Політична система України

Під політичною системою Ук­раїни розуміють сукупність політичних відносин, правових і політичних норм, інститутів і ідей, пов'язаних із формуванням і здійсненням влади та управління суспільством. Україна обрала демократичний тип політичної системи. Сьогодні у нашій державі відбувається активний процес форму­вання нового типу політичної системи, що відображається у формуванні системи органів місцевого самоврядування, запровадження інституту пре­зидентської влади, поділу політичної влади та наявності механізму стри­мувань і противаг.

В. Якушик вважає, що з точки зору особливостей її загальносистемних якостей, політична система України характеризується як:

• відносно стабільна (на поверхні) система, яка спроможна легко трансформуватися на нестабільну внаслідок поглиблення конфліктів між основ­ними політичними блоками, в т. ч. й в середині державного механізму;

• система з відносно низьким темпом соціальних процесів та недостат­ньо сприйнятлива до соціальних новацій;

• молода самостійна система, яка фактично не має достатньо ефектив­них сучасних традицій та досвіду самостійного функціонування;

• централізована з деякими елементами регіоналізації та децентралізації;

• система, що здійснює не весь комплекс функцій, які є необхідними для забезпечення нормального функціонування цивілізованого суспільства;

• перехідна від закритої до відкритої;

• система, що діє в умовах надзвичайної, а не нормальної ситуації.

З точки зору особливостей політичної природи існуючої в Україні сис­теми політичних інститутів політична система України характери­зується як:

• перехідна від неправового до правового типу;

• легітимна для більшості населення;

• перехідна до втілення консенсуальної моделі розв'язання соціальних конфліктів (але при збереженні можливості на практиці суто конфронта­ційної моделі);

• миролюбна, неагресивна;

• позбавлена власної глобальної (загальнопланетарної) системи забез­печення національних інтересів;

• система, яка поки що нездатна забезпечити зростання рівня й якості добробуту усіх основних верств населення, але яка зберігає елементи "соціальної держави";

• світська (на відміну від релігійної чи атеїстичної);

• етатизована (одержавлена);

• система з недостатньо високим інтелектуальним рівнем політики;

• система з політичним домінуванням певних соціальних верств "ре­формованої традиційної номенклатури", нової "номенклатури", "нуво­ришів" та ін.

Поиск по сайту: