Мануфактура

З розвитком капіталістичного виробництва удосконалювалася і його форма. На зміну простій капіталістичній кооперації прийшла мануфактура. У країнах Західної Європи вона панувала приблизно з середини XVI ст. до останньої третини XVIII ст. Мануфактура є капіталі­стичною кооперацією праці, що грунтується на поділі праці всередині підприємства при створенні одного й того самого товару.

Було два шляхи виникнення мануфактури. У першому під командою одного капіталіста об'єднувалися робітники різних самостійних ремесел, сукупність яких забезпечувала виробни­цтво певного товару. Кожне з цих ремесел втрачало свою самостійність і перетворювалося у виробництво окремих деталей у процесі створення продукту.

Прикладом такого виникнення мануфактури може бути каретне виробни­цтво. Каретна мануфактура об'єднувала в одній майстерні різних ремісників, які раніше брали самостійну участь у виробництві карети: стельмаха, кравця, слюсаря, мідника, маляра, лакувальника, позолотника тощо. Поділ праці, що раніше був між ними, перенесено в майстерню, де він набув дальшого розвитку.

Другий шлях виникнення мануфактури — це об'єднання ре­місників однієї спеціальності і введення серед них поділу праці, закріплення за кожним з них якої-небудь однієї часткової вироб­ничої функції.

Залежно від свого внутрішнього ладу мануфактура поділя­ється на дві форми: гетерогенну (різнорідну) і органічну. Под­війний характер мануфактури зумовлюється природою продукту, що виробляється. У гетерогенній мануфактурі продукт ство­рюється механічним поєднанням його деталей або елементів.

Прикладом цієї форми мануфактури може бути виробництво годинників (корпус, циферблат, стрілки тощо виробляють окремі робітники, а потім вже спеціальні робітники складають з цих частин готовий продукт — годинник).

В органічній мануфактурі продукт є результатом послідов­ного ряду операцій.

Прикладом такої форми мануфактури є виробництво голок, у процесі виготовлення яких дріт проходив через руки 72 і навіть 92 спеціалізованих часткових робітників.

Мануфактура, яка замінила просту капіталістичну коопера­цію внаслідок суспільного поділу праці, внесла нові якісні зміни в процес виробництва, була новою стадією зростання суспільної продуктивності праці, виробництва відносної додаткової вар­тості.

У мануфактурі кожний робітник спеціалізувався на виконан­ні певної операції або на виготовленні певної деталі продукту. Робітник перетворювався на часткового робітника, що викону­вав лише окремі функції сукупного робітника і тому позбавлявся можливості самостійно виробляти продукт. Застосувати і вико­ристати працю мануфактурного робітника можна було тільки спільно з працею інших робітників і завдяки продажу їхньої робочої сили капіталісту. Раніше самостійним робітникам тепер протистояв капітал, що втілював у собі єдність і ритм суспіль­ного трудового процесу. На мануфактурній стадії посилилася економічна залежність робітника від капіталіста, влада капіталу над працею.

Спеціалізація робітників сприяла розвитку в них майстерно­сті, зменшенню непродуктивних витрат робочої сили, досягнен­ню корисного результату з найменшими затратами. Спеціаліза­ція мануфактурних робітників не потребувала значних витрат для набування професійних навичок. Поряд з навченими робіт­никами використовувалася праця ненавчених робітників, що ви­конували найпростіші операції. Внаслідок того що витрати на підготовку кваліфікованих робітників завдяки спрощенню їхніх функцій були нижчі, ніж ремісників, а для ненавчених робітників їх зовсім не було, вартість робочої сили знижувалась.

Разом з тим, розвиток однобокої кмітливості, одноманітна, стомлююча праця мануфактурного робітника збіднювали його духовно і калічили фізично. Відбувалося подальше відділення розумової праці від фізичної.

Мануфактура диференціювала і поліпшила робочі інструмен­ти, урізноманітнила їх, пристосувала до виконання часткових виробничих операцій. Спеціалізація знарядь виробництва підви­щила ефективність використання їх, зумовила зменшення вели­чини їхньої вартості, що переноситься на одиницю створюваного продукту.

При мануфактурі як її придаток широкого розвитку набула капіталістична робота на дому, що була результатом проник­нення торгового капіталу в дрібне товарне господарство і його перетворення в капіталістичне. Ті, хто працював дома, за мізерну плату виконували замовлення капіталістів. У цій роботі брали участь і члени сім'ї робітника. Робочий день, як правило, тривав 16—18 годин, працювати нерідко доводилося в антисанітарних умовах. Робітники на дому часто потрапляли і в особисту кабалу до хазяїна.

Поділ праці в мануфактурі — специфічне породження капі­талістичного способу виробництва. Як різновидність поділу пра­ці в суспільстві, поділ праці в мануфактурі має свої характерні особливості. У суспільному поділі праці — поділі суспільного виробництва на землеробство, промисловість тощо — один одно­му протистоять незалежні товаровиробники — капіталісти. Тому зв'язок між ними, обмін діяльністю відбуваються через купівлю-продаж, через ринок. Але частковий робітник в мануфактурі не створює товару. Він виготовляє певну деталь або виконує певну операцію. Тому зв'язок між частковими робітниками в мануфак­турі не опосередковується купівлею-продажем, а здійснюється через використання капіталістом їхніх робочих сил у процесі праці як комбінованої робочої сили.

У мануфактурі закріплення робітників за різними функціями випливає з особливостей самого виробництва і рівня його роз­витку. В ній панують воля і безумовна влада капіталіста над робітниками.

Мануфактура зумовила подальший розвиток суспільного поділу праці. Виникали нові галузі промислового виробництва. Від землеробства один за одним відокремлювалися різні види промислової обробки сільськогосподарської сировини. Розширю­вався внутрішній ринок. Зростав попит буржуазії на засоби ви­робництва і предмети споживання. Збільшення чисельності пролетаріату супроводилося також підвищенням попиту на засоби існування робітників та їхніх сімей. Тим часом мануфактура, грунтуючись на ремісницькій техніці і ручній праці, не могла задовольнити зростаючий попит на промислові товари. «...Ману­фактура,— писав К. Маркс,— не могла ні охопити суспільне ви­робництво в усьому його обсягу, ні перетворити його докорінно. Вона виділялась як архітектурна оздоба на економічній будові, широкою основою якої було міське ремесло і сільські побічні промисли. її власний вузький технічний базис вступив на пев­ному ступені розвитку в суперечність з нею ж самою створеними потребами виробництва» К

Мануфактура підготувала умови для переходу до капіталі­стичної фабрики. Диференціація робочих інструментів була однією з матеріальних передумов створення машини. Суворий поділ праці, спеціалізація на виготовленні певної деталі чи на виконанні певної операції сприяли як підготовці умілих, квалі­фікованих робітників, так і появі працівників, які здійснювали найпростіші трудові операції і не потребували спеціальної під­готовки. У мануфактурний період розвивалися перші наукові і технічні елементи машинного виробництва.

Поиск по сайту: