ЕЙМЕРІОЗ ТА ІЗОСПОРОЗ СВИНЕЙ

Гострі, підгострі чи хронічні хвороби поросят із 2-тижневого до 6-місЯчного віку, що характеризуються діареєю, прогресуючим схудненням, високою летальністю хворих тварин.

Одноклітинні організми належать до родів Еітеriа і Іsosроrа, підродин Еітеrііпае та Іsosроrіпае родини Еітеriidае. Паразити уражують епітеліальні клітини тонких ки­шок свиней. Збудники хвороб подібні за циклом розвитку і патогенним впливом на організм тварин, часто спостерігається змішана інвазія.

Збудники. Паразитами свиней заре­єстровано понад 10 видів еймерій і 3 ви­ди ізоспор. Найчастіше трап­ляються такі види:

Е. sиіs — ооцисти овальні, розміром 14,5—19,2 х 11,3—15,3 мкм, із двоконтур­ною гладенькою стінкою. Препатентний період становить 10, патентний — 6, ста­дія спорогонії 11—12 діб.

Е. dеblіесkі — ооцисти овальні або яйцеподібні, розміром 20—30 х 14—19 мкм, Із двоконтурною гладенькою оболонкою, тривалість споруляції — 4—7 діб.

Е. Sсаbrа - ооцисти еліпсоподібні, розміром 24—42 х 20—24 мкм, із двокон­турною шершавою оболонкою, на зву­женому кінці є мікропіле. Препатентний період становить 7—11, патентний — 4-5, споруляція — 9—12 діб.

Е. реrтіпиtа — ооцисти яйцеподібної чи кулястої форми, розмірами 12—20 х х 9—17 мкм, коричневого кольору, обо­лонка двоконтурна, шершава. Препа­тентний період — 7, патентний — 10, споруляція — 9—11 діб.

Е. sріпоsа — ооцисти яйцеподібної чи еліпсоподібної форми, розмірами 16— 22 х 13—16 мкм, оболонка коричнева, вкрита шипиками. Препатентний період — 17, патентний — 12, епоруляція — 10—12 діб.

І. sиіs — ооцисти овальної чи округлої форми, розмірами 22 х 17—19 мкм, обо­лонка гладенька, одношарова, прозора. Препатентний період — 6—8, патентний 77 до 10, cпоруляція — 3—5 діб. На відміну від ооцист еймерій, усередині спорульованих ооцист ізоспор містяться дві спороцисти з чотирма спорозоїтами в кожній.

Цикл розвитку. Еймерії — облігатно моноксенні паразити (розвиваються в організмі одного хазяїна), суворо специфічні як до виду хазяїна, так і до місця локалізації у ньому. Паразитують вони переважно в епітеліальних клітинах слизової оболонки кишок; лише Eimeria stiedae локалізується в епітелії жовчних проток печінки кролів, а Е. truncata — в епітеліальних клітинах слизової оболонки ниркової миски гусей.

Цикл розвитку еймерій має дві фази — ендогенну та екзогенну. Ендогенна фаза триває в організмі хазяїна і включає дві стадії: мерогонію (множинне безстатеве розмноження) і гаметогонію (статевий процес). Зараження тварин відбу­вається аліментарним шляхом при заковтуванні з кормом чи водою спорульованих ооцист. Спорозоїти, що звільняються від оболонок унаслідок їхнього руйнування, проникають в епітеліальні клітини слизової оболонки кишок, де перетворюються на трофозоїти. Ядра й цитоплазма останніх багаторазово поділяються, внаслідок чого утворюється меронт першої генерації, заповнений мерозоїтами. Епітеліальна клітина руйнується, мерозоїти залишають материнську клітину і через деякий час проникають в інші епітеліальні клітини, утворюючи меронти другої генерації. Такі процеси множинного позастатевого поділу можуть повторюватися 3 - 4 рази.

Безстатевий поділ у еймерій змінюється статевим процесом - гаметогонією. Суть її полягає в тому, що мерозоїти останньої генерації дають початок не меронтам, а гамонтам, всередині яких у результаті перетворень формуються макрогамети — вели­кі малорухливі жіночі статеві клітини й мікрогамети — дрібні чоловічі клітини серпо­подібної форми з двома джгутиками. Після злиття цих клітин утворюється зигота, що вкривається оболонками і перетворюється на ооцисту. Ооцисти разом з фекаліями тварин виділяються у навколишнє середовище, де проходить екзогенна фаза розвитку, що має стадію спорогонії. За сприятливих умов (тепло, волога та наявність кисню) цитоплазма ооцист поділя­ється на чотири споробласти, які оточуються оболонками і перетворюються на спороцисти. У кожній спороцисті фор­муються по два спорозоїти. Після цього вони стають інвазійними.

Епізоотологічні дані. Хвороба досить поширена. Ураженість поросят паразитами становить від 30 до 100 %. Джерелом інвазії є хворі тварини та кокцидіоносії. Резер­вуар збудників — вигульні майданчики, станки, корми, підстилка. Поросята можуть заражатися з перших днів життя від свиноматок (носіїв збудників) через забруднене фекаліями вим'я. Найсприйнятливіші тварини 2—4-місячного віку в разі різкого пере­ходу від одного типу годівлі до іншого, незбалансованого раціону. Виникнення хво­роби спричинюють скупчене утримання свиней, антисанітарний стан свинарників.

Патогенез та імунітет. У період інтенсивного розмноження ендогенних стадій руйнується велика кількість епітеліальних клітин слизової оболонки кишок, що призводить до десквамації епітелію. Через оголені ділянки проникають бактерії, віру­си, токсичні речовини. Порушується функція кишок, розвивається діарея. Це спри­чинює дегідратацію, інтоксикацію організму, порушення водно-мінерального та інших обмінів організму, внаслідок чого поросята часто гинуть.

Свині, які перехворіли на кокцидіози, залишаються носіями збудників, що зу­мовлює їхню несприйнятливість до повторного зараження.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період триває 6—12 діб. Перебіг хвороби гострий, підгострий та хронічний. За гострої форми у поросят відмічають погіршення апе­титу, пригнічення, залежування, температура тіла незначно підвищена. Спосте­рігається профузний пронос, фекалії з домішками слизу та крові. Це спричинює зне­воднення, виснаження поросят і призводить до їхньої загибелі.

Підгострий та хронічний перебіги відмічають у молодняку старших віко­вих груп й у дорослих свиней. Апетит у них погіршений, фекалії рідкі. Тварини мало­рухливі, худнуть, відстають у рості та розвитку.

Патолого-анатомічні зміни. Трупи виснажені, слизові оболонки анемічні. Найха­рактерніші зміни спостерігаються у кишках. Слизова оболонка тонких, а за тяжкого перебігу хвороби й товстих кишок катарально-геморагічно запалена, з крововиливами, виразками. В їхніх стінках виявляють сірувато-жовті вузлики завбільшки від макового зерняти до горошини, що містять різні стадії ендогенного розвитку еймерій та ізоспор. Відмічають збільшення селезінки, серця, крапчасті крововиливи на епі- й ендокарді.

Діагностика. При встановленні діагнозу враховують клінічні ознаки хвороби, епізоотологічні дані, патолого-анатомічні зміни, однак вирішальне значення в його підтвердженні має виявлення ооцист у пробах фекалій хворих тварин, які досліджу­ють за методами Фюллеборна чи Дарлінга. Беруть до уваги інтенсивність інвазії. На­явність у полі зору мікроскопа лише окремих ооцист свідчить про субклінічний пе­ребіг хвороби або паразитоносійство. Під час патолого-анатомічного розтину трупів роблять зскрібки слизової оболонки і досліджують їх компресорним методом.

Еймеріоз та ізоспороз диференціюють від балантидіозу, амебозу, бореліозу, гельмінтозів, вірусних кишкових інфекцій.

Лікування. З лікувальною метою використовують такі препарати: сульфадиметок­сину сульфапіридазин — 75—100 мг/кг двічі на добу; бровасептол ін'єкційний — 0,1 мл/кг. Ефективні також препарати на основі ампроліуму (бровітакокцид) із розрахунку 20—50 мг/кг, саліноміцин натрію (кокцисан, сакокс) у дозі 5 мг/кг корму, толтразурилу (байкокс). Усі препарати застосовують щодня впродовж 5—7 діб.

Хворих поросят по можливості ізолюють, створюють належні санітарно-гігіє­нічні умови утримання і забезпечують повноцінним раціоном. Призначають молоч­нокислі продукти.

Профілактика та заходи боротьби, з метою профщактики кокцидіозів створюють санітарно-гігієнічні умови утримання та забезпечіуіі^ь повноцінним збалансованим раціоном свиней усіх вікових груп. Приміщення й вигульні майданчики очищають і від гною ідезінвазують гарячим 3-4.% мрозчином їдкого натру, 4%-ю емульсією дезонолу, 2%-м розчином бровадез-плюс. Завезений у господарство ремонтний молодняк витримують на карантині,; проводять необхідні лабораторні дослідження та профі­лактичні обробки, іе

У неблагополучних господарствах здійснюють хіміопрофілактику одним із хіміо­терапевтичних препаратів. З профілактичною метою 3—6-добовим поросятам ін­дивідуально за допомогою- дозатора вводять одноразово орально 0,5. мл суспензії байкоксу 5%-го. Свиноматкам у; період поросності двома 5-добовими курсами з Зг—4-тижневим інтервалом призначають: бровасептол, бровітакокцид, тримеразин, щриметосул, трисульфон тощо. Ці препарати застосовують також у перші 10 діб після опоросу.

Поиск по сайту: