Теорія «зовнішнього імпульсу»

Щоб підвести теоретичну основу для за­стосування іноземного капіталу, використо­вують і теорію «зовнішнього імпульсу». Цю теорію пропагує багато буржуазних еконо­містів (У. Ростоу, бразільський економіст С. Фуртадо). її суть полягає в тому, що розвинуті капіталістичні країни, яким по­трібні сировина і продовольство, сприятимуть прискореному роз­витку традиційних галузей колишніх колоній чере-Гкапіталовклл-дення і закупівлю цих товарів. Надалі цей імпульс пошириться й на інші галузі, що приведе до загального піднесення еконо­міки.

Теорія «зовнішнього імпульсу» спрямована на те, щоб збе­регти односторонню спеціалізацію молодих визволених наці­ональних держав, перешкодити їхній боротьбі за економіч­ну незалежність на основі створення багатогалузевої еконо­міки та індустріалізації.

«Теорія взаємозалежності»

Ця теорія сформувалася на початку 70-х років. її пропагують сучасні американські і англійські економісти (Б. Пірсон, А. Ке-марк). Посилаючись на матеріали вивчення становища в 70 кра­їнах, які розвиваються, представники цих теорій виступають за те, щоб замінити так звану допомогу партнерством. їхні праці часто публікуються під заголовком «Партнери по розвитку». Під виглядом партнерів і часто під національними вивісками інозем­ний капітал, і особливо капітал сучасних багатонаціональних корпорацій, проникає в країни, що розвиваються, і оволодіває ключовими позиціями в цих країнах. Для цього там будують промислові підприємства, створюють інфраструктуру.

Основна вада цієї теорії в тому, що технологічна залежність у галузі сировини, енергетичних ресурсів, економічні зв'язки, які випливають з міжнародного поділу праці, використовуються для маскування соціально-економічної залежності країн, що розви­ваються, від імперіалістичних держав. Те, що ідеологи імперіа­лізму називають партнерством або взаємозалежністю, насправді є новою формою залежності.

Найефективнішим шляхом розв'язання проблеми нагрома­дження в країнах, що розвиваються, є проведення глибоких со­ціально-економічних перетворень; націоналізація власності* іно­земних монополій, проведення радикальних аграрних реформ, індустріалізація. Вони розчистять шлях для розвитку продуктив­них сил і створять умови для забезпечення високих і стійких темпів розширеного відтворення. Якнайшвидше здійснити ці за­ходи можна лише на шляху соціалістичної орієнтації.

Сучасні реформістські і ревізіоністські економічні теорії

Поиск по сайту: