Основні принципи гемодинаміки

Наука, що вивчає рух крові по судинах, називається гемодинамікою. Вона базується на законах гідродинаміки. Для того, щоб зрозуміти механізм руху крові по судинах та критерії, від яких він за­лежить, необхідно використати ці закони.

Згідно з основним рівнянням гідродинаміки кількість крові, що протікає за 1 хв через будь-який поперечний переріз єдиного кола кровообігу, залежить від градієнта тисків на початку (аорта) і в кінці (порожнисті вени) судинного русла і гідродинамічного опору руху крові.

Периферійний опір судинної системи складається з численних опорів ок­ремих судин. Ці опори прямо пропорційно залежать від довжини судини, в'язкості протікаючої у ній крові і обернено пропорційно від радіусу трубки. Слід врахувати, що якщо судини з'єднані послідовно, то їх опір є більшим, ніж якщо судини з'єднанні паралельно.

Отже, з вищенаведеного видно, що найбільшим опір мав би бути у капіля­ра, діаметр якого 5-7 мкм. Але велика кількість капілярів включена у плин крові паралельно. Тому їх сумарний опір є меншим, ніж сумарний опір артері­ол.

У працюючому органі тонус судин зменшується. Це сприяє припливу додат­кової крові. Щоб при цьому системний тиск крові в організмі не знизився, у інших (непрацюю­чих) органах тонус судин зростає. Сумарна величина загального периферійного опору та загальний артеріальний тиск залишаються сталими, не дивлячись на постійний перерозподіл крові між працюючими і непрацюючими органами.

Чим більшим є опір плину крові, тим більша сила витрачається на просу­вання її по судині. Внаслідок цього 10% енергії, що витрачається шлуночками на вигнання крові, припадає на її рух по великих та середніх судинах, а 85% - по артеріолах та капілярах.

Гемодинамічні властивості крові характеризуються такими показниками як лінійна та об'ємна швидкості току крові.

Лінійна швидкість відображає швидкість руху частин крові вздовж судини і дорівнює об'ємній, поділеній на площу перерізу кровоносної судини. З цьо­го випливає наступна закономірність: чим більшою є загальна площа перерізу судин, тим меншою є лінійна швидкість кровоплину. Найвужчим місцем у систе­мі кровообігу є аорта. При розгалуженні артерій, не дивлячись на те, що кож­на гілка вужча від судини, з якої вона вийшла, спостерігається збільшення сумарного русла, так як сума просвітів гілок є більшою від просвіту судини, що поділилася. Найбільше розширення русла спостерігається у капілярній сіт­ці: сума просвітів усіх капілярів приблизно у 500-600 разів є більшою про­світу аорти. Відповідно,кров у капілярах рухається у 500-600 разів повіль­ніше, ніж у аорті.

У венах лінійна швидкість кровоплину знову зростає, так як при злитті вен сумарний просвіт кров'яного русла звужується. У порожнистих венах ліній­на швидкість кровоплину досягає половини швидкості в аорті.

Об’ємна швидкість кровоплину залежить від розгалуження судинної сітки даного органу та від інтенсивності його діяльності. При роботі органів у них відбувається розширення судин, а, отже, знижується опір.Об’ємна швидкість току крові у судинах працюючого органу збільшується.

Поиск по сайту: