АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Розділ 10 СТРАВИ І ГАРНІРИ З КРУП, БОБОВИХ І МАКАРОННИХ ВИРОБІВ

Читайте также:
  1. I розділ
  2. Актуальність розділу.
  3. Бальнеологія як розділ курортології. Головні бальнеологічні групи мінеральних вод.
  4. В – Індивідуальні розділи курсу
  5. ВИЗНАЧЕННЯ ВОЛОГОСТІ ХЛІБОБУЛОЧНИХ ВИРОБІВ
  6. Визначення кислотності хлібних виробів
  7. Вимоги до написання підрозділу
  8. Вимоги до написання підрозділу
  9. Вимоги до написання підрозділу
  10. Висновки до розділу
  11. Висновки до розділу
  12. Висновки до розділу

10.1. Харчова цінність круп, бобових і макаронних виробів

Основною складовою частиною всіх круп є крохмаль (50-75%), тому вони висококалорійні. Білків у крупах 6-15%. Проте білки круп непов­ноцінні за вмістом деяких амінокислот, через те крупи слід поєднува­ти з іншими продуктами (молоком, твердим сиром, яйцями). Найбільш повноцінними є білки рису, гречаних і вівсяних круп, а білки пшона і кукурудзяної крупи недостатньо цінні.

Жири в крупах складаються в основному з ненасичених жирних кислот, легко окислюються і прогіркають, а це призводить до псуван­ня круп. Найбільше жиру у пшоні, вівсяній і гречаній крупах.

Крім того, крупи містять мінеральні речовини, солі фосфору, ка­лію, магнію, але вони бідні на кальцій.

Комбінуючи крупи з молоком, сиром, яйцями, м’ясом, можна підвищити цінність білків, а страви поповнити кальцієм.

Страви з круп містять вітаміни групи В і РР. Найбільше вітамінів у вівсяній, гречаній, пшоняній крупах.

Крупи використовують для приготування різних самостійних страв і гарнірів.

Страви з бобових не менш калорійні, ніж круп’яні. Бобові містять 23—30% білків (майже у два рази більше, ніж крупи), багато крохмалю й мінеральних солей (кальцію, фосфору, заліза та ін.), вітаміни В,, В2, РР, С і каротин.

Високу харчову цінність мають макаронні вироби. Вони містять, в %: білки — 10,4—11,8, жири — 0,9—2,7, вуглеводи — 72,2—75,2, клітко­вину, вітаміни В,, В2, РР. Енергетична цінність 100 г макаронних ви­робів — 332—341 ккал, або 1389—1427 кДж.

Біологічна цінність білків підвищується при додаванні твердого сиру, яєць, м’ясних продуктів.

Добираючи гарніри з цих продуктів, слід враховувати не тільки їхній хімічний склад, а й те, як вони поєднуються за смаком. Так, гарніри з круп погано поєднуються з рибою, крім гречаної каші, яку подають як гарнір до смаженої риби, гарніри з рису краще подавати до страв з ба­ранини, відварної курки і не рекомендується — до страв з качки і гус­ки. Горох рідко використовують як гарнір, квасоля добре поєднується із стравами з баранини. Макарони — універсальний гарнір, але погано поєднуються із стравами з качки і гуски.

До складних гарнірів, які подають до м’ясних страв, не входять ма­карони і крупи, крім рису.



Теплова обробка круп, бобових і макаронних виробів

У процесі кулінарної обробки круп, бобових і макаронних виробів у них відбуваються зміни. Під час замочування бобових або круп і на початку варіння білки поглинають вологу і набухають. При досягненні температури 50—70°С і поглинанні необхідної кількості вологи білки денатурують (зсідаються), а волога, яку вони поглинули при замочу­ванні, випресовується і поглинається клейстеризованим крохмалем. Одночасно під час клейстеризації крохмалю разом з водою поглина­ються і водорозчинні речовини (білки, вуглеводи, мінеральні речови­ни), які містяться в крупах і бобових, що сприяє їхньому засвоєнню.

Тривалість варіння залежить від товщини стінок клітин круп і бо­бових. Від міцності стінок клітин залежить зовнішній вигляд готових зерен. Так, стінки клітин перлової крупи не руйнуються протягом всьо­го періоду варіння, а в рисової крупи і пшона оболонка частково руй­нується, при цьому порушуються форма і цілісність зерен. Під час ва­ріння протопектин стінок клітин розщеплюється в присутності води з утворенням пектину, структура зерен розпушується і продукти дося­гають гото вності.

У процесі варіння круп, бобових і макаронних виробів частина роз­чинних вуглеводів, білків, мінеральних речовин і вітамінів (близько 30%) переходить у відвар. Відвари слід використовувати для приготування перших страв і соусів. Для того щоб готові страви з круп і макаронних виробів мали добрі органолептичні показники, їх зберігають на марміті при температурі 70— 180° С протягом 4 год. Якщо каші зберігають більш як 4 год., починається старіння крохмалю, який склейстеризувався. При цьому крохмальні драглі (гель) виділяють частину води, і кількість водо­розчинних речовин у каші дуже зменшується. Старіння особливо інтен­сивно відбувається в перші 24 год., причому чим більша вологість каш, тим швидше відбувається цей процес. Найшвидше старіє пшоняна каша, потім рисова, гречана й найповільніше — манна.

‡агрузка...

При повторному нагріванні каш їхні початкові властивості знову відновлюються. У гречаній каші і відварній вермішелі вміст водороз­чинних речовин відновлюється повністю, пшоняній — на 50%, рисовій

— на 20%.

Для приготування страв і гарнірів із круп, бобових і макаронних ви­робів використовують казани наплитні, каструлі різної місткості, котломір, грохот, друшляк, сита, лопатки кухарські, виделки, шумівки, черпаки та інший посуд і інвентар.

10.2. Підготовка круп до варіння

Перед варінням каші крупу просіюють, перебирають і промивають. При цьому видаляється мучель і сторонні домішки. Крупи просіюють залежно від розміру ядер або частинок крізь сито з різними отворами. Рис, перлову крупу і пшоно спочатку промивають теплою водою, а потім гарячою, ячмінну — тільки теплою. Особливо ретельно проми­вають пшоно для видалення з нього жиру, який надає крупі гіркого сма­ку. Крупу миють 2—3 рази в такій кількості води, щоб сторонні доміш­ки вільно спливали на поверхню. При промиванні в крупі залишається вода (10—30% води від маси сухої крупи), що слід урахувати при дозу­ванні рідини.

Манну, гречану і крупи із розколотих зерен, а також плющених круп промивати не рекомендується, оскільки це негативно впливає на кон­систенцію і смак каші. У підприємства масового харчування надходить гречана крупа сира або після гідротермічної обробки (швидко розва­рюється), що скорочує час варіння каші. Якщо надходить сира крупа, її попередньо обсмажують, щоб прискорити варіння. На лист насипа­ють підготовлену крупу шаром не більш як 4 см і обсмажують у жа­ровій шафі при температурі 110— 120°С до світло-коричневого кольо­ру, періодично помішуючи. Каші з підсмаженої крупи більш ароматні і смачні. Манну крупу для розсипчастих каш підсушують до світло-жов­того кольору на листі у жаровій шафі.

10.3. Каші

Ці страви можна варити з будь-якого виду крупи на воді, молоці або суміші води з молоком, а також на бульйоні. За консистенцією за­лежно від співвідношення крупи і рідини, яку наливають при варінні, каші поділяють на розсипчасті, в’язкі і рідкі. Під час варіння крупи поглинають велику кількість води в результаті клейстеризації крохма­лю. Завдяки цій особливості у них збільшується маса і об’єм (прива­рок). Кількість рідини, необхідну для варіння каш, визначають за нор­мою (табл. 7) множенням зазначеного в таблиці об’єму рідини на масу взятої крупи. Крім об’єму рідини на 1 кг крупи для приготування каш різноманітної консистенції, подано вихід готових каш, час варіння і приварок.

При варінні каш у казанах місткістю 150—200 л потрібно менше рідини, а при варінні в посуді з меншою місткістю — більше, ніж заз­начено в таблиці.

Основні правила варіння каш. Для варіння рекомендується викори­стовувати посуд із товстим дном відповідного об’єму. В разі варіння в невеликих наплитних казанах кашу, щоб вона упріла, ставлять у жаро­ву шафу. Якщо температура в ній висока, посуд із кашею слід постави­ти на лист. Наплитний посуд повинен мати товсте дно (4—5 мм) і криш­ки, які щільно прилягають до нього.

Сіль, цукор кладуть у казан із рідиною до засипання крупи з розра­хунку на 1 кг крупи для розсипчастих каш, приготовлених на бульйоні або воді, — 10 г, а для молочних солодких — 5г. Крупу, промиту перед засипанням у казан, кладуть у киплячу рідину, періодично помішуючи мішалкою. Для поліпшення смаку і зовнішнього вигляду при варінні розсипчастих каш перед засипанням крупи кладуть жир — від 50 до 100 г на 1 кг крупи. Коли крупа набухне і поглине всю воду, перемішуван­ня припиняють, поверхню каші вирівнюють, казан закривають криш­кою, зменшують нагрівання до температури 90— 100°С і залишають для упрівання. Тривалість цього процесу залежить від сорту крупи і спосо­бу варіння. Загалом упрівання триває 1,5—2 год.

Слід також визначити об’єм посуду для варіння каш. Розсипчасту кашу не рекомендується варити у великих казанах, оскільки в них кру­па розварюється нерівномірно і погано упріває. Необхідно використо­вувати посуд із товстим дном. Каші краще варити в пароварних каза­нах або казанах з непрямим обігріванням. Співвідношення рідини і крупи залежить від виду каші, крупи, способу її попередньої обробки (промита, підсмажена, підсушена).

Не рекомендується зливати воду з казана, краще взяти менше води, а потім у разі потреби долити гарячу воду. Об’єм, який займає крупа з водою в казані залежно від консистенції каші, подано в табл. 8.

Манну кашу будь-якої консистенції доводять до готовності про­тягом 10—15 хв., кашу з вівсяної крупи «Геркулес» — ЗО хв. Манну крупу засипають у рідину тоненькою цівкою, безперервно помішую­чи , оскільки вона набухає за 20—30 с, одночасно всипають до 5 кг кру­пи. Пшоно, рис, перлова крупа погано розварюються в молоці, тому, щоб зварити молочну кашу, крупи попередньо проварюють 5—10 хв. у киплячій воді, яку беруть за нормою, потім вливають гаряче молоко і варять до готовності. Можна відварити крупу протягом 5—10 хв. у ве­ликій кількості киплячої води, потім злити воду і знову залити моло­ком (за нормою). Варити слід при слабкому кипінні.

Розсипчасті каші варять з рису, гречаної, перлової, пшоняної, яч­мінної і Полтавської круп на воді або бульйоні. Використовують як са­мостійні страви або на гарнір. Вихід з 1 кг крупи — 2,1—Зкг готової каші.

Гречана каша. У наплитний або харчоварильний казан наливають за нормою воду, доводять до кипіння, додають сіль і засипають підго­товлену крупу. Знімають шумівкою зерна, які спливли. Варять кашу, періодично помішуючи до загусання, додають жир (5—10% маси кру­пи), вирівнюють поверхню, закривають кришкою і розпарюють кашу до готовності при малому нагріванні.

Для приготування каші із підсмаженої крупи слід влити води на 5— 6% більше, ніж для каші з сирої крупи, оскільки каша з підсмаженої крупи вариться швидше. Для того щоб каша була розсипчастою, її роз­пушують кухарською виделкою. Подають гарячою з вершковим мас­лом або пасерованою цибулею, а також з січеними звареними круто яйцями і маслом. Холодну кашу можна подавати з молоком, вершками або цукром. Гречану кашу використовують як гарнір до будь-яких страв.

Рисова каша. І с п о с і б. У киплячу підсолену воду, яку налили за нормою, додають жир (5—10% маси рису), засипають підготовлену кру­пу і варять, помішуючи, до загусання. Потім кашу доводять до готов­ності в посуді з закритою кришкою в жаровій шафі протягом 1 год. при слабкому нагріванні.

II спосіб (рис припущений). Підготовлений рис заливають ок­ропом для видалення присмаку борошна, зливають воду, заливають га­рячим м’ясним або курячим бульйоном (з розрахунку 2,1 л бульйону на 1 кг рису), додають сіль, вершкове масло, сиру обчищену цибулю і запашний перець. Варять, помішуючи, до загусання, закривають ка­зан кришкою і доводять на парі до готовності. Після закінчення варін­ня цибулю виймають. Припущений рис використовують як гарнір, фарш і самостійну страву.

III спосіб (рис відкидний). Підготовлений рис засипають у кип­лячу підсолену воду (6 л на 1 кг), варять при слабкому кипінні 25—30 хв. Коли зерна набухнуть і стануть м’якими, їх відкидають на сито і проми­вають гарячою водою, потім кладуть у посуд, додають жир і розпарюють до готовності в жаровій шафі. Подають кашу з вершковим маслом.


Пшоняна каша. І спосіб. У киплячу підсолену воду, взяту за нор­мою, засипають підготовлену крупу і варять до загусання, періодично по­мішуючи. Доводять кашу до готовності в жаровій шафі протягом 1,5 год.

II спосіб (зливна каша). У киплячу підсолену воду об’ємом 5—6 л (на 1 кг крупи і 50 г солі) засипають підготовлену крупу і варять про­тягом 5—7 хв. Потім воду зливають, додають жир і доводять доготов- ності в жаровій шафі протягом 30—40 хв. Подають кашу і вершковим маслом, охолоджену — з холодним молоком.

Манна каша. Просіяну манну крупу підсушують до світло-жовтого кольору і змішують з топленим маслом. У киплячу підсолену воду за нормою засипають тоненькою цівкою манну крупу, безперервно по­мішуючи. Посуд з кашею ставлять у жарову шафу на 20—30 хв.

Каша розсипчаста з концентрату. Брикети концентрату розмина­ють до зникнення грудочок, заливають холодною водою і доводять до кипіння. Потім варять при слабкому кипінні в щільно закритому по­суді доти, доки крупа не набухне повністю. Кашу відпускають з жиром або посипають цукром.

В’язкі каші готують на молоці, воді, молоці з водою з усіх видів круп за загальними правилами варіння. В’язка каша — це густа маса. При температурі 60—70°С вона тримається на тарілці гіркою, не розсипаєть­ся. З 1 кг крупи дістають від 4 до 5 кг готової каші. Під час варіння не­обхідно враховувати, що різні види круп неоднаково швидко набуха­ють і розварюються. Такі крупи, як рисова, перлова, вівсяна, пшоняна в молоці варяться гірше, ніж у воді.

Рисова (пшоняна, вівсяна) каша молочна. В киплячу підсолену воду засипають підготовлений рис, варять 20 хв., потім зайву воду злива­ють, додають гаряче молоко і варять до готовності. В’язкі молочні каші в кінці приготування заправляють цукром. Якщо в’язкі молочні каші використовують як самостійну страву, то при відпусканні поливають вершковим маслом.

Манна кашамолочна. Незбиране молоко або молоко, розведене водою, кип’ятять, додають сіль, цукор і швидко, безперервно помішуючи, заси­пають тоненькою цівкою манну крупу, щоб не утворились грудочки, оск­ільки манна крупа швидко набухає в гарячій воді (20—30°С), її варять, по­мішуючи, 10—15 хв. Подають гарячу кашу з маслом, цукром, варенням.

Каша в ’язка з гарбузом. З гарбуза обчищають шкірку, видаляють на­сіння і насіннєву м’якоть, нарізають маленькими кубиками, кладуть у кипляче молоко або воду з молоком, додають сіль, цукор і нагрівають до кипіння. Засипають підготовлену рисову або пшоняну крупу і варять до готовності при слабкому кипінні. Подають з маслом вершковим.

Каша в ’язка з чорносливом. Чорнослив відварюють у воді і залиша­ють, щоб набухнув. Відвар зливають, додають необхідну кількість води і варять кашу. При відпусканні на кашу кладуть чорнослив.

Рідкі каші готують з усіх видів круп, крім гречаної, ячмінної і саго, на молоці або суміші молока і води (60% молока, 40% води) або на воді. Рідкими вважають каші, вихід яких становить 5—6 кг з 1 кг крупи. Го­тують їх так само, як і в’язкі, але використовують більше рідини.

Подають гарячими з вершковим маслом, цукром, джемом, повид­лом, медом,корицею.

Вимоги до якості каш

У готовій розсипчастій каші зерна добре зварені, зберегли форму і легко відокремлюються одне від одного. У в’язкій — частково розва­рені, але не злипаються, при температурі 60—70°С каша тримається на тарілці гіркою. У рідкій каші зерна повністю набухли, добре розварені, втратили свою форму, консистенція — рідка, однорідна, каша розті­кається по тарілці. Всі каші мають смак і запах, властиві певному виду крупи.

10.4. Страви з каш

В’язкі каші можна використовувати для приготування котлет, би­точків, запіканок, пудингів та ін. Для цього каші варять на воді або мо­лоці. Готову кашу злегка охолоджують, додають сирі яйця або меланж

і добре перемішують.

Вироби формують з теплої маси, оскільки з остиглої вони погано формуються.

З каш готують запіканки солодкі і несолодкі, з твердим сиром, гар­бузом, фруктами. Запіканка з гречаної або Полтавської круп називаєть­ся крупником.

Пудинги відрізняються від запіканок тим, що до їхнього складу вхо­дять збиті білки яєць, завдяки яким вироби виходять пухкими і ніжни­ми. Для їх приготування потрібно більше жиру, цукру, яєць, а також горіхів, цукатів, ніж для запіканок.

Котлети або биточки манні

В охолоджену до 60°С в’язку кашудодають цукор, сирі яйця або ме­ланж і добре перемішують. Теплу (45—50°С) масу розкладають на порції, формують у вигляді котлет або биточків, панірують у сухарях і

обсмажують на сковороді з жиром з обох боків до утворення добре підсмаженої кірочки.

Подають на тарілці по 2 шт. на порцію з солодким соусом або кисе­лем.

Запіканка рисова, манна, пшоняна

Варять в’язку кашу з додаванням молока, охолоджують до 60°С, кла­дуть в утворену масу сирі яйця, можна родзинки і ванілін і добре пере­мішують. Викладають на змащений жиром і посиланий сухарями лист. Шар маси повинен становити не більш як 3—4 см. Поверхню виробу вирівнюють, змащують сумішшю яєць і сметани і запікають у жаровій шафі до утворення рум’яної кірочки. Готову запіканку охолоджують до 80°С, нарізають на порції.

Подають з маслом, сметаною або солодким соусом.

Пудинг рисовий, манний, пшоняний

В готову в’язку кашу, охолоджену до 60—70°С, додають жовтки, роз­терті з цукром, промиті родзинки ізюм, розчинений ванілін, розм’якшене вершкове масло, нарізані маленькими шматочками цукати і перемішують.

В підготовлену масу вводять збиті до утворення густої піни яєчні білки і обережно перемішують.

У форму або лист, змащені маслом і посилані сухарями, виклада­ють масу на 3/4 об’єму. Поверхню пудингу вирівнюють, змащують су­мішшю яєць зі сметаною і запікають у жаровій шафі до готовності. На­різають на порційні шматки і подають зі сметаною, солодким соусом або варенням.

Каша пшоняна з чорносливом

Підготовлений чорнослив залити водою, варити до готовності з частиною цукру, охолодити і вийняти кісточки. Зварену з маслом роз- сипчасту пшоняну кашу викласти в змащений маслом сотейник разом з вареним чорносливом і прогріти в жаровій шафі.

Подаючи, кашу полити сиропом, який приготували з відвару чор­носливу і цукру.

Крупник гречаний

Варять розсипчасту кашу на воді з молоком. Охолоджують до 60°С, додають цукор, яйця, частину сметани, протертий сир, перемішують. Підготовлену масу викладають на змащений маслом і посиланий суха­рями лист і розрівнюють поверхню, змащують сметаною і запікають у жаровій шафі до утворення рум’яної кірочки. Готовий крупник наріза­ють на порційні шматки. При подаванні поливають розтопленим вер­шковим маслом або сметаною.

Галушки манні

Варять густу в’язку кашу на суміші молока і води або на воді. Кашу охолоджують до температури 70°С, додають яйця, розтоплений марга­рин і добре перемішують. Потім цю масу за допомогою двох ложок або кондитерського мішка розділяють на галушки (по 10— 15 г) і варять при слабкому кипінні 5—6 хв. Як тільки галушки спливуть, виймають їх шу­мівкою і заправляють маслом, щоб вони не зліпились. Подають зі смета­ною, можна посипати тертим твердим сиром або подати його окремо.

В разі масового приготування тісто для галушок розкачують, на­різають на маленькі ромбики і варять.

Вимоги до якості страв з каш

Котлети овальної форми з одним загостреним кінцем, биточки — круглі, без тріщин на поверхні, рівномірно обсмажені з обох боків. Колір — золотистий, смак і запах — властиві відповідній каші, з якої приготовлені.

Запіканки з підрум’яненою шкірочкою без тріщин, смак і запах — властиві крупі, з якої приготовлена страва.

Пудинги мають на поверхні підрум’янену кірочку без тріщин. Смак

— солодкий, з присмаком наповнювачів, консистенція — пухка.

10.5. Страви з бобових

Правила варіння бобових. До бобових відносять горох, зелений го­рошок висушений, квасолю, сочевицю, боби, нут. Перед варінням бо­бові ретельно перебирають, видаляючи домішки, промивають 2-3 рази.

Бобові, крім гороху лущеного, розварюються повільно, тому перед варінням їх замочують у холодній воді (2 л на 1 кг) при температурі не вищій як 15 °С на 5—8 год. Попереднє замочування дає можливість ско­ротити строк теплової обробки і сприяє кращому збереженню форми бобових. Під час замочування маса бобових збільшується приблизно в

2 рази. В процесі замочування потрібно стежити, щоб температура води не перевищувала 15°С, оскільки в теплій воді бобові швидко прокиса­ють в результаті молочнокислого бродіння, а це в свою чергу впливає на час варіння бобових і затримує їх розварювання.


Підготовлені боби заливають холодною водою (2,5 л на 1 кг) і варять у закритому посуді при слабкому кипінні. Бобові містять велику кількість клітковини, зверху їх зерна вкриті товстою оболонкою, тому вони пога­но розварюються. Тривалість варіння бобових коливається в таких ме­жах гороху — 1—1,5 год., квасолі — 1,5—2 год., сочевиці — 40—60 хв.

При википанні рідини під час варіння бобових підливають гарячу воду, оскільки холодна вода затримує їх розварюваність і зерна втрача­ють свою форму.

Для поліпшення смаку бобових під час варіння можна додати ко­ріння петрушки, селери, моркви, лавровий лист, запашний перець. Після закінчення варіння їх виймають.

Бобові погано варяться у кислому і солоному середовищах, тому їх варять без солі, томатного пюре. Після того як бобові стануть м’якими, додають сіль і залишають їх на 15—20 хв. у відварі, який потім злива­ють. Заправляють їх томатним пюре і соусами тоді, коли зерна повністю зваряться.

Під час варіння бобових не рекомендується додавати харчову соду, оскільки вона руйнує вітаміни групи В і погіршує колір і смак страви.

Кольорові сорти квасолі містять речовини, які надають їй гіркува­того присмаку, а відварові — неприємного смаку і темного кольору. Тому квасолю варять 15—20 хв., відвар зливають, а потім заливають га­рячою водою і варять до готовності.

З 1 кг сухих бобових одержують 2,1 кг варених. Збільшення маси відбувається за рахунок поглинання води крохмалем, шо клейстери- зується. Привар становить 110%.

Зварені бобові використовують як самостійну страву або як гарнір до м’ясних і рибних страв.

Бобові з жиром і цибулею

Варені бобові заправляють сіллю, перцем, пасерованою цибулею. Для цього цибулю дрібно нарізають, пасерують на свинячому салі і поливають розтопленим маргарином. Подаючи, посипають зеленню.

Бобові в соусі

Відварні бобові з’єднують з соусом червоним або томатним, по­мішуючи, нагрівають до кипіння, заправляють сіллю, перцем, марга­рином. Можна покласти ріпчасту цибулю і часник. Перед подаванням заправляють зеленню.

Бобові з копченою грудинкою або корейкою

Відварну копчену грудинку нарізають маленькими кубиками. Дрібно нашатковану ріпчасту цибулю пасерують. Все з’єднують з со­усом червоним основним або томатним, проварюють 10 хв., додають відварні бобові, прогрівають і заправляють часником.

Бобові з соусом і шпиком

Відварні бобові заправляють червоним або томатним соусом і про­грівають. Перед подаванням додають нарізаний маленькими кубика­ми підсмажений шпик.

Пюре з бобових

Бобові варять, відвар зливають, а бобові протирають. В одержану масу додають сіль і масло. Використовують як гарнір і як самостійну страву, в цьому випадку до пюре додають нарізані дрібними кубиками варену грудинку або корейку, можна заправити пасерованою на жирі або шпику ріпчастою цибулею.

Запіканка з бобових і картоплі

Відварні бобові, картоплю і пасеровану цибулю в гарячому стані змішують і протирають. Масу заправляють сіллю, сирими яйцями, пе­ремішують, кладуть на підготовлений лист, змазують сметаною, поси­пають сухарями і запікають 10 хв.

Подають зі сметаною або соусом червоним.

Бобові з тушкованою капустою

Відварні бобові заправляють червоним соусом, кладуть на порцій­ну сковорідку або лист, змазані жиром, зверху — шар капусти тушко­ваної, посипають тертим твердим сиром, сухарями і запікають.

Вимоги до якості страв із бобових

Бобові зберегли свою форму. Смак і запах відповідають смаку і за­паху бобових, з яких приготовлена страва. Зерна добре зварені, по­вністю набухли. Строк реалізації — 3 год.

10.6. Страви з макаронних виробів

Перед тепловою обробкою макаронні вироби перебирають для ви­далення сторонніх домішок, довгі вироби розламують на частини до 10 см. Малі вироби, локшину, вермішель просіюють.

Способи варіння макаронних виробів

I с п о с і б (зливний). Макарони, локшину, вермішель кладуть у кип­лячу підсолену воду (на 1 кг макаронних виробів 5—6 л води і 50 г солі), варять, періодично помішуючи, до готовності. Чим більше співвідношен­ня води і макаронних виробів, тим швидше закипає вода після засипан­ня макаронів, тим вищою буде якість готового виробу. Тривалість варі­ння макаронних виробів залежить від їхнього виду. Макарони варять 20— 30 хв., локшину — 20—25 хв., вермішель —12—15 хв.

Відварні макаронні вироби відкидають на сито або друшляк і про­мивають гарячою кип’яченою водою, перекладають у посуд, заправля­ють розтопленим жиром (для поливання страви перед подаванням), перемішують дерев’яною мішалкою, шоб вони не склеїлись і не утво­рились грудочки.

Під час варіння макаронні вироби збільшуються в об’ємі в 2—3 рази за рахунок поглинання води, що клейстеризується. Таке збільшення називається приварком і становить 150 %. Відвари з макаронних ви­робів використовують для приготування перших страв і соусів.

II спосіб (незливний). У киплячу підсолену воду (на 1 кг — 2,2— З л води і 30 г солі) засипають макаронні вироби і варять до загусання, помішуючи. Наприкінці варіння додають жир, закривають кришкою, доварюють на слабкому вогні так само, як каші.

Приварок становить 200—300%. Таким способом варять макаронні вироби, які потім використовують для приготування запечених страв.

Макарони відварні з жиром або сметаною

Макарони або локшину варять зливним способом, заправляють вершковим маслом або маргарином. Подають як гарнір або як само­стійну страву.

При подаванні поливають жиром або сметаною.

Макарони з твердим сиром, бринзою, сиром

Зварені зливним способом макарони заправляють жиром, перед подаванням посипають тертим твердим сиром або бринзою або їх по­дають окремо. Сир протирають і змішують з макаронами безпосеред­ньо перед відпусканням.

Макарони відварні з овочами

Моркву, цибулю, петрушку нарізають соломкою і пасерують на жирі. Наприкінці пасерування додають томатне пюре. Відварні мака­рони, приготовлені зливним способом, з’єднують з пасерованими овочами і томатним пюре. Перед подаванням посипають зеленню.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 |


При использовании материала, поставите ссылку на Студалл.Орг (0.021 сек.)