|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Принципи верифікації та редукціїДля неопозитивізмухарактерними є тринауково-пізнавальнихпринципи: редукціоналізму, верифікації і конвенціоналізму. Принцип редукції (від лат. reductio – повернення, відновлення) – зведення в процесідослідження одного явища до іншого, однієїпроблемидо іншої з метою спрощенняїх. Це – логічнийприйом, котрийзастосовується у пізнанні. Однак не все складне можназвести до простого. Зведення, скажімо, вищих форм життя до нижчих – це нонсенс. Втрачаєтьсяспецифікаявища, тобто принцип редукції не можнаабсолютизувати, як цедопускається у філософіїнеопозитивізму. Принцип верифікації – цеперевірка результату дослідження на істинність. З точки зорунеопозитивізмуістиннолише те, щоможе бути безпосередньоемпіричноперевірене на практиці. Перебільшення, абсолютизаціяцьогопринципу у неопозитивізміпризводить до відкиданнятакоїважливоїформирозвиткуприродничонауковихзнань, як гіпотеза. Принцип верифікації в позитивізмі Мета науки полягає,згідно з неопозитивізму, у формуваннібазиемпіричнихданих у виглядіфактів науки, якіповинні бути репрезентованімовою, не допускатидвозначності і не виразності. В якостітакоїмовилогічнимемпіризмомбувзапропонованийлогіко-математичнийпонятійнийапарат, що відрізняється точністю і ясністю опису досліджуваних явищ. Передбачалося, щологічнітерміниповиннівиражатипізнавальнізначенняспостережень і експериментів у пропозиціях, визнанихемпіричною наукою як пропозиції «мови науки». Звведенням «контексту відкриття» логічнимпозитивізмомбулазробленаспробаперемикатися на аналіземпіричнихтверджень з точки зоруїхвиразність за допомогою логічних понять, виключивши, тим самим, з логіки та методологіїпитання, пов'язані з відкриттям нового знання. При цьомуемпіричнаепістемологіянаділялася статусом підставинауковогознання, тобтологічніпозитивістибуливпевнені, щоемпіричний базис науковогознанняформуєтьсявиключно на основімовиспостереження. Звідси і загальнаметодологічна установка, щоприпускає редукцію теоретичнихсуджень до висловлюваньспостереження. У 1929 р. Віденськийгуртоканонсував свою формулюванняемпіріцістскогокритеріюзначення, що стала першою в ряді таких формулювань. Віденськийгурток заявив: значеннямпропозиції є метод йоговерифікації. Принцип верифікації передбачаввизнанняволодіютьнауковоїзначимістютількитізнання, змістякихможнаобгрунтуватипротокольнимипропозиціями. Тому факти науки в доктринах позитивізмуабсолютизуються, мають приматом перед іншимиелементаминауковогознання, бо, на їхню думку вонивизначаютьзмістовнийсенс і істинністьтеоретичнихпропозицій. Іншими словами, згідно концепції логічного позитивізму «існує чистий досвід, вільний від деформуючих впливів з боку пізнавальної діяльності суб'єкта і адекватний цьому досвіду мову; пропозиції, висловлені цією мовою, перевіряються досвідом безпосередньо і не залежить від теорії, так як словник, який використовується для їх формування, не залежить від теоретичного словника»[1].
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |