Сучасна науково-технічна революція І посилення експлуатації робітничого класу

З другої половини XX ст. почалася науково-технічна революція, що поступово охопила всі промислово розвинуті країни. «Людство вступає в період науково-технічного пере­вороту,— говориться в Програмі КПРС,— зв'язаного з оволодінням ядерною енергією, освоєнням космосу, з розвитком хімії, автоматизації виробницт­ва та іншими видатними досягненнями науки і техніки»1.

¹ Програма Комуністичної партії Радянського Союзу. К., Політвидав України, 1977, с. 24.

Сучасна науково-технічна революція полягає в докорінних якісних змінах у розвитку продуктивних сил, матеріально-тех­нічної бази виробництва і зміні функцій працівників праці. Вона охоплює всі сфери суспільного виробництва, науки і техніки. Проте, зумовлюючи певні соціально-економічні зміни, науково-технічна революція не змінює основи капіталістичних виробни­чих відносин.

Революція у знаряддях праці виявляється в автоматизації виробництва, що є якісно новим ступенем у розвитку техніки, на якому функції людини з контролю й управління виробничим процесом замінюються механічними пристроями, самокеруючи-ми машинами. Ці машини складаються з чотирьох елементів: виконавчого, рушійного і передавального механізмів та контроль­но-керуючого пристрою.

Сьогоднішня науково-технічна революція характеризується також докорінними змінами в предметах праці. Тепер є можли­вість виробляти високоякісні штучні матеріали, що мають кращі властивості, ніж природні матеріали, а також речовини із зазда­легідь заданими властивостями і з меншими затратами праці на їх виготовлення. У виробництво широко впроваджується хімія, з'являються нові технологічні процеси, прискорюється розвиток їх. Революційні зміни відбуваються і в галузі енергетики. Вони пов'язані з використанням атомної і термоядерної енергії для виробничих потреб.

Характерною особливістю сучасної науково-технічної револю­ції є перетворення науки у важливий фактор розвитку продук­тивних сил. Наука виступає тепер як необхідний елемент у під­готовці і здійсненні процесу матеріального виробництва. Вона ставить перед ним дедалі складніші завдання і водночас розроб­ляє методи їхнього розв'язання.

Відбуваються зміни в кількості найманих робітників, зрушен­ня в галузевій, професійній і кваліфікаційній структурі робочої сили. Для обслуговування автоматичних систем машин потріб­ний новий тип робітника, який володіє знаннями основ ряду наук і має високу кваліфікацію. З'являються нові професії і спе­ціальності, зростає кількість кваліфікованих робітників. Процес підвищення кваліфікації робітників у буржуазних країнах має суперечливий характер. Він охоплює не всі категорії робітників і в масштабах, що визначаються потребами капіталу.

«Науково-технічна революція відкриває перед людством без­прецедентні можливості перетворення природи, створення вели­чезних матеріальних багатств, примноження творчих здібностей людини. В той час як ці можливості повинні були б служити благу всіх, капіталізм використовує науково-технічну революцію для збільшення прибутків та посилення експлуатації трудя­щих»¹. Автоматизація виробництва, застосування високопродук­тивних знарядь праці зумовлюють швидке зростання продуктив­ності праці, здешевлення випуску продукції. Але в умовах капі­талізму це означає підвищення експлуатації робітників, збіль­шення виробництва додаткової вартості. Автоматизація вироб­ництва при капіталізмі породжує надмірну інтенсивність праці, надмірне витрачання розумової і нервової енергії працівника. Наслідком цього є зростання нещасних випадків на виробництві, збільшення професійних захворювань, рання втрата працездат­ності.

Використання в буржуазних країнах автоматичної техніки, посилює зростання безробіття. В результаті швидкого «мораль­ного старіння» професій звільнювані з тих чи інших виробництв робітники не можуть бути використані в нових галузях, що став­лять підвищені вимоги до кваліфікації працівника. Усе це озна­чає, що «техніка капіталізму з кожним днем все більше й біль­ше переростає ті суспільні умови, які засуджують трудящих на наймане рабство»².

¹ Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи І матеріали. К., Політвидав України, 1969, с. 268.

² Ленін В. /. Повн. зібр. творів, т. 23, с. 91.

Поиск по сайту: