АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Інвестиційний договір: порядок укладання, основні і додаткові умови

Читайте также:
  1. II. Оформлення і порядок захисту курсового проекту
  2. II. Порядок аккредитации
  3. II. ПОРЯДОК И МЕТОДИКА ПРОВЕДЕНИЯ ЭКЗАМЕНА
  4. II. Порядок медицинского освидетельствования
  5. II. Порядок подачи заявки на участие в Конкурсе
  6. II. Порядок приема и увольнения
  7. II. Порядок формирования экспертных групп, организация экспертизы заявленных на Конкурс проектов и регламент работы Конкурсной комиссии
  8. III . Порядок присвоения квалификационной категории
  9. III. Мета, стратегічні напрями та основні завдання Національної стратегії
  10. III. Миропорядок
  11. III. Порядок вынесения медицинских заключений во ВЛЭК ГА (ЦВЛЭК ГА)
  12. III. Сроки и порядок проведения Конкурса

Основною підставою виділення інвестиційного договору в особ­ливий договірний вид є інвестиційна мета, яка охоплює реаліза­цію інвестиційного проекту і визначає спрямованість договірного зобов'язання. За ознакою спрямованості інвестиційний договір можна віднести в широкому розумінні до групи договорів про надання послуг, оскільки діяльність замовника містить ознаки надання послуг.

Кафарський В.В. вказує на особливості інвестиційного договору, до яких відносить:

1) передумову укладення договору —- наявність інвестиційного проекту;

2) довготривалий характер правовідносин сторін;

3) обов'язкове здійснення інвестицій у формі вкладення майно­вих і інтелектуальних цінностей в об'єкти підприємницької і інших видів діяльності;

4) комерційну зацікавленість або досягнення певного соціального ефекту (за умови здійснення державних інвестицій);

5) цільове використання коштів інвестора;

6) спільну (часткова) власність на вкладене майно і на результат інвестиційної діяльності;

7) за інвестиційним договором цінності у вигляді інвестицій, як правило, вкладаються в об'єкти права, а не надаються суб'єктам пра­ва, як за іншими подібними господарсько-правовими договорами.

Отже, не дивлячись на відсутність у законодавстві визначення інвестиційного договору, виходячи з його особливостей, можливо визначити інвестиційний договір як правочин між двома або де­кількома особами, яким встановлюються на певний термін права і обов'язки між сторонами стосовно вкладення всіх видів майнових і інтелектуальних цінностей в об'єкти підприємницької і інших ви­дів діяльності для отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Залежно від розподілу обов'язків між сторонами, інвестиційні договори визначаються як двосторонні, оскільки кожна із сторін до­говору має права і несе обов'язки. Так, наприклад, за інвестиційним договором на будівництво інвестор зобов'язаний вносити інвестиції в порядку, передбаченому договором, і має право отримати у влас­ність об'єкт інвестування після закінчення будівництва, а реципієнт несе обов'язок направляти інвестиції, отримані від інвестора, на будівництво об'єкта містобудування.

Як правило, інвестиційні договори мають оплатний характер, оскільки дії інвестора з внесення інвестицій компенсуються відпо­відними діями реципієнта (одержувача).

До істотних умов інвестиційного договору слід віднести:

— предмет - інвестиції в будь-якій не забороненій законодав­ством України формі;

— кількісні і якісні характеристики предмета - інвестицій (кількість і характеристика майна, яке передається, види і конкретні обсяги робіт і т.д.);

— властива інвестиційним договорам спеціальна умова — форма і об'єкт інвестування;

— ціна договору, тобто вартість інвестицій у національній або вільноконвертованій валюті (якщо здійснюються іноземні інвестиції), а також вартість одиниці виміру конкретного майна, прав, робіт, послуг, які передаються, виконуються;

— термін інвестиційного договору, оскільки останній зазвичай має тривалий характер (про внесення долі до статутного фон­ду господарського товариства, про повну сплату акцій і т.д., а у ряді випадків — також і проміжні терміни — внесення інвестицій (у статутних документах, які опосередковують корпоративну форму інвестування, повинні визначатися тер­міни внесення засновниками своїх внесків — до моменту дер­жавної реєстрації товариства у визначеному законом розмірі, а останні — протягом визначеного статутними документами терміну, який зазвичай не може бути більше одного року) або виконання певних етапів робіт (наприклад, у процесі реаліза­ції інвестиційного або інноваційного проекту).

До звичайних умов інвестиційного договору належать умови: про форму платежу; про порядок виконання; відповідальність сторін за порушення договірних зобов'язань; порядок розгляду спорів, які виникають між сторонами в процесі виконання договору; об­ставини, які звільняють сторони від відповідальності; страхування інвестиційних ризиків і обов'язку сторін відносно цього, способи забезпечення сторонами виконання договірних зобов'язань.

До випадкових умов можна віднести, наприклад, надання ін­вестором виконавцям робіт виробничих і житлових приміщень, забезпечення працівників виконавця харчуванням і т.д.

Інвестиційний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 181 ГК України, ст. 208 ЦК України, ч. 1 ст. 9 Закону «Про інвестиційну діяль­ність» від 18.09.91 р.), що зумовлено низкою факторів, у першу чергу, необхідністю ведення бухгалтерського обліку і звітності суб'єктами інвестиційних правовідносин, захистом інтересів сторін договору.

У випадках, передбачених законом, при укладенні інвестицій­ного договору застосовується нотаріальна форма (наприклад, у разі продажу в процесі приватизації цілісних майнових комплексів під­приємств або їх структурних підрозділів згідно з ч. 4 ст. 27 Закону «Про приватизацію державного майна») або за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 209 ЦК України).

Для деяких видів господарських договорів передбачена держав­на реєстрація, з якою пов'язується або момент дійсності договору (договори концесії, наприклад, — ст. 14 Закону «Про концесії»; Постанова Кабінету Міністрів України від 18.01.2000 р. № 72 «Про реєстр концесійних договорів»), або придбання особливого режиму для його сторін або одній з них: інвестиційні договори, що реалізуються на території пріоритетного розвитку або в спеціальній (вільною) економічній зоні.

Що стосується кваліфікації інвестиційних договорів, то вони належать до фідуціарних операцій. Стаття 21 Закону України «Про інвестиційну діяльність» надає право інвесторові у будь-який мо­мент прийняти рішення про припинення інвестиційної діяльності з відшкодуванням збитків учасникам інвестиційної діяльності.

Слід зазначити, що Законом України «Про внесення змін до де­яких законодавчих актів України» від 15.12.2005 р. були внесені зміни до статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91 року — тепер об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спору­дження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, притягнених від фізичних і юридичних осіб, у тому числі в управлін­ня. Інвестування і фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

У зв'язку з цим інвестиційний договір про залучення грошових коштів від третіх осіб на будівництво житла з 14 січня 2006 року є недійсним.

Зокрема, господарським судом Запорізької області 01.03.2004 р. був задоволений позов ПП «КСО» до ТОВ «Х" про визнання недійсним ін­вестиційного договору на будівництво житлового будинку, укладеного 18.01.2004 р. Суд обґрунтував своє рішення тим, що Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівни­цтві житла і операції з нерухомістю» від 19 червня 2005 року договір управління майном укладається з управителем, яким згідно зі ст. 4 вищезазначеного Закону може бути банк або інша фінансова установа. Оскільки ТОВ «X» не є фінансовою установою, воно не мало права приймати кошти від позивача як оплату за об'єкт будівництва.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)