АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Сутність і структура політичного процесу

Читайте также:
  1. Heraeus. Відсутність філій таких компаній в Україні стримує вільний
  2. IY. ОРГАНИЗАЦИОННАЯ СТРУКТУРА И ОРГАНЫ УПРАВЛЕНИЯ КЛУБА
  3. Актори політичного процесу
  4. Альтернативні концепції політичного устрою
  5. Атомная структура материи
  6. Базовая структура цикл.
  7. Бренд-консультирование: Структура бренда.
  8. Будова страхового ринку та його інфраструктура
  9. В експерименті у жаби було зруйновано гіпофіз. Внаслідок цього через деякий час її шкіра посвітлішала. Відсутність якого гормону викликала таку реакцію шкірного покриву?
  10. Вертикальная структура понятия конкурентоспособности
  11. Виникнення та сутність синергетичного методу дослідження політичного процесу.
  12. Висновок експерта як джерело доказів у кримінальному провадженні: поняття, значення, структура та особливості оцінки.

Невід'ємною стороною політичної реальності виступає політичний процес, який розкриває специфічні риси і грані цієї сфери суспільного життя. У найзагальнішому вигляді він хара­ктеризує взаємодію соціальних і політичних структур суспільс­тва, ту площину політики, де виконуються ролі й функції голо­вних суб'єктів і носіїв політичної влади. При цьому політичний процес розкриває зміст не нормативних або офіційно-бажаних, а реально існуючих фактів і явищ, що склалися на перетині со­ціального й політичного життя.

В рамках політичного процесу явища влади вивчаються з точки зору руху, зміни свого звичайного становища. Тому в цілому доцільно розрізняти три різних режими існування полі­тичного процесу. Перший - це режим функціонування, який не виводить політичну систему за межі взаємовідносин громадян і інститутів влади, що склалися. У цьому випадку політичний процес відображає здатність структур і механізмів влади лише до простого відтворення рутинних, повторюваних з дня в день відношень між елітою і електоратом, громадянином і державою Традиції і правонаступність в розвитку політичних зв'язків во­лодіють тут незаперечним авторитетом на противагу будь-яким інноваціям і зрушенням у здійсненні функцій основними полі­тичними суб'єктами.

Другий режим протікання політичного процесу - це режим розвитку. Тут структури й механізми влади виводять політику держави на новий рівень руху, що дозволяє адекватно відповісти на виклики часу. Такий ритм політичних змін означає, що правлячі кола знайшли мету й методи управління, від­повідні змінам у соціальній структурі та серед політичних сил. Політичний розвиток супроводжується інтенсивною взаємоді­єю мікро- і макрофакторів влади, борінням різнобічних течій і тенденцій, які в кінцевому результаті ведуть до підвищення відповідності соціальних і політичних явищ.

І, зрештою, третім різновидом режиму існування полі­тичного процесу є режим занепаду, розпаду політичної ціліс­ності або, як говорив П.Струве, "регресивна метаморфоза" по­літики. В даному випадку напрям динаміки політичного проце­су має негативний стосовно норм і умов цілісного існування політичної системи характер. Ентропія і відцентрові тенденції переважають тут над інтеграцією, розпад режиму правління носить невідворотній характер. В результаті рішення, що при­ймаються режимом, втрачають управлінську здатність, а сам режим - свою легітимність.

Всі три режими існування політичного процесу харак­теризують постійну взаємодію різноманітних груп і громадян, що відносяться до них і які використовують різні канали й ін­ститути політичної влади для задоволення своїх суспільно зна­чущих потреб.

Зрозуміло, що настільки багатий і різнобічний зміст по­літичного процесу вимагає певних спрощень, щоб виявити його найбільш сутнісні й глибинні властивості та характеристики. Враховуючи ж, що у будь-якому суспільстві так чи інакше складається певний курс державної політики, що відображає різноманітність вимог різних груп, політичний процес можна було б коротко визначити як сукупність інституалізованих і пеінституалізованих дій суб'єктів політики, що здійсню­ють формування і реалізацію міжгруповою (і в цьому розу­мінні - загальноколективною) владою волі суспільства.

Політична воля одночасно інтегрує і селекціонує групо­ві претензії на владу.

Таке розуміння політичного процесу дозволяє виділити його найбільш значущі фази й етапи здійснення. Перш за все можна говорити про етап представлення політичних інте­ресів груп інститутам, що приймають управлінські рішен­ня. Організовані й неорганізовані асоціації громадян мають різний характер і регулярність у представництві своїх інтересів.

Накопичення критичної маси політичних заяв включає у дію організаційні структури як масового (електорального) характе­ру, так і спеціалізованого призначення (партії, групи інтересів). Зрозуміло, що в плюралістичних і монопартійних системах як набір організаційних засобів, так і загальний клімат трансляції політичних інтересів до вищих елементів влади мають досить-таки різний характер.

Як показує досвід політичного розвитку, у ряді сучас­них демократичних режимів Заходу криза партійних інститутів виражає намір до встановлення безпосередніх зв'язків з інсти­тутами державної влади; в країнах же, які тільки що звільнили­ся від диктатури "реального соціалізму", навпаки, слабка ефек­тивність партійних інститутів спричинена низькою політичною свідомістю і організованістю більшої частини населення, що нерідко примушує політичну презентацію їх інтересів починати з демонстрації сили, протиправних та інших дій, що демон­струють "твердість позицій".

І все ж центральне значення на даному етапі політично­го процесу має електоральний процес, де проходить головна лінія політичного конституювання людей, здійснення ними громадянських функцій. В цьому розумінні змістовні різниці політичних процесів у тих чи інших країнах залежать, перш за все, від наявності або відсутності там вільних виборів і устано­вленої виборчої системи.

Разом з тим, для характеристики даного етапу політич­ного процесу недостатньо знань про встановлені виборчі сис­теми, оскільки електоральний процес безпосереднім чином за­лежить від діючих у цій сфері норм, звичаїв і стереотипів насе­лення, що склалися.

Для визначення домінуючих форм електоральної пове­дінки й пануючих поглядів у цьому процесі необхідно виявити фактори, здатні вирішальним чином вплинути на вподобання і ставлення громадян. Найчастіше вчені радять звертати увагу на політичні пристрасті правлячих еліт і способи, якими вони ко­ристуються для впливу на результати голосування, соціальну структуру й етнічний склад населення, долю міських жителів, рівень освіченості й динаміку матеріальних доходів, домінуючі цінності та рівень стереотипізації свідомості. Ці фактори у багатьох випадках визначають свідому й підсвідому, компетентну й некомпетентну участь громадян у виборчому процесі.

Другою стадією політичного процесу виступає етап прийняття рішень і формулювання політичної волі. Тут, на думку Д.Істона, політичний процес являє собою сукупність "конкретних прийомів, методів, процедур, усвідомлених і спо­нтанних стратегій, що ведуть до прийняття конкретних рі­шень". Ця стадія політичного процесу включає наявність таких обов'язкових елементів, як виділення з політичного контексту проблем, збір інформації, розгляд різних можливих альтерна­тив. Аналіз політичного процесу повинен враховувати тут як макрофактори (конституційно закріплений порядок прийняття рішень), так і відомості про конкретних осіб і груп, що висту­пають від імені держави, а також інформацію, якою вони воло­діють, і конкретну ситуацію, у якій виробляється спільна воля.

Таким чином, зміст політичного процесу буде залежати від рівня централізації (децентралізації) влади; співвідношення прав і прерогатив центральних і місцевих органів державної системи; взаємодії партійних і державних структур, прямо чи побічно впливаючих на процес прийняття політичних рішень; ступеня розподілу гілок влади.

Якісні відмінності політичних процесів залежать від то­го, чи базуються вони на консенсусі, згоді політичних сил, чи знайдені компроміси з приводу ролей і функцій правлячої еліти й контреліти, чи розходяться статусні та реальні можливості суб'єктів, що беруть участь у виробленні рішень.

Визнані авторитети в області теорії управління і, в тому числі, Ч.Лінзблом, вважають, що існують два основних методи прийняття рішень: раціонально-універсальний і метод послідо­вних обмежень ("метод гілок"). Перший передбачає раціональ­не знайдення проблеми й вибір шляхів її вирішення, які найбі­льше відповідають поставленій меті. Це ніби ідеальний план вирішення питання, результат "правильного мислення", що ро­бить його найбільш поширеним серед представників опозицій­них сил.

В той самий час зрозуміло, що на практиці політики ви­ходять не стільки з оптимального, скільки з можливого способу дій.

Саме тому більш оптимальним є метод "гілок", який виходить з необхідності внесення у звичайну управлінську дія­льність так званих "інкрементних поправок" (прирощування), необхідних для реалізації часткової мети. Допускаючи навіть протилежні дії в межах загальної стратегії управління, правлячі еліти здатні все ж добиватися таким шляхом поступового при­рощування загального успіху. З точки зору стабільності режи­му управління особливо важливим є те, що при таких методах управління уряд, як правило, уникає великих складностей і по­милок. Хоча не можна не визнати, що, ідучи цим шляхом, не­можливо добитися і серйозних проривів у політичному рефор­муванні суспільства.

Враховуючи плюси і мінуси розглянутих методів при­йняття рішень, ряд вчених наполягають на великій продуктив­ності так званого "змішано-скануючого методу", який забез­печує масштабний процес прийняття рішень, поєднуючи при цьому переваги обох вищеназваних методів.

Третьою фазою і структурним елементом політичного процесу є етап реалізації політичної волі, вираженій у формі управлінських рішень. Тут на змісті політичного процесу перш за все відбивається уміння влад добиватися адекватної реаліза­ції прийняття рішень і сформульованих завдань, масово підко­рити їм поведінку громадян. Правлячі структури повинні за­безпечити вертикальну інтеграцію політичного життя суспільс­тва.

Таким чином, на даному етапі політичного процесу го­ловним питанням є вибір адекватних прийнятим рішенням за­собів і методів політичного регулювання (перш за все: насиль­ницьких - ненасильницьких, ідеологізованих - неідеологізова-них). В цьому розумінні правлячі кола можуть орієнтуватися на раціональну й популістську політичні лінії, проводити відкриту політику, звернену до свідомості кожного громадянина, або ж робити наголос на правлінні угрупувань, не зацікавлених у втя-гненні народу в політичне життя.

В будь-якому випадку реалізація прийнятих рішень по­винна враховувати можливість розмивання і послаблення їх мотивуючої ролі на всіх нижчих рівнях організації влади, тому що нижчі за підпорядкуванням структури, як правило, намага­ються пристосувати закони, що приймаються, рішення і директиви влади до власних повноважень і інтересів. Наприклад, мі­ністерства або місцеві органи можуть давати свою інтерпрета­цію урядовим рішенням, сприяючи дезінтеграції влади, а від­повідно, і зростанню суперечності політичного процесу. Тому однією з універсальних вимог до здійснення владної волі на даному етапі політичного процесу є застосування правлячою елітою заходів, що дозволять обмежити можливості політично­го опанування конкурентів і блокування ними прийнятих рі­шень на всіх поверхах політичної системи. Ці вимоги повинні виконуватись навіть у тому випадку, якщо загублена соціальна база правління і маневрування здійснюється тільки за рахунок стійкості владних структур, що склалася.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)