АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Боротьба за економічний переділ світу та імперіалістична інтеграція

Читайте также:
  1. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
  2. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
  3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
  4. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
  5. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міжпредметна інтеграція).
  6. Боротьба за переділ світу та імперіалістичні війни
  7. Боротьба трудящих сільського господарства проти гноблення монополій І великих землевласників у капіталістичних країнах. Аграрні програми комуністичних І робітничих партій
  8. Глава 2. Уповноважений економічний оператор
  9. грудня 1991р. проведено референдум, де більшість населення проголосувала за незалежність, після чого країни світу почали її визнавати- першими були Канада, Польща.
  10. Донецький економічний район
  11. Економічний потенціал

До другої світової війни економічний поділ капіталістичного світу відбувався у формі міжнародних монополістичних угод, пере­важно була поширена картельна форма. Бо­ротьба за економічний переділ світу вира­жалася в змійі умов картельних угод, в ро­зірванні їх і організації нових міжнародних монополістичних змов.

На сучасному етапі загальної кризи капіталізму змінилися об'єктивні умови боротьби за економічний поділ світу. Зміцнен­ня і розвиток світової системи соціалізму призвели до значного скорочення сфери економічного поділу світу імперіалістами. По­силення впливу соціалізму ослабило позиції міжнародних моно­полій і в тій частині світу, де ще зберігся капіталістичний лад. У ряді країн, що розвиваються, створюються антиімперіалістичні торговельно-економічні союзи, які протистоять картелям моно­полістів. Країни, що розвиваються,— експортери нафти, об'єднані в організацію ОПЕК, успішно протистоять хижацькій політиці імперіалістичних монополій на Близькому Сході. Державний сек­тор у ряді цих країн використовується як знаряддя оборони від імперіалістичної експансії і визволення від економічної залеж­ності.

Змінилися й форми міжнародних монополістичних угод. Ці зміни зумовлені насамперед швидким науково-технічним прогре­сом, зростанням монополізації внутрішніх ринків, розширенням економічних функцій держави.

З підвищенням науково-технічного рівня виробництва дедалі більше поширюються на світовому ринку угоди про обмін патен­тами, про технічну допомогу, за якими найчастіше прихована домовленість про поділ ринків збуту окремих товарів, зокрема нових видів продукції. Поглиблення міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва покликало до життя тип картельної угоди, що регламентує міжнародні виробничі зв'язки монополій.

Розвиток багатогалузевих концернів зробив необхідним участь кожної великої монополії в значній кількості картельних змов з конкретних аспектів контролю над ринками. Всеосяжні «класичні» картелі з суворою, юридично оформленою організа* ційною структурою, детальною домовленістю про сфери впливу, квоти виробництва, ціни тощо в нових умовах стали не досить ефективними, рухливими. Водночас широкий розвиток нового бу­дівництва призвів до поширення такої форми економічного по­ділу, як угоди про спільне будівництво і спільну експлуатацію підприємств монополіями різних країн.

З розширенням втручання буржуазної держави в економіку з'явилися міждержавні монополістичні угоди, учасниками яких є самі держави. Спочатку такі угоди виникли для регулювання ринків сільськогосподарських товарів. Потім вони поширилися на промисловість, насамперед на галузі, пов'язані з виробни­цтвом сировинних матеріалів і напівфабрикатів.

Розвиток державних форм економічного поділу капіталістич­ного світу свідчить про те, що приватні монополії вже не в змозі досить ефективно забезпечити своє панування на світових рин­ках старими методами. У застосуванні державно-монополістич­них форм поділу світу проявляється і зросла політична нестій­кість імперіалізму, намагання прикрити картельні змови дер­жавними, «загальнонаціональними» інтересами.

Виникнення нових форм економічного поділу і переділу капі­талістичного світу не означає скорочення впливу приватних монополій на світових ринках. Навпаки, ступінь монополістич­ного контролю над останніми в цілому зріс, якщо порівнювати позиції монополій із становищем немонополістичних підприємств. Немонополістичні підприємства тепер здебільшого насильни-цьки включаються в міжнародні монополістичні змови. Умови діяльності картелів закріплені в державних актах, вони обов'яз­кові для додержання всіма, в тому числі й немонополістичними, підприємствами. Останніми роками імперіалістичні держави, здійснюючи свої зовнішньо-економічні експансії, велику роль відводять міжнародним корпораціям (МНК). Створення і зміц­нення МНК значною мірою є результатом підтримки їх з боку держави. Міжнародні корпорації підпорядковують цілі галузі промисловості в країнах свого панування, посилюють супереч­ності державно-монополістичного регулювання.

Всередині міжнародної фінансової олігархії точиться постій­на боротьба за переділ ринків і сфер впливу, спричинена постій­ною зміною співвідношення сил на основі дії закону нерівномір­ності розвитку монополістичного капіталізму.

Велику роль у цьому відіграють транснаціональні монополії, їхня діяльність являє собою зростаючу загрозу не тільки для еко­номічно слаборозвинутих країн, а й для самостійності і незалеж­ності навіть розвинутих капіталістичних держав. Хоч «технологіч­ний розрив» між США та іншими капіталістичними державами скорочується, проте великі економічні та науково-технічні мож­ливості США дають їм ряд істотних переваг порівняно з іншими капіталістичними країнами. Діяльність транснаціональних ком­паній загострює міжімперіалістичні суперечності, оскільки пер­шорядні функції з важливих науково-технічних розробок зосере­джуються на підприємствах материнських компаній.

З другої половини 50-х років дістала розвитку нова форма економічного об'єднання капіталістичних країн — імперіаліс­тична інтеграція.

 

Найповніше тенденція до такого об'єднання виявилася в створенні в 1957 р. сСпільного ринку» шести західноєвропейських країн — Франції, ФРН, Італії, Бельгії, Голландії і Люксембургу. З січня 1973 р. в «Спільний ринок» ввійшли Англія, Данія, Ірландія. У січні 1960 р. утворилася Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ). куди ввійшли сім країн — Англія, Швеція, Норвегія, Данія, Австрія, Швейцарія і Португалія.

 

Ці організації не є звичайними митними союзами, які ство­рювалися й раніше. Поряд з ліквідацією митних оплат у торгів­лі між державами— учасниками «Спільного ринку» уніфікуєть­ся податкова політика, вводиться регулювання сільськогосподар­ського виробництва, створюються умови для вільного переміщен­ня капіталів і робочої сили, координуються державне економічне програмування, зовнішня політика відносно третіх країн. Керу­ють інтеграційними процесами спільні економічні міждержавні органи. На пізнішому етапі діяльності цього міжнародного дер­жавно-монополістичного об'єднання є прагнення до досягнення окремих форм політичної інтеграції.

 

Подальшим кроком на шляху реалізації цієї ідеї стали прямі вибори до європейського парламенту «Спільного ринку», що відбулися в червні 1979 р. Більшість у цьому наднаціональному органі дістали праві і центристські бур­жуазні партії.

 

«Спільний ринок» — це насамперед міжнародний державно-монополістичний союз, створений в інтересах фінансової олігар­хії зазначених країн, мета якого — зміцнити її позиції перед ли­цем зростаючого світового соціалізму, розпаду колоніальних імперій. Щоб утримати економічні і політичні позиції в країнах, що визволяються, «Спільний ринок» створив систему угод між країнами «Спільного ринку» і 54 країнами, що розвиваються. Ці країни приєднуються до ЄЕТ як асоційовані країни і в усій си­стемі відносин виступають як нерівноправні.

Мета ЄЕТ полягає також у тому, щоб зміцнити позиції захід­ноєвропейських монополій в конкурентній боротьбі з американ­ськими і японськими монополіями.

Здійснення проектів інтеграції західноєвропейських країн стало можливим не тільки внаслідок певної спільності класової стратегії правлячих кіл цих країн. Тенденція до економічної ін­теграції закладена в самому характері сучасних продуктивних сил.

Науково-технічна революція привела до того, що продуктив­ні сили ще більшою мірою, ніж раніше, переросли рамки окремих держав і потребують тіснішого зближення економіки різних кра­їн. Посилилася потреба в міжнародній спеціалізації і кооперу­ванні виробництва, в міжнародному обміні досягненнями науко­во-технічного прогресу.

Прогресивна тенденція до інтернаціоналізації господарських зв'язків в умовах сучасного капіталізму виявилася в антагоні­стично суперечливій формі зростаючого міжнародного перепле­тення монополістичного капіталу.

Національні митні бар'єри у взаємній торгівлі стали пере­шкодою для розвитку економічних зв'язків. Масове виробництво в широкому масштабі далеко не завжди можна було організу­вати в рамках окремих західноєвропейських країн через обме­женість їхніх внутрішніх ринків. Це позбавляло монополії країн Західної Європи важливої переваги в конкурентній боротьбі з монополіями США, які виросли на основі широкого американ­ського ринку. З ліквідацією митних бар'єрів у взаємній торгівлі можливості створення в Західній Європі великих монополістич­них об'єднань розширилися. Прискорення концентрації і центра­лізації капіталу об'єктивно сприяло підвищенню темпів науково-технічного прогресу, що є важливим фактором конкурентної боротьби.

Поглиблення загальної кризи капіталізму призвело до істот­них змін у міжнародній торгівлі і на ринку капіталів. Погірши­лися умови інвестицій іноземного монополістичного капіталу в економічно слаборозвинутих країнах, чому сприяли піднесен­ня національно-визвольного руху і націоналізація власності чу­жоземних монополій у ряді країн, а також обмеження вкладень іноземного капіталу і переведення за кордон прибутків, запро­ваджені багатьма молодими державами Африки, Азії, Латинської Америки. Посилились взаємний торговий обмін і міграція капіталів між розвинутими капіталістичними країнами.

Тепер капітал експортується переважно (близько 3/4) в роз­винуті капіталістичні країни. Якщо раніше головною сферою вміщення вивезеного капіталу була добувна промисловість, то тепер основний його об'єкт — різні галузі обробної промислово­сті. В результаті відбулося тісніше переплетення капіталів най­більших монополій, що діють в основних галузях індустрії, а також у банківській сфері промислово розвинутих країн.

В інтеграційних процесах наочно проявляються властиві дер­жавно-монополістичному капіталізму міжімперіалістичні супе­речності.

Загострюються міжімперіалістичні суперечності і всередині «Спільного ринку». Головний об'єкт суперечки — питання про гегемонію в цьому союзі.

Ще теоретики II Інтернаціоналу вбачали в таких об'єднаннях західноєвропейських країн тенденцію до утворення єдиного все­світнього тресту, до виникнення «ультраімперіалізму». З цього приводу в зв'язку з аналізом дії закону нерівномірності розвит­ку капіталізму і загостренням міжімперіалістичних суперечно­стей В. І. Ленін вказував, що інтернаціональне об'єднання моно­полістичного капіталу з метою економічного поділу світу мож­ливе не тільки у вигляді приватних міжнародних монополій, а й у формі об'єднань цілих капіталістичних держав. «В цьому розумінні,— писав він,— можливі і Сполучені Штати Європи, як угода європейських капіталістів... про що? Тільки про те, як би спільно душити соціалізм в Європі, спільно охороняти награбо­вані колонії проти Японії й Америки»...» 1

Зростання міжімперіалістичних суперечностей показує необ­ґрунтованість теорій «ультраімперіалізму» про загальний світо­вий трест. В умовах монополістичного капіталізму економічна ін­теграція не може вийти за вузькі рамки, поставлені їй конкурен­цією, і веде до посилення суперництва імперіалістичних держав.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 | 144 | 145 | 146 | 147 | 148 | 149 | 150 | 151 | 152 | 153 | 154 | 155 | 156 | 157 | 158 | 159 | 160 | 161 | 162 | 163 | 164 | 165 | 166 | 167 | 168 | 169 | 170 | 171 | 172 | 173 | 174 | 175 | 176 | 177 | 178 | 179 | 180 | 181 | 182 | 183 | 184 | 185 | 186 | 187 | 188 | 189 | 190 | 191 | 192 | 193 | 194 | 195 | 196 | 197 | 198 | 199 | 200 | 201 | 202 | 203 | 204 | 205 | 206 | 207 | 208 | 209 | 210 | 211 | 212 | 213 | 214 | 215 | 216 | 217 | 218 | 219 | 220 | 221 | 222 | 223 | 224 | 225 | 226 | 227 | 228 | 229 | 230 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)