АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Загальна характеристика елейської філософії. Апорії Зенона

Читайте также:
  1. I Тип Простейшие. Характеристика. Классификация.
  2. III. Социолингвистическая характеристика
  3. Биологическая изменчивость людей и биогеографическая характеристика среды. Экологическая дифференцировка человечества. Понятие экологических типах людей и их формирования.
  4. Бронзовий вік: загальна характеристика
  5. Буття людини як проблема філософії.
  6. Валы и оси. Общие сведения. Характеристика, классификации, материалы, термообработка.
  7. Види економічної діагностики, їх характеристика
  8. Види цінних паперів, їх характеристика.
  9. Виды и общая характеристика соединений
  10. Виды прибыли п/п и их характеристика
  11. Виды промышленного транспорта и их характеристика
  12. Вирусы характеристика классификация.

У VI — V ст. до н. е. в античній філософії спостерігалися матеріалістичні і ідеалістичні тенденції. Правда, різниця між античним матеріалізмом та ідеалізмом розмита і умовна. До ідеалістів античності належать представники Елейської школи. Елей — місто — держава у Південній Італії, тоді частина Еллади. Засновником Елейської школи став Парменід з міста Елеї. Свої погляди і філософські думки Парменід викладав у віршах, де дуже часто використовуються метафори і алегорії. В основному творі «Про природу» поряд з матеріалістичними поглядами є й ідеалістичні. Так, у реальному світі в галузі буття Парменід (а потім й інші представники елейської школи) повністю відокремлює рух. Поняття розвитку у значенні, яке використовується представниками мілетської школи, а потім і Гераклітом, Парменід піддає гострій критиці і називає пустотою. Чому ж Парменід відкидає розвиток і рух? Відповідь випливає з характеристики ставлення буття і небуття. Парменід підкреслює, що «суще існує, тому що буття є, тоді як нічого іншого немає». Ці думки підштовхують до єдиного висновку: все те, що несе (в тому числі і рух), не існує. Найяскравіший учень Парменіда відомий філософ Зенон з Елеї, розвиваючи погляди вчителя, підкреслював, що логічно неможливо уявляти множинність речей і допущення руху, це приводить до суперечностей. Відомі парадокси Зенона проти можливості руху: «Ахіллес і черепаха», «Стріла» та ін. Роздумуючи над аргументацією Зенона, пізніше філософ Георг Гегель заперечував аргументацію Зенона: рухатись означає бути в такому місці і водночас там не бути, а це єдність неперервності та перервності простору і часу, що і робить можливим рух. 

Апорії Зенона (від др.-греч. Ἀπορία, трудність) - зовні парадоксальні міркування на тему про рух і безлічі, автором яких є давньогрецький філософ Зенон Елейський (V століття до н. Е..). Сучасники згадували більше 40 апорій Зенона, до нас дійшли 9, обговорювані в «Фізиці» і в інших працях Аристотеля, в коментарях Сімплікій, Філопона і Фемистий до Аристотеля, одна апорія з цих 9 наводиться також у Діогена Лаертського, апорії про безліч обговорюються в діалозі Платона «Парменід». Коментатор Еліас (Елій, VI століття) повідомляє, що Зенон висловив 40 міркувань (епіхейрем) про безліч і 5 - про рух.

Він склав для свого вчителя Парменіда, який стверджував, що суще одне з вигляду, але множественно згідно очевидності, аргументацію з 40 епіхейрем на користь того, що суще одне, так як вважав, що бути союзником вчителя - це добре. Ще якось, захищаючи того ж вчителя, який стверджував, що суще нерухомо, він висунув 5 епіхейрем на користь того, що суще нерухомо.

Найбільш відомі парадокс «Ахіллес і черепаха» та інші апорії Зенона про рух, які обговорюються більше двох тисячоліть, їм присвячені сотні досліджень. Платон в «Парменіді» їх не згадує, тому В. Я. Комарова припускає, що парадокси руху були написані Зеноном пізніше інших. Помилково сприймати ці міркування як софізми або вважати, що з появою вищої математики всі апорії вирішені. Бертран Рассел писав, що апорії Зенона «в тій чи іншій формі торкаються підстави майже всіх теорій простору, часу і нескінченності, що пропонувалися з його часу до наших днів». Наукові дискусії, викликані міркуваннями Зенона, істотно поглибили розуміння таких фундаментальних понять, як роль безперервного і дискретного (перериваного) в природі, адекватність фізичного руху та його математичної моделі та ін. Ці дискусії тривають і в даний час, прийти до загальної думки про сутність парадоксів науковому співтовариству поки не вдалося.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)