Гострий сальпінгіт

Скарги:

- підвищення температури тіла, озноб,

- погіршення загального стану,

- сильний біль внизу живота,

- дизуричні розлади.

При огляді живіт напружений, болючий при пальпації. При гінекологічному огляді біль посилюється; контури придатків матки нечіткі за рахунок набряку, вони збільшені, пастозні, рухомість їх обмежена.

В аналізі крові: запальна реакція підвищення вмісту С-реактивного білка.

Діагностика гострого гнійного сальпінгіту грунтується на трьох критеріях:

- біль в животі,

- чутливість при рухах шийки матки,

- біль в ділянках придатків в поєднанні хоча б з одним додатковим критерієм: (температура тіла вище 38^оС, лейкоцитоз більше 10 000, зростання ШОЕ, наявність запальних утворів при бімануальному дослідженні чи УЗД, при пункції заднього склепіння вагіни отримано гній).

Лікування: фізичний і психічний спокій, призначають їжу, яка легко засвоюється, адекватну кількість рідини, контроль за функцією кишечника видільних органів.

Антибіотикотерапія, яка була б одночасно ефективна проти основних збудників Neissеria gonorroeae,

Chlamydia trachomatis таанаеробних мікроорганізмів, має включати антибіотики широкого спектру дії. Основний курс терапії високими дозами антибіотиків в/в або в/м - протягом 3 – 5 – 7 діб (ще одну добу після клінічного покращення), з наступним переходом на пероральні схеми, або, при необхідності, зміною антибіотику та шляхів його введення.

Схеми стаціонарного лікування:

І. Цефалоспорини ІІ покоління (цефокситин по 1,0 – 2,0 г 3-4 р/добу в/в або в/м) + Тетрацикліни (доксіциклін по 100 мг в/в 2 р/добу або перорально по 100 мг 2/добу), потім доксіциклін по 100 мг перорально 2 р/добу) + метронідазол по 400 мг перорально двічі на добу.

ІІ. Цефалоспорини ІІІ покоління (цефотаксим по 1,0 г в/в три - 4 р/добу; цефтріаксон 1,0 – 2,0 г в/в 1 р/добу) + Тетрацикліни (доксіциклін по 100 мг в/в 2 р/добу або перорально по 100 мг 2 р/добу) + метронідазол по 400 мг перорально 2 р/добу.

ІІІ. Кліндаміцін (900 мг в/в 3 р/добу) і гентаміцин (1,0 мг/кг 3 р/добу в/в або в/м) не менше 4 – 5 діб, потім доксіциклін по 100 мг перорально 2 р/добу + метронідазол по 400 мг перорально 2 р/добу.

IV. Цефалоспорини ІІІ покоління (цефотаксим по 1,0 – 2,0 г в/в 2 – 3 р/добу) + гентаміцин (2,0 мг/кг в/в або в/м 1 р/ добу), потім доксіциклін по 100 мг перорально 2 р/добу + метронідазол по 400 мг перорально 2 р/добу.

Альтернативні схеми лікування:

І. Офлоксацин по 400 мг в/в 2 р/добу + метранідазол 500 мг в/в 3 р/добу (з переходом на пероральне застосування через 48 годин після клінічного покращення).

ІІ. Ципрофлоксацин по 200 мг в/в 2 р/день + доксиціклін по 100 мг в/в (або перорально) 2 р/день + метронідазол по 500 мг в/в 3 р/день (з переходом на пероральне застосування через 48 годин після клінічного покращення).

Загальна тривалість лікування має складати не менше 14 д.

Інфузійна терапія: 5 % розчин глюкози, поліглюкіну, реополіглюкіну, білкових препаратів (загальна кількість рідини 2-2,5 л/добу),вітаміни, 4-5 % розчин бікарбонату натрію (500-1000 мл) для корекції кислотно-лужного стану, антигістамінні препарати: димедрол, супрастин.
Фізичні методи - холод на низ живота по 2 год.
При наявності тубооваріальної пухлини виконують пункцію через склепіння вагіни з введенням антибіотиків, оперативне лікування.
В підгострій стадії - аутогемотерапія, алое, фізіотерапія: УФ опромінення, електрофорез з калієм, магнієм, цинком, вібромасаж, УВЧ - терапію.
При утворенні гнійних утворів (піосальпінкс, піоварій) показане оперативне лікування.

Хронічний сальпінгооофорит - продовження недолікованого гострого процесу, а може розвиватись без гострої стадії.
Хронічній стадії властиві наявність інфільтратів, втрата фізіологічних функцій слизової та м’язової оболонок маткової труби, розвиток сполучної тканини, звуження просвіту судин, склеротичні процеси. При тривалому перебігу нерідко виникає непрохідність маткових труб із утворенням гідросальпінксу та спайкового процесу навколо яєчників. Можуть утворитися перитубарні та периоваріальні спайки, які перешкоджають заплідненню.
Скарги: - біль (тупий, ниючий), який посилюється при охолодженні, інтеркурентних захворюваннях, перед і під час менструації;

- порушення менструальної функції (поліменорея, олігоменорея, альгодисменорея); порушення статевої функції (болючий коїтус, зниження чи відсутність лібідо) є у 35-40 % хворих;

- розлади секреторної функції (білі), причиною яких може бути супутній кольпіт і ендоцервіцит.

При вагінальному дослідженні звертають увагу на положення матки, рухомість, стан придатків, стан крижово- маткових зв’язок і стінок тазу.

УЗД - наявність гідро- чи піосальпінксу.

Гістеросальпінгографія виявляє зміни в маткових трубах.

Параметрит -запалення навколоматкової клітковини (параметрію), може локалізуватись в одному з бокових відділів тазової клітковини (боковий право - чи лівобічний параметрит, допереду в бік сечового міхура - передній параметрит, дозаду - задній параметрит) чи охоплювати клітковину малого тазу (пельвіоцелюліт).
- безперервний біль внизу живота,

- температура тіла 38-39^оС, озноб.

- порушення сечовипускання (почащене, болюче),

- диспептичні порушення (запор, пронос, тенезми).
В початковій стадії розвитку параметриту при пальпації передня черевна стінка майже неболюча, перкуторний звук не притуплений

При вагінальному дослідженні і ректальному дослідженнях біля матки визначається болючий інфільтрат з нечіткими контурами. В подальшому інфільтрат поширюється в сторони аж до стінок тазу, вгору і вниз до пахової і лонної ділянок, згладжуючи чи вип'ячуючи склепіння вагіни. При нагноєнні визначається флуктуація. Матка зміщена в здорову сторону. При задньому параметриті інфільтрат тісно охоплює пряму кишку, з’являються тенезми і виділення слизу з заднього проходу.

Можливе самостійне проривання в сечовий міхур або пряму кишку - стан хворої покращується, температура знижується.

Лікування гострої стадії:

- спокій,

- холод на низ живота,

- антибактеріальна терапія,

- нестероїдні протизапальні середники

при нагноєнні параметрального інфільтрату розріз в ділянці заднього склепіння, дренуваня, промивання.

Поиск по сайту: