Поняття кримінального права

Кримінальне право як самостійна, окрема галузь права має як загальні ознаки, риси які властиві будь-якій галузі права, так і специфічні тільки для неї. КП має такі ознаки: загальнообов’язкову нормативність, формальну визначеність і державну забезпеченість, а також властиві йому предмет і метод правового регулювання. Ці ознаки притаманні праву взагалі, а стосовно кримінального права:

Предмет кримінального права становлять суспільні відносини, які виникають при вчиненні злочину між особою яка його вчинила, та державою, від імені якої виступають відповідні органи, що уповноважені здійснювати дії, скеровані на розслідування злочину та відправлення правосуддя у кримінальних справах. Внаслідок врегулювання їх нормами кримінального права вони набувають форму правовідносин.

КП вивчає не лише норми КЗ, а й застосування цих норм правоохоронними органами та судом, тобто їх дію. Внаслідок дії кримінально-правових норм виникають кримінально-правові відносини між державою та особою, яка вчинила злочин, що і породжує кримінальну відповідальність. З моменту вчинення злочину держава вступає у кримінально-правові відносини з конкретною особою –суб’єктом злочину.

Класифікація кримінально-правових відносин за змістом:

Охоронні кр-пр відносини – забороняють суспільно небезпечну, шкідливу поведінку, встановлюючи покарання за неї і тим самим забезпечується кримінально-правова охорона.

Заохочувальні кр-пр відносини – які покликані регулювати позитивну поведінку громадян в екстремальних ситуаціях, що примикають до сфери кр-пр регулювання – необхідна оборона, затримання злочинця.

Об’єктами кр. правовідносин є, з одного боку, порушення встановленого законом правила поведінки, вчинення злочину, а з іншого – діяння, яке хоч і спричиняє шкоду. Однак за своїм змістом є суспільно корисним

Учасниками К-П відносин є, з одного боку, особа, яка вчинила злочин, а, з іншого, - держава, що виступає з боку уповноважених на те органів (дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду).

Метод кримінального права. Метод – це сукупність певних прийомів, засобів, за допомогою яких здійснюється регулювання та охорона суспільних відносин, як входять у предмет правового регулювання.

Метод КП має дві складові: а) визначення того, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, б) які покарання застосовуються до осіб, що вчинили злочини.

Специфіка методу кримінально-правового регулювання у тому, що він примусовий, і застосовується лише до особи, яка вчинила злочин, у вигляді покарання.

2. Завданням КК, а відтак і КП є правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам. Предметом кримінально-правової охорони є права і свободи людини... (ч.1.ст.1 КК). Це визначення цілком відповідає змісту ст.. 3 Конституції „людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю”

Вказані у ч.1 ст.1 КК суспільні відносини та цінності не регулюються, а лише охороняються КП. Зазначені відносини і цінності регулюються засобами інших галузей права.

Принципи КП – Це вихідні, основоположні засади, ідеї, які закріплені в нормах права, і визначають будову всієї галузі права, окремих її інститутів, правотворчу і правозастосовну діяльність.

Принцип вини, принцип законності, принцип вини, принцип індивідуалізації кримінальної відповідальності і покарання, принцип невідворотності кримінальної відповідальності, принцип гуманізму