АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Назвіть немайнові права та обов'язки подружжя

У буденному житті головну роль відіграють особисті немайнові відносини, проте далеко не всі такі відносини можуть бути врегульовані правом. Тому серед відносин подружжя, які регулюються нормами права, особистим немайновим відносинам відведено менше місця, ніж майновим.

Глава 5 КпШС 1969 р., яка мала назву «Особисті права та обов’язки подружжя», складалася лише із 3 статей. У новому Сімейному кодексі України цьому питанню приділено значно більше уваги — кодекс містить Главу 6 «Особисті немайнові права та обов’язки подружжя», яка визначає наведені нижче права подружжя.

1. Право на материнство і право на батьківство. Право дружини на материнство означає як право народити дитину, так і право утриматися від цього. Закріплене Конституцією право на особисту свободу виключає примушування до інтимних відносин, материнства чи аборту. Оскільки право жінки на материнство може бути реалізовано, за нормальних обставин, завдяки статевим стосункам з її чоловіком, то небажання чоловіка мати дитину або нездатність його до зачаття дитини може бути причиною розірвання шлюбу (ч. 2 ст. 49 СК). З іншого боку, відмова жінки від народження дитини або нездатність її до народження дитини може бути причиною розірвання шлюбу за ініціативою чоловіка (ч. 2 ст. 50 СК). Сьогодні право на материнство і право на батьківство можуть бути реалізовані жінкою та чоловіком також за допомогою застосування методів штучної репродукції людини згідно ст. 123 СК.

У разі, якщо жінку або чоловіка було позбавлено можливості реалізувати свою репродуктивну функцію у зв’язку з виконанням нею/ним конституційних, службових, трудових обов’язків або в результаті протиправної поведінки іншої особи щодо неї/нього, то кожен із них має право на компенсацію моральної шкоди (ч. 3 ст. 49, ч. 3 ст. 50 СК).

2. Право дружини, чоловіка на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

3. Право дружини, чоловіка на фізичний і духовний розвиток, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці і відпочинку.

4. Право дружини та чоловіка на зміну прізвища. Якщо при реєстрації шлюбу дружина, чоловік зберегли дошлюбні прізвища, вони мають право подати до державного органу РАЦСу, який зареєстрував їхній шлюб, або відповідного органу за місцем їхнього проживання заяву про обрання прізвища одного з них як спільного прізвища або про приєднання до свого прізвища прізвища другого з подружжя. У разі зміни прізвища державний орган РАЦСу видає нове Свідоцтво про шлюб.



5. Право на розподіл обов’язків та спільне вирішення питань життя сім’ї. Усі найважливіші питання сімейного життя (зокрема, питання материнства, батьківства, виховання, освіти дітей) мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності (ч. 2 ст. 54 СК). Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України кожен із подружжя має рівні права та обов’язки у шлюбі та сім’ї. Спільне вирішення передбачає врахування волі обох з подружжя при прийнятті рішення. При цьому не обов’язково, щоб дружина і чоловік з будь-якого приводу укладали між собою договір. За наявності взаємної довіри дружина і чоловік мають право розподілити між собою вирішення питань життя сім’ї таким чином, що кожен з них відповідатиме за певну сферу. Головне — щоб жоден із подружжя не вирішував проблеми сімейного життя всупереч волі іншого, оскільки це призведе до порушення принципу рівності.

6. Право на особисту свободу. Дружина та чоловік мають право на вибір місця свого проживання. Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується вільний вибір місця проживання. Порядок реалізації цього права визначено Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 р. Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 |


При использовании материала, поставите ссылку на Студалл.Орг (0.005 сек.)