Реалізація сукупного суспільного продукту і пропорції суспільного виробництва при розширеному відтворенні

Розширене відтворення — це відновлення процесу виробництва у збільшеному мас­штабі. При цьому частина додаткової вар­тості перетворюється в додатковий капі­тал — постійний і змінний. Джерелом роз­ширеного відтворення, як це було з'ясовано раніше, є нагромадження капіталу, а дже­релом нагромадження — додаткова вар­тість.

Реалізацію суспільного продукту при розширеному відтворен­ні К. Маркс показав на такій схемі. У І підрозділ вкладено капі­тал у сумі 5000 одиниць:

I 4000 с + 1000 v.

Капітал II підрозділу становить 2250 одиниць:

II 1500 с + 750 v.

При m^/=100% весь вироблений сукупний суспільний про­дукт становитиме 9000:

Припустимо, що в І підрозділі капіталізується половина до­даткової вартості, тобто з 1000 т 500 одиниць. Капіталізована до­даткова вартість розпадається на додатковий постійний і до­датковий змішшй капітал у тій самій пропорції, в якій постій­ний капітал відносився до змінного капіталу в попередньому році, тобто 4: 1. У цьому разі з капіталізованої додаткової вар­тості 400 одиниць будуть перетворені в додатковий постійний капітал (позначимо його С') і 100 одиниць — у додатковий змін-внйкапітал (позначимо його V'). Отже, в І підрозділі з продукції цього самого підрозділу буде спожито засобів виробни­цтва 4400 одиниць, з яких 4000 використовуватимуться на віднов­лення засобів виробництва, витрачених у минулому році, і 400 — де придбання додаткових засобів виробництва.

Після цього в І підрозділі залишиться нереалізованої про­дукції на суму 1600. За натуральною формою — це засоби ви­робництва, які можуть бути спожиті тільки продуктивно, а за вартістю — частина новоствореної вартості, еквівалентна вар-яості робочої сили (1000 v), плюс частина додаткової вартості, яку капіталісти залишають для наймання нових робітників (100v'), плюс частина, яку капіталісти використовують для фтобистого споживання (500 m). Але продукція, що дорівнює за вартістю І (v + т), як ми вже знаємо, не може бути реалізована всередині І підрозділу, а повинна бути обмінена на продукцію підрозділу.

У ІІ підрозділі для простого відтворення потрібно 1500 одиниць постійного капіталу. Проте капіталісти І підрозділу вимагають від II підрозділу додаткових 100 одиниць, необхідних для залучення ними нової робочої сили. Капіталісти II підроз­ділу дістають можливість розширити виробництво, збільшивши постійний капітал на 100 одиниць. Отже, засоби виробництва в сумі 1600 обмінюються на однакову суму предметів спожи­вання. Реалізація продукції І підрозділу завершується.

Що стосується II підрозділу, то тут залишилося ще нереа­лізованої продукції на суму 1400, яка повинна бути використа­на в межах цього ж підрозділу. З неї 750 одиниць піде на спо­живання вже зайнятих робітників. Але оскільки постійний капітал II підрозділу збільшився з 1500 до 1600 одиниць, то капіталісти повинні найняти додаткових робітників. Якщо вихо­дити з незмінної органічної будови капіталу, яка в II підроз­ділі становить 2: 1, то при збільшенні постійного капіталу на 100 одиниць потрібний буде додатковий змінний капітал у розмі­рі 50 одиниць. Отже, для особистого споживання робітників II підрозділу потрібно буде продукції на 800 одиниць (750v + 50v'). Вона реалізується всередині самого II підрозділу.

Проте після цього в II підрозділі залишається ще нереалі­зованої продукції на суму 600 одиниць, яка є частиною додат­кової вартості, що залишилась після нагромадження (100 С' + + 50 v'). Її використовують для особистого споживання капіта­лісти цього підрозділу. Отже, вся продукція II підрозділу та­кож буде реалізована.

Із сказаного випливає основна умова реалізації сукупного суспільного продукту при розширеному відтворенні: сума змін­ного капіталу і додаткової вартості І підрозділу повинна бути більша від спожитого за рік постійного капіталу II підрозділу, або І (v + т) > II с.

З основної умови випливає і друга умова: вся продукція І підрозділу при розширеному відтворенні повинна бути більша за суму спожитого в попередньому році постійного капіталу в І і в II підрозділах, або І (с + v + т) > І с + II с. Інакше кажучи, І підрозділ повинен виробити таку додаткову кількість засобів виробництва, яка могла б забезпечити в наступному році збіль­шення постійного капіталу і в І, і в II підрозділах.

З основної умови реалізації при розширеному відтворенні випливає також третя умова: при розширеному відтворенні на­ціональний доход суспільства повинен бути більший від вар­тості продукції II підрозділу, або І (v + т) + II (v + т) > II (с + v + т). Інакше кажучи, створений у галузях І і II підроз­ділів суспільного виробництва національний доход при розши­реному відтворенні не повністю надходить в особисте споживан­ня — частина його витрачається на збільшення постійного ка­піталу в обох підрозділах.

Отже, до кінця першого року за рахунок додаткової варто­сті масштаб виробництва розширився як у І, так і в II підрозділах. На початку другого року суспільний капітал має та­кий вигляд:

I 4400 с + 1100 v.

II 1600 с + 800 v.

Після закінчення другого року весь суспільний продукт зро­сте з 9000 до 9800 (при m' = 100%).

Як бачимо, поштовх до збільшення постійного капіталу в II підрозділі дає І підрозділ. У цьому, зокрема, виявляється його провідна роль в усьому суспільному виробництві.

У наведеному прикладі ми вважали, що органічна будова капіталу не змінюється. Проте насправді у зв'язку з технічним прогресом органічна будова капіталу підвищується. У XXI роз­ділі II тому «Капіталу» «Нагромадження і розширене відтво­рення» у «Схематичному зображенні нагромадження» К. Маркс наводить кілька схем, які ілюструють реалізацію суспільного продукту при розширеному відтворенні. При цьому після ана­лізу відтворення при незмінній органічній будові капіталу в розглянутому вище першому прикладі він на другому прикла­ді вже враховує зростання органічної будови і пише, що цей ви­падок припускає «значний розвиток капіталістичного виробни­цтва і відповідний розвиток продуктивної сили суспільної праці; значне, уже раніше здійснене розширення масштабу ви­робництва; нарешті, розвиток всіх умов, які створюють відносне реренаселення в робітничому класі». 1

$ 3. Розвиток В. І. Леніним марксистської теорії відтворення суспільного капіталу, переважного зростання засобів виробництва

В. І. Ленін творчо розвинув марксистську теорію відтворен-та суспільного капіталу. Праці В. І. Леніна, написані в 90-х роках, з питань відтворення, особливо такі, як «З приводу так рваного питання про ринки», «До характеристики економічного романтизму», «Розвиток капіталізму в Росії», статті «Заміт- Ш до питання про теорію ринків», «Відповідь п. П. Нежданову», т а і нші, відіграли важливу роль в ідейному розгромі лібераль­на народників і «легальних марксистів». Вони озброїли марк-рнстів теоретично, сприяли виробленню наукової політики з ко­рінних питань революції.

¹ Маркс К, Енгельс Ф. Твори, т. 24, с. 535.

Поиск по сайту: