Мова і нація

Мова означає для розвитку народу та індив­іда надто багато. Для деяких народів це доленосне питання - «бути чи не бути». Помиляються ті, хто гадає, що мова має єдину функцію - бути «засобом спілкування». Мова не просто технічний інструмент, який може бути універсальним. Мова є одночасно і засадою, і похідною національної самобутності конкретного народу і конкретної культури. Вона виконує, щонай­менше, ще такі основоположні функції.

Історико-інформативна. Так, у народних піснях закладена історія життя душі української нації. Якщо зникне мова, то зникне й пісня, зникне традиція, зникнуть і ті символи, що з'єднують нас із нашою національною історією.

Світоглядна функція. За теорією Сепіра-Уорфа (перша поло­вина XX ст.), основна теза якої була висловлена ще в XIX ст. українським академіком О. Потебнею, кожна мова - це своєрідна категоризація світу, його картина, саме мова надає загальні ак­центи явищам та предметам, значення певного змісту. У чукчів, скажімо, немає абстрактного єдиного снігу, а є більше двохсот конкретних «снігів». Сніг на Півночі має значно ширше значен­ня, і не можна дати про нього інформацію одним словом. І навпа­ки, у корінного африканця може взагалі бути відсутнім уявлення про сніг. Зате є багато інших уявлень, що мають для нього жит­тєве значення. Наприклад, про тропічних звірів і змій, про екзо­тичні овочі і фрукти, яких чукча не бачив ніколи в житті. У японців значно багатша гама кольорів, ніж в англійців. Бразильці користуються одним і тим же словом для синього і зеленого коль­орів. У нас є «любов» і «кохання», а в деяких народів лише одне слово «любов».

Справа далеко не обмежується лексикою та акцентами зна­чень. Структура людського світосприйняття великою мірою зале­жить від граматичної структури мови. Категорії Арістотеля беруть свій початок у грецькій граматиці. Поділ на суб'єкта та об'єкт теж закладений у граматиці. У польській граматиці і, відповідно, в лексиці значно більше звертається уваги на стать особи чи гур­ту осіб, ніж у нас в Україні. Водночас жіночий рід і середній рід там іноді зливаються в один. Існують мови взагалі без поділу на роди, наприклад, англійська мова, цивілізована і престижна. Зате там значно більш розвинені граматичні структури щодо часу і процесу дії.

Вершин витонченості досягає мова в поезії та філософії. Ви­словлене в поезії не може бути перекладене однозначно іншою мовою. Поезія не «транспортабельна». Вона може бути лише на­ново створена відповідно до лексики, до законаів граматики та характеру всієї культури, у яку поезія переноситься. Тому кожна епоха, нація, кожен поет перекладають класику на свій манер.

Те саме стосується і вершин філософської думки. Філософ користується не кількісною мовою, не математичними величина­ми, а якісною мовою. Оскільки ж йому треба бути чіткішим, тоншим і глибшим, ніж це дозволяють існуючі слова, щоб висло­вити щось таке, чого ще ніхто не зміг, то він рухається водночас двома шляхами - наповнює відомі слова особливим змістом (на­приклад «логос») і утворює нові слова.

Кожна нація, філософ і епоха перекладають і тлумачать філо­софію на свій манер. Загалом, якщо комунікативна функція мови засвідчує універсалістські моменти, то історико-інформативна та особливо світоглядна функції свідчать про самобутність і непов­торність мови.

Духовно-патріотична функція. Патріотом особу робить лю­бов до рідного. Скажімо, поет любить свій народ уже за те, що він створив чудову мову. Ніхто краще за нього не відчуває, що мова є однією з важливих підвалин культури і моралі. Але і непоет має це відчувати, хоч і значно меншою мірою. Тому мова стає чинни­ком єднання народу.

Друга сторона духовно-патріотичної ролі мови в тому, що в ній втілена значна частина створеної народом культури.

Мова пов'язана з людським єством, з історією, з культурою, духом і світом народу. Тому особи, які не володіють рідною мо­вою, можуть не мати повного позитивного уявлення про культуру свого народу.

Політична основа будь-якої мовної асиміляції полягає ось у чому: тією мірою, якою мова однієї нації стала явно мовою іншої або неявно проникла в її словник і граматику, тією мірою нація проникла в іншу і панує над її свідомістю. Наприклад, хоч лати­няни давно аникли, але стародавній Рим щі й досі мав певну частку лінгвістичного впливу над Європою та Америкою. У свою

чергу, російська мова розмивається через лексичні запозичення із Заходу та колишньої союзної периферії.

Проблема мовної дерусифікації. Існує дві концепції і два табори борців за українську мову, які виборюють свої позиції в теоретичному дискурсі.

Вузький підхід. Існує «Закон про мови в Україні», у якому українська мова визнана державною. Але закон виконується не­ефективно. Тому потрібне Товариство української мови, яке б дія­ло силою закону. У цьому підході відсутня сама концепція мови, а також змістовний підхід до справи. Люди вірують і моляться на мову, гадають, що інших можна змусити ходити до їхнього храму вмовлянням і примусом.

Широкий підхід. Він виходить з того, що мова - лише підси­стема в загальній системі русифікації України. Людям треба нести передусім високоякісні знання, науку і культуру.

Примусовий спосіб дій не є демократичним. Це по-перше. По-друге, він не стимулює загального напрямку дій. По-третє, цей спосіб здатний викликати певну соціальну напруженість. Цей підхід можна умовно назвати українізацією. Чим це краще русифікації?

Просвітницький підхід варто назвати дерусифікацією, і це не є примус і виділення однієї мови. На наш погляд, треба впровад­жувати не українізацію, а поступову дерусифікацію. Не силою, а добром - і силою закону, і міжнародним авторитетом тієї інфор­мації, тих знань, що висловлюються українською мовою. Важли­во також дбати про мовно-культурне забезпечення інших націо­нальностей правовим шляхом.

Достатньо згадати розвиток механізму русифікації в роки стаг­нації. Адже керівництво колишньої наддержави примусило ра­дянських істориків переписати взагалі історію неруських народів. Вона була фундована на новій історичній концепції, що була не тільки антинауковою, але й украй антиісторичною. Ця «концеп­ція» була підпорядкована трьом принципам, спущеним згори як «рекомендація».

Перший - усі неруські народи приєднались до царської імперії непримусово, з власної волі, самостійно.

Другий - усі національно-визвольні рухи, які протидіяли цьо­му, були затавровані реакційними.

Третій - включення цих народів до складу старої царської імперії було історично прогресивною подією для цих народів.

Цей приклад красномовно засвідчує, що будь-яке намагання виправдати примусову мовну асиміляцію шляхом перекручування історії має трагічні наслідки для розвитку не тільки нечисельних націй, але також затримує загальний розвиток усіх народів.

Питання для самоконтролю й проблемні завдання

1. Етнічні нації - це ті народи, які вбачають у своїй етнокультурній окремішності головне джерело національної самоідентифікації і підставу для утворення власної держави. У чому полягає роль духовно-інтелектуальних еліт цих націй у державотворенні?

2. Політичні нації — це ті державні народи, представники яких вирішують питання своєї національності на підставі громадянства, належності до певної держави, схвалення її найголовніших цінно­стей. Як сформувалися ці нації?

3. Чому обидві назви - «етнічні нації», «політичні нації» - є дещо умовними?

4. Які стадії розвитку проходять етноси як попередники націй?

5. Які ознаки характеризують націю як етнополітичну спіль­ноту?

6. Чи може кожний етнос, що має свою державу, вважатись нацією?

7. Чому в сучасних умовах самоідентифікація народів здійснюється через відповідь на питання «Хто ми»?

8. Які два виміри мало поняття нації уже в час свого утве­рдження?

9. У чому полягає вирішальний вплив процесів модернізації на формування нації?

10. Чому інтереси, що об'єднують людей у націю та роблять з неї окремий суспільний суб'єкт, зосереджені, передусім, у сферах політики і культури?

11. У чому збігаються поняття «національне відродження» та «етнополітичний ренесанс»?

12. У чому полягає зміст академічної, культурної та суто політичної фази духовного пробудження і політизації етносів?

13. Чому національна ідея вважається простою, доступною і водночас емоційно привабливою формою єднання людей?

14. Які два основних підходи охоплює сучасне тлумачення націоналізму?

15. У чому полягає зміст національного суверенітету як повно­владдя нації та оволодіння нею всіма можливостями розпоряджатися власною долею у внутрішньому житті та у зовнішніх стосунках?

16. Що змістовно означає принцип самовизначення?

17. Чому поняття національної держави не можна плутати з поняттям «націо-» або «етнократії»?

18. Які держави розрізняє політична наука з урахуванням етнічного чинника у виникненні і функціонуванні держав?

19. У чому полягає демократизм самовизначення?

20. Які причини та обставини обумовлюють прояви національ­ного екстремізму?

21. Які об'єктивні та суб'єктивні перешкоди виникають у процесі перетворення етносу в націю?

Поиск по сайту: