Соціологічні погляди Карла Маркса

Найвизначнішим опонентом О.Конта був Карл Маркс (1818-1883 рр.). Разом із своїм однодумцем та соратником Ф.Енгельсом він фактично здійснив розрив з теоретично спрямованими вченнями про суспільство, що існували до них, і запропонував людству новий, ліворадикальний проект перебудови існуючого суспільства. К. Марксом було написано велику кількість робіт (деякі у співавторстві з Ф. Енгельсом), де у той чи інший спосіб розроблялася соціологічна проблематика. До них слід віднести: "Класова боротьба у Німеччині", "Громадянська війна у Франції”, "Критика Готської програми", "Капітал".

К. Маркс є автором вчення про матеріалістичне розуміння історії, згідно з яким суспільне буття (а саме суспільне виробництво) є первинним, а також таким, що визначає собою суспільну свідомість. Ні ідеї, ні цінності, ні релігія, а саме економіка є головним рушієм суспільних процесів, суспільного розвитку та суспільних змін. Для викладу даної концепція ҐК Маркс розробив спеціальний категоріальний апарат. Він включає у себе наступні поняття:

• суспільно-економічна формація - певний історичний тип суспільства, що засновується на відповідному способі виробництва. За К. Марксом, існує п'ять суспільно-економічних формацій, які послідовно змінюють одна одну, зумовлюючи прогресивний розвиток людства: первісна (родова), рабовласницька, феодальна, буржуазна, комуністична;

• спосіб виробництва - історично обумовлений спосіб здобування засобів для людського існування, який, у свою чергу, складається з двох складових: виробничих відносин та продуктивних сил;

• виробничі відносини - сукупність об'єктивних відносин, що складаються у матеріальному виробництві, основу яких утворюють відносини власності - володіння, розпорядження та використання;

• продуктивні сили - люди як активні суб'єкти процесу виробництва вкупі із засобами виробництва, за допомогою яких можливий сам процес виробництва;

• економічний базис - сукупність продуктивних сил та виробничих відносин даного суспільства;

• надбудова-сукупність політичних, ідеологічних, правових, релігійних, філософських та інших форм суспільної свідомості, які є відображенням економічного базису;

• класова боротьба - стан відносин, що складається між різними класами, інтереси яких є полярними, непримиренними (антагоністичними). За К.Марксом, класова боротьба є рушійною силою історичного процесу.

Соціальна революція - корінний, якісний злам усієї системи суспільних відносин, у результаті якого відбувається соціальний прогрес суспільства. Революція - це локомотив історії.

Перу К. Маркса належить вчення про комуністичне майбутнє людства, пов’язане з безкласовим суспільством, з відсутністю експлуатації найманої праці, де свобода кожного громадянина стане умовою свободи усіх, де зникне соціальна нерівність та приватна власність, а з часом - і держава як механізм здійснення влади.

К. Маркс визначив та сформулював такі соціальні закони:

• закон прогресивного руху людства шляхом зміни суспільно-економічних формацій;

• закон визначальної ролі (первинності) базису і вторинності надбудови;

• закон класів, класової боротьби, диктатури пролетаріату та революції;

• закон відповідності виробничих відносин рівеві та характеру розвитку продуктивних сил.

У світовій соціології матеріалістичне розуміння історії, викладене К.Марксом, інколи називають конфліктною парадигмою, яка поряд з його теорією додаткової вартості зумовила значний вплив на світовий розвиток XX століття. За даними Інтернет-опитування, що проводилося БІ-Бі-СІ наприкінці 90-х років, К. Маркс був названий у десятці найвидатніших людей, котрі суттєво вплинули на розвиток суспільних процесів XX століття. У довіднику із соціології, складеному американськими вченими під редакцією Н. Смелзера, ім'я К. Маркса згадується 49 разів і є домінуючим разом з іменами ще чотирьох видатних мислителів: М. Вебера, Т. Парсонса, Р. Мертона, Е. Дюркгейма.

За деякими даними, більше одного мільярда людей виховані у дусі марксистського вчення, яке, на жаль, ще за його життя відокремилося від автора і набуло самостійного значення. З'явилося багато інтерпретацій марксизму. З цього приводу сам К. Маркс говорив:"... Я знаю лише одне: що я - не марксист". Отже, його вчення слід розглядати у контексті історії і не ототожнювати з різними "ізмами" - ленінізмом, сталінізмом тощо.

К. Поппер, відмічаючи позитиви марксизму, говорить про його щирість у пошуку істини та інтелектуальну чесність. Разом з тим, як справедливо зауважує К. Поппер, "К. Маркс був лжепророком, оскільки вказував напрям руху історії, але його пророцтвам не судилося збутися".

Поиск по сайту: