Формування основ матеріалістичної соціальної філософії

Як неодноразово пояснювали основоположники марксизму, домарксовскійфілософський матеріалізм (у тому числі і фейербаховскій) обмежувавсяконстатацією залежності людини, його практичної та пізнавальноїдіяльності від природи. Людина є частина природи, «живе природою» ітому не є нейтральним носієм «чистого самосвідомості», або
«Духу». В «Економічно-філософських рукописах 1844» Маркс неодноразовоповертався до думки про суспільної (соціальної) сутності людини.
Розвиток цієї думки, визначивши напрямок, в якому Маркс перетворюєматеріалізм. Вже в «Тезах про Фейєрбаха» (1845) стверджується, що життялюдей, в якій і виявляється людська сутність, носитьпереважно практичний характер. Людина не просто «знаходиться» вприроді, а практично перетворює, змінює її. Ще раніше Марксзробив висновок, що трудова діяльність - родова для людини, тобтосправді людська. У суспільстві відчуження вона перекручена, перевернута,спотворена. Відчужений праця є прокляттям, втратою людськоїсутності. Тому філософам - і матеріалістам, і ідеалістам - справділюдським в людині завжди здавалося тільки духовне начало, що відноситьсядо вищих форм творчості і культури. Практична ж життя людейтретирується як щось брудно-торгашесько, антилюдські й ворожерозуму і вищим філософським цінностей.

Особливості розвитку ідеалістичної філософії.

Найбільш ранньою була теорія історичного (соціологічного) ідеалізму, згідно якою базисною сферою суспільства вважалася духовна. Прибічники історичного ідеалізму вважають головною причиною функціонування і розвитку суспільства свідомість, волю, світовий дух, тобто духовну сферу суспільства. У історичному ідеалізмі можна виділити напрями: суб'єктивно-ідеалістичний (П. Л. Лавров, Н.М. Михайлівський, Людвіг фон Мизес) і об'єктивно-ідеалістичний (Гегель, П. Сорокин та ін.).

Культурно-історичні передумови виникнення філософії.

Всупереч відомій тезі, згідно з якою рівень розвитку суспільства визначається рівнем розвитку техніки, можна запропонувати іншу: рівень розвитку суспільства визначається рівнем усвідомлення, авторитетом загального — правових і моральних норм, політичних і національних ідей, які забезпечують цивілізованість сучасного суспільства. А формувати вміння підноситись до всезагального, підтримувати його авторитет філософія вважає одним з найважливіших своїх завдань. Та повага, з якою в Західній Європі ставляться до всезагального, значною мірою вихована філософією. І та духовна криза, яку нині переживає наше суспільство, спричинена значною мірою і недостатнім авторитетом загального (недостатньою легітимністю влади, низьким авторитетом правових норм, моральною кризою). В утвердженні цих цінностей громадянського суспільства філософії (філософії права, філософії політики) належить надзвичайно важлива роль.

Поиск по сайту: