Частота оцінки НПР в залежності від віку дитини

Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

4.1.Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

4.2. Теоретичні питання до заняття.

1. Послідовність обстеження нервової системи.

2. Основні рефлекси які визначаються при обстеженні нервової системи, в тому числі стійкі довічні автоматизми та транзиторні безумовні рефлекси новонароджених.

3. На що варто звертати увагу при обстеженні нервово-психічного статусу?

4. Що є критеріями нервово-психічного розвитку? Лінії розвитку, які визначаються при обстеженні дітей різного віку.

5. Основні симптоми та синдроми ураження нервової системи у дітей.

4.3.Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1.Оцінка нервово-психічного розвитку дітей різного віку.

2. Визначення та описання різних симптомів, характерних для порушення нервово-психічного розвитку.

Зміст теми

Методика обстеження нервової системи у дітей.

Проводячи клінічне обстеження дитини, потрібно звернути особливу увагу на такі моменти:

- при вивченні анамнезу встановити чинники, що впливають на формування нервової системи внутрішньоутробно, інтранатально, в перші місяці і роки життя дитини;

- проаналізувати строки розвитку статичних і моторних функцій, умовно-рефлекторної діяльності, мови; для старших дітей дані про поведінку в сім'ї, школі, успішності;

- при огляді оцінити позу, поведінку дитини, його реакцію на оточуюче, настрій, вираз обличчя, координацію рухів, ходу, м¢язевий тонус;

- при обстеженні визначити стан тім¢ячка і швів черепа (для дітей першого року життя), шкіряної чутливості, периферичних нервів, м'язів; шкіряних рефлексів, сухожильних та рефлексів зі слизових, визначають стан патологічних для даного віку рефлексів, особливості дермографізму;

- призначити план обстеження (за показаннями): рівень електролітів в сироватці крові, нейросонографія, електроенцефалографія, комп¢ютерну томографію, тощо.

- оцінити результати лабораторних та інструментальних досліджень.

Менінгеальні знаки, рефлекси:

Ригідність потиличних м'язів - біль або неможливість привести голову до грудини.

Бабінського - штрихове подразнення підошви по зовнішньому краю стопи від п'ятки до основи великого пальця викликає тильне згинання великого пальця і підошовне згинання інших пальців (фізіологічний до 2 років).

Кернига - при спробі розігнути ногу, зігнену в колінному та кульшовому суглобі і під прямим кутом у дитини, яка лежить на спині, це не вдається (фізіологічний до 4-6 міс.).

Брудзинського (фізіологічний до 3-4 міс.) - верхній: при пасивному згинанні голови у дитини спостерігається швидке згинання ніг в колінному та кульшовому суглобах;

середній: при натисканні ребром долоні на область лона у хворої дитини згинаються ноги;

нижній: при пасивному згинанні однієї ноги в колінному і кульшовому суглобі згинається і друга.

Ласега - неможливість зігнути випрямлену ногу в кульшовому суглобі більш ніж на 60 -70^0.

У новонароджених для діагностики використовують с-м Флатау (розширення зіниць при швидкому нахилі голови уперед) і Лессажа (підтягнення дитиною ніг до живота в підвішеному стані) в поєднанні з клінічною картиною.

Основні симптоми та синдроми ураження нервової системи у дітей

Менінгеальний синдром поєднує в собі клінічні симптоми, які виникають при ураженні мозкових оболонок (запального і незапального генезу). До найбільш частих ознак належать:

- менінгеальні знаки, рефлекси;

- головний біль (у дітей раннього віку він виявляється монотонним криком), запаморочення;

- нудота, блювота, що не пов´язані з вживанням їжі;

- у маленьких дітей - вибухання, напруження великого тім¢ячка.

- загальна гіперестезія (підвищена чутливість) – безболісний дотик до шкіри дитини супроводжується плачем, криком;

При ураженні мозкових оболонок незапального генезу розвивається синдром менінгізму.

Енцефалічний синдром виникає при ураженні головного мозку, проявляється різноманітними клінічними симптомами, ці прояви мають ряд загальних рис.

Загальноінфекційні симптоми – підвищення температури, зміни крові;

Загальномозкові симптоми – набряк, гіперемія, гіперсекреція ліквора, порушення свідомості, нерідко збудження, епілептичні напади, сіпання м'язів. При важкому перебігу – пригнічення рефлексів, порушення серцевої діяльності і дихання;

Вогнищеві симптоми можуть мати різний ступень вираженості, що залежить від локалізації переважних уражень ділянок мозку (рухові, чутливі, мовні розлади і ін.);

Менінгеальні симптоми майже завжди супроводять енцефаліт.

Синдром рухових порушень

Внаслідок ураження різних ділянок рухових відділів центральної або периферичної нервової системи виникають парези (послаблення рухів) або паралічі (відсутність рухів). За локалізацією уражень поділяються на:

- центральні (спастичні), які супроводжуються підвищенням м¢язевого тонусу, сухожильних рефлексів, появою патологічних рефлексів та зниженням або відсутністю шкірних рефлексів;

- периферичні (атонічні, мляві), вони супроводжуються зниженням або відсутністю тонусу м¢язів, сухожильно-периостальних рефлексів, атрофією м¢язів, може спостерігатись фібрилярне тремтіння м¢язів

Гіперкінези (мимовільні, неритмічні, різноманітні, некоординовані рухи кінцівок у великих суглобах), їх різновиди – атетоз, тик, тремор. Гіперкінези є результатом порушення функції стріарної системи, яка відповідає за м¢язевий тонус. Вони відмічаються при органічних ураженнях мозку, хореї, гіперкінетичній формі дитячого церебрального паралічу.

Синдроми порушення чутливості – виникають при різних патологічних станах, залежать від ступеня та рівня ураження чутливих аналізаторів. Може змінюватись як інтенсивність, так і якісні характеристики чутливості. За кількісною характеристикою вирізняють: анестезію – повну втрата всіх видів чутливості, гіперестезію – надмірну чутливість, гіпестезію – зниження чутливості, чи одного якогось її виду. Ізольоване порушення одних видів чутливості при збереженні інших називається дисоціацією. Іноді виникають якісні зміни чутливості - змінене, спотворене сприйняття екзогенних чинників, або суб′єктивні розлади чутливості при відсутності зовнішніх подразників. Серед них: парестезія – незвичні відчуття, поліестезія – сприйняття одиночних подразнень як чисельних, сінестезія – відчуття подразнення не тільки в місці його нанесення, а і в інших місцях, дізестезія – невірне сприйняття подразника, наприклад тепло сприймається як холод, тощо.

Синдроми порушення свідомості:

Сомнолентність – постійна млявість, сонливість, але сон приходить короткими періодами, поверневий. Замість плачу та крику тихий стогін, реакція на догляд матері непомітна, слабо реагує на огляд та сповивання. Шкіряна чутливість та сухожилкові рефлекси знижені.

Ступор – стан оціпеніння, з якого хворий виходить важко, після енергійного турбування. Рефлекси знижені.

Сопор – Глибокий сон, приголомшеність, дитину розбуркати неможливо. Шкіряна чутливість не визначається, сухожилкові рефлекси викликаються важко і не постійно. Реакція на біль не виразна. Збережені зіничний, рогівковий рефлекси, ковтання.

Кома – вимкнення свідомості з повною втратою сприйняття оточуючого і самого себе. Виділяють три ступеня виразності (стадії).

Судомний синдром є однією з найбільш частих ознак ураження нервової системи. Судоми (англ. convulsion, cramp) являють собою раптові приступи мимовольних, короткочасних скорочень м'язів з втратою або без втрати свідомості. Судоми бувають:

- клонічні – мимовільні сіпання м'язів (починаються з м´язів обличчя, поступово переходять на кінцівки і тулуб).

- тонічні – мимовільне напруження м'язів без сіпання. Класичний приклад – опістотонус при правці (лат. Tetanus);

- тоніко-клонічні – спочатку голова відкидається назад, верхні кінцівки згинаються в суглобах, нижні витягуються (це тонічна стадія). Після цього наступає короткочасна зупинка дихання, яка змінюється глибоким вдихом. І це є початком клонічної стадії – сіпання м¢язів обличчя, кінцівок, гучне дихання;

Сьогодні в педіатричній практиці комплексна оцінка нервово-психічного розвитку дітей як правило проводиться з використанням тестів та методів, які базуються на показниках розвитку. Вона дозволяє порівняти та співставити досліджувану дитину з певною популяцією, групою дітей. Кількісна характеристика якісних параметрів хоча і є формалізованою, але разом із індивідуальною оцінкою може дати досить об′єктивне уявлення про психічний розвиток дитини.

Контроль за динамікою НПР здійснюється в певні строки, як правило одночасно з оцінкою фізичного розвитку та стану здоров’я. Чим молодше дитина, тим частіше проводять контроль НПР, оскільки інтенсивність її розвитку більш швидка, ніж у дітей старшого віку.

Частота оцінки НПР в залежності від віку дитини.

Рівень розвитку дітей першого року життя, які виховуються в сім’ї, оцінює лікар-педіатр на прийомі в кабінеті здорової дитини. А тих, які знаходяться в дитячих колективах _ вихователь під кронтролем лікаря-педіатра і педагога. Для оцінки розвитку, поведінки використовують також патронажні записи дільнічої сестри і відомості, отримані від матері.

Психічний розвиток прийнято вимірювати значенням, яке називається коефіцієнтом розвитку чи коефіцієнтом інтелекту (IQ - Intelligence quotient).

Цей показник вираховується як різниця календарного (КВ) та психічного віку (ПВ).

IQ = ПВ х 100/ КВ

Величину отриманого IQ оцінюють за таблицею

За норму розвитку дитини приймається оволодіння уміннями та навичками в межах епікризового строку. Розвиток також може бути раннім або прискореним, чи навпаки, сповільненим чи відзначатись затримка психічного розвитку. При виявленні затримки психічного розвитку більше ніж на 2 епікризові строки необхідне ретельне обстеження і диспансерне спостереження. Епікризові строки для дітей різного віку різняться і представлені на таблиці.

Таблиця

Для визначення психічного розвитку дітей використовують так звані основні лінії розвитку. Вони включають основні фізіологічні реакції, вміння і навички.

Основні лінії розвитку.

Для дітей першого півріччя життя це: формування слухових і зорових орієнтовних реакцій, позитивних емоцій, рухів кінцівок, загальних рухових навичок, підготовчих етапів активної мови і умінь.

У віці від 6 до 12 місяців оцінюють розвиток загальних рухів, розуміння мови, активної мови, дії з предметами, умінь і навичок, що виявляються в процесі спілкування дітей одного з другим.

На другому році життя основними показниками служать: розвиток розуміння і активної мови, сенсорний розвиток, ігри і дії з предметами. Подальше становлення рухової активності, умінь і навичок.

У віці від 2 до 3 років основними показниками є активна мова, сенсорний розвиток, участь в іграх, конструктивна та образотворча діяльність, рухова активність.

Для оцінки нервово-психічного розвитку дітей від3 до 7 років користуються даними спостережень за поведінкою дитини під час різних режимних моментів, при проведенні поглиблених лікарняних оглядів, а також характеристиками, що надані педагогами. При цьому основними показниками є моторний розвиток та зорова координація, розвиток мови, пізнавальна діяльність, соціально-культурний розвиток.

Для школярів тестові програми складені з врахуванням навчальної програми.

Порушення психічного розвитку клінічно проявляються олігофренією, яка розділяється на 3 ступені важкості: легка – дебільність, середня – імбецильність, важка – ідіотія.

Відсутність здатності говорити в дітей раннього віку трактується логопедами як алалія (порушення мови в дорослих після інсультів називається афазією). Різниця цих понять полягає в тому, що в дорослих мова до хвороби була сформована, а в дітей з алалією порушене становлення й розвиток мовних функцій.

Матеріали для самоконтролю:

А. Завдання для самоконтролю (тести)

1. Головною ознакою ДЦП (дитячого церебрального паралічу) є

А.Затримка НПР до олігофренії.

Б. Порушення руху – нездатність підтримувати нормальну позу і виконувати необхідні довільні рухи.

В. Патогномонічні зовнішні ознаки – монголоїдний розріз очей, короткі ступні та кисті.

Г. Зменшення розмірів внутрішніх органів та їх вади.

2. Головною ознакою синдрома Дауна є:

А. Анацефалія

Б. Порушення руху – нездатність підтримувати нормальну позу і виконувати необхідні довільні рухи.

В. Затримка НПР, патогномонічні зовнішні ознаки – монголоїдний розріз очей, короткі ступні та кисті.

Г. Збільшення розмірів внутрішніх органів та їх вади.

3.Головними показниками НПР є:

А. Умовно-рефлекторна діяльність, мова, вища нервова діяльність

Б, Менталітет та ерудиція

В. Перша та друга сигнальні системи

Г. Строки появи умовних рефлексів

4. Патогномонічною ознакою гідроцефалії є:

А. Прискорення НПР на першому році життя.

Б. Синдром „заходу сонця”, симптом Грефе.

В. Порушення руху – нездатність підтримувати нормальну позу і виконувати необхідні довільні рухи.

Г. Патогномонічні зовнішні ознаки – монголоїдний розріз очей, короткі ступні та кисті.

5. Кваліфіковану оцінку рівня психічного розвитку дитини першого року життя дає:

А. Лікар –педіатр в кабінеті здорової дитини.

Б. Патронажна медсестра.

В. Приватний психолог.

Г. Батьки.

Відповіді. 1Б, 2В, 3А, 4Б,5А.

Поиск по сайту: