі органи.
№ 7, 0, 6, 1, 1, 40
Що НЕ є фазою циклу підтримки уваги до питання Е.Даунса:
+ інтуїтивна спроба реформування;
- ейфорійний ентузіазм;
- усвідомлення ціни,
- перед проблемна.
№8, 0, 6, 1, 1, 40
Визначте суть інтеракціоністського підходу до визначення проблем:
- проблема – це факт, який можна виміряти, проаналізувавши їхні причини – розв’язати;
- проблема – функціональна характеристика системи, що може спричинити відхилення поведінки;
+ проблема – це фундаментально суб’єктивне судження та об’єктивні умови;
- проблема – це відхилення від загальноприйнятої суспільної норми.
№ 9, 0, 6, 1, 1, 40
Концепція нерішень як способу контролю еліти за порядком денним належить:
+ П. Бахраху і М. Баратцу;
- Г.Бекер і Ч.Р.Міллсу;
- К.Маркс, Ю.Габермас;
- Г.Лассуелл, Р.Даль.
№ 10, 0, 6, 1, 1, 40
Способи включення до порядку денного поділяють на:
- громадські та системні;
+ дискусійні та інституційні;
- формальні та неформальні;
- громадські та організаційні.
№ 11, 0, 6, 1, 1, 40
Що належить до предметної стратегії стримування включення питання до порядку денного:
+ використання символів та історичних прикладів;
- звернення через голови лідерів;
- спільний вибір лідерів;
- спільне уточнення предмету проблеми.
№ 12, 0, 6, 1, 1, 40
Що з переліченого НЕ належить до зовнішніх тригерів:
- воєнні дії;
- міжнародний конфлікт;
- структури розподілу світу;
+ зміна потоків комунікації.
№ 13, 0, 6, 1, 1, 40
Які характеристики питання визначають його можливість поширення до широкого кола громадськості:
+ соціальна значимість, відсутність технічних деталей, брак чіткого прецеденту;
- наявність прецеденту, великі часові рамки, невизначеність питання;
- значна кількість технічних деталей, наявність прецеденту, значні часові рамки;
- зацікавленість вагомих політиків, наявність прецеденту, значна кількість технічних деталей.
№ 14, 0, 6, 1, 1, 40
Стратегії контролю за включення питання до порядку денного:
- ціннісні та предметні;
+ групові та предметні;
- групові та індивідуальні;
- зовнішні та внутрішні.
№ 15, 0, 6, 1, 1, 40
Розрізняти труднощі та питання пропонує:
- Е.Дюргейм;
- Дж.Форестер;
+ Ч.Р.Міллс
- Г.Лассуелл.
№ 16, 0, 6, 1, 1, 40
Визначте фактори, які визначають перехід від проблеми до питання порядку денного:
+ проблеми повинні мати поле для компромісу, не пропонувати зміни соціальних ролей, поле питання повинне бути вузьким, щоб не збурювати системи цінностей;
Поиск по сайту: