Експертні оцінки

Експертні оцінки — науковий метод аналізу і дослідження складних соці­ально-політичних проблем, що не формалізуються на основі інтуїтивно-логічного підходу. Його суть полягає у проведенні експертами (провідними спеціаліс­тами в різних галузях науки і техніки) аналізу проблем з нас­тупним формалізованим опрацюванням результатів. Узагаль­нена думка експертів приймається як найбільш вірогідне ви­рішення проблеми.

Найскладнішим є процес добору експертів. Останніми рока­ми розроблено чимало методів їх пошуку — як об'єктивних (за кількістю наукових праць, стажем роботи, рекомендаціями співробітників, результатами спеціальних тестів), так і суб'єк­тивних (таємне голосування за кожну кандидатуру в експерт­ну групу, взаємна оцінка майбутніх експертів за допомогою спеціальних шкал тощо).

Організація роботи експертів — також досить складне питан­ня. Традиційні дискусії, безпосередній обмін думками мають багато недоліків: "тиск авторитетів", суб'єктивність експертів, небажання деяких з них публічно відмовлятися від своєї думки тощо. Тому останнім часом набув популярності "так званий" метод Дельфі за ім'ям славнозвісного оракула Стародавньої Греції. При цьому експертне опитування проводиться анонім­но, у декілька турів, з проміжним ознайомленням експертів з результатами кожного туру. Зв'язок між експертами здійснюєть­ся за допомогою пошти, або вони безпосередньо підключаються до комп'ютера, і вже згадувані психологічні фактори не можуть вплинути на кінцеві результати. Такі відомі способи прогнозуван­ня, як метод "мозкових атак", "спроб і помилок", сценарію подій та інші, є різновидами методу експертних оцінок.

"Мозковий центр" — назва формально організованої ради ек­спертів і спеціалістів з різних галузей політики, економіки та ін­ших сфер сучасного знання при вищому керівництві країни чи главі держави (президентові), а також неформалізованого ото­чення із радників, аналітиків, інтелектуалів, знаннями і досвідом яких користується керівник країни чи окремого відом­ства. Поняття "мозковий центр" почало вживатися у післяво­єнні роки ("мозковий центр" Кеннеді), коли роль науки в політиці різко зросла. Ці центри можуть об'єднувати чимало спеціалістів — декілька сотень і навіть тисяч чоловік. Вони, як правило, функціонують на непостійній основі і формують­ся залежно від потреб моменту, і від особистих якостей керів­ника та його здатності цінувати наукове знання.

Ці та інші експертні оцінки політичних, військово-політич­них, стратегічних та інших ситуацій сприяють значному під­вищенню професіоналізму політики.

Парламентські партії Заходу виробили інтегральний показ­ник ефективності своєї політичної діяльності (електоральна поведінка мас), який досить надійно визначається методами конкретно-соціологічних досліджень.

Є ще один специфічний метод експертних оцінок — опиту­вання громадської думки, який набуває все більшого поши­рення як у нас, так і за кордоном.

Анкетне опитування населення було започатковано в 30-ті роки XX ст., коли Джордж Геллап провів передвиборчий зон­даж політичної ситуації. Сьогодні цей метод широко викори­стовується в практиці політичного прогнозування.

Метою анкетних передвиборчих досліджень є визначення на базі вибіркового статистичного аналізу думки виборців. Це має як практичне значення (корегування передви­борчої кампанії відповідно до отриманого прогнозу сто­совно можливих результатів голосування), так і наукове значення (аналіз факторів, що впливають на рішення вибор­ців, вивчення залежності між соціологічними характеристи­ками виборців — вік, рівень освіти, стать, професія, рівень прибутку — і їх декларованою поведінкою на вибо­рах). Анкетні дослідження і опитування мають і суттєві обме­ження. По-перше, вони суб'єктивні, оскільки передбачають інтерпретацію формальних даних. По-друге, вони створюють штучну ситуацію, наближену до експерименту, хоча метою анкетних досліджень є встановлення істини в природних умовах.

Найбільш перспективним методом наукового прогнозу­вання в соціально-політичній сфері є метод моделюван­ня, тобто імітації структури, процесу прогнозування і розвитку політичної системи в різноманітних структурних і функціональних моделях і розрахунок можливих тенденцій їх руху.

Поиск по сайту: