Норма і маса додаткової вартості

Маса додаткодої вартості, що її привласнює капіталіст, є абсолютна величина додатко­вої вартості. Віденоснавеличина додаткової вартості, або ступінь зростання змінного ка­піталу, визначається відношенням додаткової вартості до змін­ного капіталу . Це відношення, виражене в процентах, К. Маркс назвав нормою додаткової вартості і позначив знаком т'.

Вартість змінного капіталу дорівнює вартості купленої капі­талістом робочої сили, а вартість останньої визначає розміри необхідної праці робітника. Інакше кажучи, змінний капітал від­творюється протягом необхідного робочого часу необхідною пра­цею робітника. Додаткова вартість створюється в додатковий час додатковою працею робітника. Тому додаткова вартість від­носиться до змінного капіталу як і додаткова праця — до необ­хідної праці, або

У першому випадку норма додаткової вартості виражається у формі уречевленої праці, у другому випадку — у формі поточної праці. Відношення додаткової праці до необхідної виражає ступінь експлуатації виробника власником засобів виробництва в будь-якому антагоністичному суспільстві. Відношення додаткової вартості до змінного капіталу є специфічна форма вираження ступеня експлуатації найманих робітників капіталістами. «... Норма додаткової вартості, — писав К. Маркс,—є точний вираз сту­пеня експлуатації робочої сили капіталом, або робітника капі­талістом»¹.

¹ Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т. 23, с. 213.

Норма додаткової вартості показує, як розподіляється новостворена вартість (v + m)між капіталістом і найманим робітни­ком, а також яку частину робочого дня робітник працює на себе, а яку — на капіталіста. Якщо робітник половину робочого дня працює на себе, а половину — на капіталіста, ступінь експлуа­тації дорівнюватиме 100%.

.. В. І. Ленін у статті «Заробітки робітників і прибуток капіталістів у Ро­си» навідані, шо характеризують ступінь експлуатації робітників у доре­волюційній Росії. В. І. Ленін показав, що робітник створював за рік нових вартостей на 498 крб. З цієї суми 246 крб. капіталіст віддавав робітникові у вигляді заробітної плати, а 252 крб. становили прибуток капіталіста Порів­нюючи заробіток робітника і прибуток капіталіста, В. І. Ленін зазначав, що робітник менше половини дня працював на себе, а більше половини дня— на капіталіста. Ступінь експлуатації робітників у дореволюційній Росії таким чином, перевищував 100%.

При даній вартості робочої сили норма додаткової вартості визначає масу додаткової вартості, що її виробляє окремий ро­бітник. Чим виший ступінь експлуатації, тим більша маса до­даткової вартості. Залежність маси додаткової вартості від ступеня експлуатації відображує така формула:

Звідси m = v Х m'. Отже, маса додаткової вартості дорівнює ве­личині авансованого змінного капіталу, помноженого на норму додаткової вартості. Вона залежить від норми додаткової вар­тості і кількості зайнятих робітників.

З розвитком капіталізму норма додаткової вартості підвищується. Це означає, що експлуатація робітників підсилюється. Так, норма додаткової вартості в обробній промисловості США в 1909 р. дорівнювала 130% а в 1929 р. вона становила 158—188, у 1953 p.—240, а в 1966 p.—314%.

Зростання ступеня експлуатації робітників зумовлено нена­ситною жадобою привласнення капіталістами додаткової вар­тості, а також конкурентною боротьбою між ними. Підвищення норми додаткової вартості капіталісти досягають двома шля­хами: виробництвом абсолютної додаткової вартості і виробни­цтвом відносної додаткової вартості.

Поиск по сайту: