Етапи підготовки дипломної роботи

Процес роботи над дослідженням поділяється на три етапи: підготовчий, етап роботи над змістом, заключний етап.

6.2.1 Підготовчий етап

Цей етап починається з вибору теми дипломної роботи, її осмислення та обгрунтування. З переліку тем, запропонованих кафедрою, студент вибирає ту, яка найповніше відповідає його навчально-виробничим інтересам і схильностям. Перевага надається темі, при розробці якої студент може виявити максимум особистої творчості та ініціативи. Разом із науковим керівником необхідно визначити межі розкриття теми та перелік установ, досвід роботи яких буде висвітлюватись у дослідженні.

Робота на вибрану студентом тему починається з добирання літератури та інших джерел. З метою повного їх виявлення необхідно використовувати різні джерела пошуку: каталоги і картотеки бібліотеки вищого навчального закладу, а також провідних наукових бібліотек міста, бібліотечні посібники, прикнижкові та пристатейні списки літератури, виноски і посилання в підручниках, монографіях, словниках та ін., покажчики змісту річних ком­плектів спеціальних періодичних видань.

Під час джерелознавчих пошуків необхідно з'ясувати стан дослідження обраної теми сучасною наукою, щоб не повторювати в роботі загальновідомих істин, конкретніше і точніше визначити напрями та основні розділи свого дослідження.

Бібліографічні виписки джерел краще робити на каталож­них картках, щоб скласти з них робочу картотеку, яка, на відміну від записів у зошиті, зручна тим, що її завжди можна поповнювати новими матеріалами, контролювати повноту добору літератури з кожного розділу дипломної роботи, знаходити необхідні записи. Картки можна групува­ти в будь-якому порядку залежно від мети або періоду робо­ти над дослідженням.

Для написання дипломної роботи використовується наукова література, інші джерела, які стосуються цієї теми.

6.2.2 Робота над змістом

6.2.2.1 Вивчення та конспектування підібраної літератури

Ви­вчення літератури треба починати з праць, де проблема відо­бражається в цілому, а потім перейти до вужчих дослі­джень. Починати ознайомлення з виданням треба з ти­тульного аркуша, з'ясувавши, де, ким, коли воно було вида­но. Треба переглянути зміст, який розкриває структуру видання, наповнення його розділів, звернутися до передмо­ви, де розкрито призначення видання, завдання, які поставлені в ньому автором.

Читаючи видання, треба уважно стежити за ходом автор­ської думки, вміти відрізняти головні положення від доказів й ілюстративного матеріалу. Статті з наукових збірок складні часто для сприйняття, тому необхідно їх читати кілька разів, намагаючись виділити головну ідею та аргументи, якими ав­тор її доводить. З'ясовуючи це, треба виписати всі необхідні цитати, цифри, факти, умови, аргументи, якими оперує автор, доводячи основну ідею статті.

Конспектуючи матеріал, слід постійно пам'ятати тему дипломної роботи, щоб виписувати тільки те, що має відношення до теми дослідження. Виписувати цитати треба на одну сторону окремих аркушів паперу стандартного розмі­ру, що допомагає краще орієнтуватися в накопиченому матеріалі, систематизувати його за темами і проблемами. Кожна цитата, приклад, цифровий матеріал мають супроводжувати­ся точним описом джерела з позначенням сторінок, на яких опубліковано цей матеріал. Застосування так званих „розлапкованих” цитат, коли думки іншого автора видаються за осо­бисті, розглядається як грубе порушення літературної та нау­кової етики, кваліфікується як плагіат.

Однак, це не означає, що студент зовсім не повинен спира­тися на праці інших авторів: чим ширше і різноманітніше коло джерел, які він використовував, тим вищою є теоретич­на та практична цінність його дослідження.

Після конспектування матеріалу необхідно перечитати його знову, щоб склалося цілісне уявлення про предмет ви­вчення. Щоб зібрати матеріал з одного питання разом, мож­на розрізняти ті конспекти, де розглянуто кілька питань з теми дослідження.

Правильна та логічна структура дипломної роботи — це запорука успіху розкриття теми. Процес уточнення структури складний і може тривати про­тягом усієї роботи над дослідженням. Попередній план роботи треба обов'язково показати науковому керівникові, оскільки може статися, що потрібно буде переписувати текст роботи.

6.2.2.2 Складання плану

Писати дипломну роботу слід неодмінно за складеним планом. Без нього зібраний матеріал "розсипається". Кожний, хто пише без плану, відчуває труднощі, не знає, з чого почати свій виклад. Складання глибоко продуманого, поступово розгортуваного плану - виключно важлива робота і перед написанням дипломної роботи, і в процесі її написання.

Такий план складається не протягом однієї години, навіть не протягом тижня, а місяцями. Тільки тоді можна починати оформлення дипломної роботи, коли вже наперед уявляєш розстановку всього матеріалу, Послідовність його викладу, коли весь план від початку і до кінця в усіх його деталях цілком чіткий.

План дипломної роботи складається поступово. Форма запитань у плані спочатку істотного значення не має. Загальновизнаною є форма називних речень.

За будовою і обсягом план дипломної роботи в його поступовому розвитку можна уявити в таких трьох варіантах:

- на початку роботи складається так званий "первинний" варіант, що охоплює тільки вузлові питання, яким будуть підпорядковані зафіксований під час реферування теоретичний матеріал, узагальнення та приклади. Цей варіант має форму простого плану;

- надалі цей план розширюється у процесі реферування літератури, збирання фактичного матеріалу; удосконалюється його зміст і форма: він має детальнішу рубрикацію; помітним стає в ньому зв'язок розділів та підрозділів, пунктів і підпунктів. Все це в плані переставляється, доповнюється. Це "вторинний" варіант, складний розгорнутий план, за яким пишеться дипломна робота в першій редакції. Чим ширший і конкретніший він буде, тим ясніше відбиватиме загальний зміст дипломної роботи та її цілеспрямованість;

- після написання роботи в останній редакції цей розгорнутий план можна, до певної міри, скоротити, згорнути. Це його третій, останній варіант.

План передбачає поділ дипломної роботи на три неоднакові частини: вступ, основну частину (виклад) і заключну частину (висновки).

Найвагомішою і найбільшою за обсягом у плані є друга частина, в якій дається аналіз і класифікація досліджуваних явищ; у цій частині плану виділяються стрижневі питання, яким повинен бути підпорядкований виклад теоретичного матеріалу теми, роздуми, ілюстрації тощо.

Меншими за обсягом є дві інші частини плану - вступ і заключна частина (висновки). У вступі, як правило, йдеться про мету дослідження, про те, як висвітлюється поставлена проблема в науковій літературі.

У заключній частині стисло подаються висновки, до яких дійшов автор дипломної роботи на основі проведеного дослідження.

У плані прийнято вживати слова "Вступ" і "Висновки", слово "Виклад" у плані не пишеться. Замість нього вміщують заголовки розділів та підрозділів. Отже, в кінцевій редакції дипломної роботи її план буде подано у вигляді заголовків дипломної роботи.

6.2.2.3 Викладення тексту дипломної роботи

Готуючись до викладення тексту дипломної роботи, доцільно ще раз уважно прочитати її назву, що містить проблему, яка повинна бути розкрита. Проаналізова­ний та систематизований матеріал викладається відповідно до змісту у вигляді окремих розділів і підрозділів (глав і параграфів). Кожний розділ (глава) висвітлює самостійне питання, а підрозділ (параграф) — окрему частину цього питання.

Тема має бути розкрита без пропуску логічних ланок. Тому починаючи працювати над розділом, треба відмітити його головну ідею, а також тези кожного підрозділу. Тези необхід­но підтверджувати фактами, думками різних авторів, резуль­татами анкетування та експерименту, аналізом конкретно­го практичного досвіду. Треба уникати безсистемного вик­ладення фактів, без достатнього їх осмислення та узагаль­нення.

Думки мають бути пов'язані між собою логічно, увесь текст має бути підпорядкований одній головній ідеї. Один висно­вок не повинен суперечити іншому, а підкріплювати його. Якщо висновки не будуть пов'язані між собою, текст втра­тить свою єдність.

Щодо кожного розділу (глави) роботи необхідно зробити висновки, на основі яких формулюють висновки до всієї ро­боти в цілому. Достовірність висновків загалом підтверджується вивчен­ням практичного досвіду роботи конкретних установ, щодо яких проводиться дослідження. Оперативно і в повному об­сязі зібрати практичний матеріал, узагальнити його та систе­матизувати допоможе оволодіння студентом основними ме­тодами дослідження: спостере-женням, експериментом, бесі­дою, анкетуванням, інтерв'ю, математичними методами оброб­ки кількісних даних, методом порівняльного аналізу та ін. Найкращих результатів можна досягти при комплексному використанні цих методів, проте слід мати на увазі, що за­лежно від особливостей теми дослідження, специфіки пред­мета і конкретних умов окремі методи можуть набути пере­важного значення.

Накопичуючи та систематизуючи факти, треба вміти ви­значити їх достовірність і типовість, найсуттєвіші ознаки для наукової характеристики, аналізу, порівняння. Аналіз зібраних матеріалів слід проводити у сукупності, з урахуванням усіх сторін відповідної сфери діяльності (чи установи). Порівняль­ний аналіз допомагає виділити головне, типове в питаннях, що розглядаються, простежити зміни, що сталися в роботі документно-інформаційних установ протягом останніх років, виявити закономірності, проаналізувати причи­ни труднощів у їх функціонуванні, визначити тенденції та пер­спективи подальшого розвитку.

Кількісні дані, що ілюструють практичний досвід роботи, можна проаналізувати за методом ранжованого ряду, розпо­діливши матеріали за роками, звівши їх у статистичні таб­лиці, таблиці для порівняння та ін., що дозволить зробити конкретні висновки.

6.2.3 Заключний етап роботи над темою дипломної роботи

На цьому етапі передбачається написанням студентом вступу та висновків до дипломної роботи, оформлення списку літератури та додатків, редагування тексту, його доопрацювання з урахуванням зауважень наукового керівника, підготовка роботи до захисту.

Загальні вимоги до оформлення

Після остаточного узгодження чернетки з науковим керівником можна оформляти чистовий варіант. Перед тим, як віддруковувати з чернетки дипломну роботу, її слід ста­ранно ще раз перевірити, уточнити назви розділів (глав), підрозділів (параграфів), таблиць, послідовність розміщення матеріалу, звірити цифрові дані, обґрунтованість і чіткість формулювань, висновків та рекомендацій.

До формулювань заголовків (назв) розділів (глав) і під­розділів (параграфів) дипломної роботи висувають­ся такі основні вимоги як: стислість, чіткість і синтаксична різно­манітність у побудові речень, з переважанням простих, по­ширених, послідовне та точне відображення внутрішньої ло­гіки змісту роботи.

Розділи, підрозділи і пункти прийнято нумерувати арабськими цифрами. Параграфи (підрозділи) нумерують окремо в кож­ному розділі. Позначення розділів (глав), параграфів і їхні порядкові номери пишуть в одному рядку з заголовком, при­чому в кінці крапка не ставиться.

Наприклад:

Розділ 1. (назва розділу)

1.1. (назва підрозділу)

1.1.1.(назва пункту)

Дипломну роботу друкують машинописним способом або за допомогою комп'ютера на одній стороні аркуша білого папе­ру формату А4 (210 х 297 мм), до тридцяти рядків на сторінці, що містять 1600—1700 друкованих знаків. Один авторський аркуш налічує 40 000 знаків і містить приблизно 24 сторінки. Сучасні комп'ютерні текстові редактори само­стійно регулюють кількість знаків у рядку.

Сторінки роботи повинні мати поля: ліве — 30 мм, зверху — 20 мм, праве — 10 мм, знизу — 25 мм. Таблиці, малюнки, схеми, графіки та інші ілюстративні матеріали як у тексті роботи, так і в додатках слід виконувати на стандарт­них аркушах (210 х 297 см)

Усі сторінки роботи нумеруються від титульної до остан­ньої без пропусків або літерних додатків. Першою сторінкою вважається титульний аркуш, другою - завдання на дипломну роботу, третьою вважається сторінка, що містить "зміст". Вони не нумеруються, але включаються до загальної нумерації сторінок.

На наступній сторінці проставляється циф­ра 4 і далі згід-но з порядком. Порядковий номер сторінки проставляється посередині верхнього поля.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншо­го друкованого твору наводять цитати. Науковий етикет ви­магає точно відтворювати цитований текст, бо найменше ско­рочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладе­ний автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

- текст цитати починається і закінчується лапками і на­водиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у дже­релі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділя­ються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується також вираз "так званий";

- цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекру­чення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, все­редині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

- кожна цитата обов'язково супроводжується посилан­ням на джерело;

- при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тек­сту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його висновків і давати відпо­відні посилання на джерело;

- цитування не повинне бути ні надмірним, ні недостатнім, бо і те, й інше знижує рівень наукової праці: надмірне цитуван­ня створює враження компілятивності праці, а недостатнє — знижує наукову цінність викладеного матеріалу;

- якщо необхідно виявити ставлення автора дисертаційної праці до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

- якщо автор дисертаційної праці, наводячи цитату, виді­ляє в ній деякі слова, робить спеціальне застереження, тоді після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора дисертації, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами та­ких застережень є: (курсив наш. — С.О.), (підкреслено мною. — С.О.), (розрядка моя. — С.О.).

Коли використовуються відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел, які мають велику кількість сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул джерела, на яке дано посилання в дисертації.

Поиск по сайту: