 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Світ колективної миследіяльності як уявлення і воля
|
Читайте также: |
Говорячи про «подію», колективної миследіяльності, ми фактично надаємо цій уяві сильний реалістичний відтінок. Будучи за своїм походженням проектною уявою [7] и гіпотетичною онтологією (яка виникла із визнання взаємного не зведення і події діяльності і мислення у контексті будь-яких соціокультурних процесів), ідея колективної миследіяльності стає граничною онтологією, яка регулює не тільки екзистенціальні судження (судження про дійсність та існування), але і процеси реалізації.
Колективна миследіяльність існує, перш за все, у знанні про неї – як предмет і гіпотетичний об’єкт системи знань9 про мислення і діяльність. Системомиследіяльністний підхід переносить на уявлення про колективну миследіяльність додатковий знак (мітку значимості), який можливо назвати – квантором реальності. Однак перенос квантора реальності на дане уявлення (сукупність уявлень) ще не створює «реальність-як таку». Остання є результатом накладання, по меншій мірі, двох різних перспектив, про які казав ще А.Шопенгауер - перспективи інтенціональної (у якій ми фіксуємо наявність відповідного уявлення) і перспективи самовизначення (у якій уявлення доповнюється і компенсується зверх зусиллям волі) [8]. Ідея і уявлення у цьому випадку повинні стати і стають рамкою самовизначення.
Мова іде не просто про квантора реальності на «що-завгодно»; мова іде про визнання певного ряду уявлень рамкою межею актуального самовизначення. Існування у знанні і через знання доповнюється існуванням у якості рамки самовизначення і у якості принципу (форми організації) процесів реалізації. Таким образом, виникає світ реальності як єдність уявлення і волі.
Визнання ідеї колективної миследіяльності у якості граничної рамки актуального самовизначення будь-якого агенту миследіяльності зовсім не означає, що вона буде завжди реалізовуватися у своїй повній структурі. Напроти, ми повинні визнати, що ідея колективної миследіяльності залишається, перш за все і в основному, проектом. Виникнення «повних» систем колективної миследіяльності буде кожного разу унікальною подією, створенням «всесвіту», миследіяльністна організованого «космосу», своєрідним спалахом «зверхнової». Виникнувши, повні системи миследіяльності достатньо швидко піддаються впливу агресивного соціального і соціокультурного середовищ і трансформуються у різні редуцировані структури. Ці редуціровані структури у свою чергу стають ядрами організмів життєдіяльності, центрами кристалізації життєвих світів.
Історичний процес являє собою коеволюцію і взаємодію організмів життєдіяльності і результат ненаправлених мутацій редуцірованих структур миследіяльності.
Світ колективної миследіяльності може бути визнаний наявним буттям у тій мірі, у якій ми розрізняємо повні та редуціровані структури миследіяльності і визнаємо, що будь-яка соціокультурна ситуація є моментом у процесах коеволюції та взаємодії миследіяльністних ядер життєвих світів.
Поиск по сайту: