АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Теоретичні відомості. 1. Текстовий режим роботи користувача в ОС Linux

Читайте также:
  1. А). Теоретичні передумови.
  2. А). Теоретичні передумови.
  3. А). Теоретичні передумови.
  4. А). Теоретичні передумови.
  5. Арбітражному керуючому забороняється розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв’язку з його діяльністю, і використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб.
  6. Базові відомості
  7. ВИХОВАННЯ У ДІТЕЙ СТАТЕВОЇ САМОСВІДОМОСТІ
  8. Відомості про складову частину документа // Відомості про ідентифікуючий документ. – Відомості про місцезнаходження складової частини в документі. – Примітки.
  9. Відомості, що становлять державну таємницю
  10. Властивості свідомості та її структура.
  11. Втрата свідомості, травми
  12. Г) теоретичні знання та практичні навички певної роботи.

 

1. Текстовий режим роботи користувача в ОС Linux. Окрім графічного, є ще текстовий режим (інші терміни: режим терміналу, консолі) функціонування ОС Linux. Багато користувачів, а тим паче спеціалістів, надають йому перевагу. Є низка корисних програм та команд, які можуть функціонувати або лише у текстовому режимі, або як у текстовому, так і у графічному режимах. Це пов'язано з тим, що із самого початку ОС Linux розроблялась як система, що успадковувала головні риси ОС Unix, яка працює здебільшого у текстовому режимі. Під текстовим режимом розуміють введення команд користувачем лише з командного рядка, для чого їх потрібно спочатку набрати на клавіатурі. Розглянемо варіанти запуску сеансу роботи ОС Linux у текстовому режимі:

• реєстрація у текстовому режимі (Session — Failsave);

• використання спеціальних програм-емуляторів терміналу;

• переведення на іншу віртуальну консоль.

Щоб запустити текстовий режим з графічної оболонки, потрібно за допомогою пункту меню Виконати ввести назву відповідної програми, наприклад, xterm, konsole тощо.

В ОС Linux реалізована можливість одночасної роботи на одному комп'ютері декількох користувачів — це багатокористувацька система. Завдяки концепції віртуальних консолей користувачам не потрібно кожного разу перереєстровуватись. Для переходу на консоль з номером n слід натиснути Ctrl+Alt+Fn. Під час переходу на іншу консоль користувач автоматично потрапляє у текстовий режим, де необхідно увести свій логін (localhost login) та пароль (password). Після закінчення сеансу роботи потрібно виконати логоф, увівши команду logout. Для повернення у графічну оболонку треба натиснути Alt+F8.

У текстовому режимі можна виконувати практично усі дії, що й у графічному. Однак для цього потрібно знати відповідні команди. Оскільки команд є багато і їх усіх запам'ятати складно, варто користуватися командою man <назва команди>, щоб отримати довідку про призначення, синтаксис та дію тієї чи іншої команди. Щоб запустити набрану на клавіатурі команду, необхідно натиснути на клавішу Enter. Команда негайно буде виконана. Якщо в тексті команди допущено помилку, система виведе повідомлення: команда не знайдена (command not found). Зауважимо, що команди набирають у командному рядку, що містить запрошення системи у вигляді символу “$”. Загальний вигляд команди такий:

<назва команди> <список опцій> <список параметрів>

Назва команди складається з декількох малих латинських літер.

Назва опції — це одна літера, перед якою є символ мінус. Опцій у списку може бути 0, 1 або декілька. Якщо опцій декілька, їх можна записувати підряд з одним символом мінус на початку. Команди можуть мати багато опцій. Повний список опцій для певної команди можна знайти у довідниках або в help-описах команди. Одні й ті ж опції в різних командах мають різне призначення.

Параметри, якщо вони є, наприклад, назви файлів, на які поширюється дія команди, записують через пропуск.

2. Сервісні команди та програми. Сервісні команди та програми призначені для налаштування екрана та параметрів системи. Розглянемо деякі у табл.1.

Таблиця 1. Сервісні команди та програми

Команда Дія команди
clear Очистити екран
who Відобразити імена користувачів, які працюють у мережі у цей час
write Надіслати повідомлення іншим користувачам
date Вивести на екран або змінити значення системної дати
df Вивести дані про розподіл дискового простору
free Вивести повідомлення про розподіл пам'яті
bc Здійснити перехід у режим калькулятора
саl Відобразити календар дат
mc Запустити менеджер файлів
passwd Змінити пароль користувача
reboot Перезавантажити систему

 

Деякі команди мають параметри. Наприклад, команда саl виведе на екран календар за поточний місяць, а саl 2005 — за 2005 рік. Тут 2005 є параметром команди саl.

3. Деякі команди для роботи з файлами. Поняття про жорсткі та символічні посилання. Розглянемо у табл.2 команди роботи з файлами.

 

Таблиця 2. Команди для роботи з файлами

Назва команди Дія команди
lessабоmore Переглянути файл
cat Об'єднати декілька файлів в один
Копіювати файли
mv Перейменувати файл
rm Вилучити файли
vim Викликати текстовий редактор vim
ln Утворити посилання
ls Вивести детальну інформацію про файли та каталоги
zip, unzip Архівувати (розархівувати) файли
file Визначити тип файлу
Вивести вміст файлу на принтер

 

Розглянемо дію команд:

cр file1 file2 — для файлу file1 робить копію з назвою file2;

cр <шлях призначення> — копіює усі файли із поточного каталогу за шляхом призначення;

cр <повний шлях звідки/*.*> — копіює усі файли із зазначеного каталогу в поточний.

Для копіювання варто використовувати маску файлів. Наприклад, щоб скопіювати усі файли поточного каталогу, назва яких починається з літери “а”, у підкаталог Stud, треба застосувати команду cр a*.* Stud, а файли?ama.txt з підкаталогу Stud у каталог /home/Mykat — команду cр Stud/?ama.txt /home/Mykat.

Кожний файл в ОС Linux має свій ідентифікаційний номер, наприклад, 1230, який називають індексним дескриптором, під яким файл реєструється у системі. Отримати на екрані індексні дескриптори можна командою ls -i. В ОС Linux виділяють два види посилань: жорсткі та символічні.

Жорсткі посилання можна створити лише в текстовому режимі за допомогою команди

ln <назва файлу> <назва посилання>.

Вони мають той самий індексний дескриптор, що й файл. Отримати список усіх жорстких посилань можна командою ln -і. Система веде облік кількості жорстких посилань на файл і відображає відповідне число в таблиці детальних властивостей файлу.

Посилання, які створюються у графічній оболонці, є символічними. Символічне посилання — це окремий короткий файл, який містить адресу того файлу, на який воно вказує. У текстовому режимі символічне посилання можна створити за допомогою команди

ln -s <назва файлу> <назва посилання>.

Відмінність між посиланнями така: якщо файл-оригінал перемістити на інше місце у файловій системі, то його символічні посилання не функціонуватимуть без переналаштування, а жорсткі функціонуватимуть далі. Якщо вилучити файл-оригінал із системи, то символічні посилання не функціонуватимуть зовсім, а жорсткі будуть. Лічильник обліку жорстких посилань зменшиться на одиницю. Власна назва файлу трактується як його (перше) жорстке посилання. Отже, файл-оригінал буде вилучено із системи після вилучення його останнього жорсткого посилання.

4. Архіватори і редактор текстів. В ОС Linux є декілька стандартних архіваторів: zip (підтримується також в ОС DOS), tar тощо.

Розглянемо архіватор zip. Заархівувати групу файлів можна так:

zip <повна назва архівного файлу> <файл 1> <файл 2>... <файл n>.

Наприклад, заархівувати усі файли з поточного каталогу і розмістити архів з назвою myarhiv.zip у підкаталозі /Stud можна за допомогою команди zip /Stud/myarhiv. Тут тип архівного файлу зазначати не обов'язково.

Розархівувати файл можна так: unzip <назва архівного файлу>.

Щоб розархівувати файл і розташувати результати у заданому каталозі, потрібно виконати таку команду: unzip <назва архівного файлу> -d <назва каталогу>.

Наприклад, командою unzip /Stud/myarhiv.zip файл myarhiv.zip буде розархівований у поточний каталог, а командою unzip /Stud/myarhiv.zip -d /Stud/Name файли з архіву myarhiv.zip будуть розархівовані у підкаталог Name каталогу Stud.

 

Для створення та редагування файлів призначені текстові редактори. Одним з найпоширеніших редакторів, призначених для роботи у текстовому режимі, є редактор vim. Щоб викликати редактор, треба виконати команду vim або vim <назва файлу>.

Якщо такий файл уже існує, то він буде відкритий для редагування, інакше буде створено новий файл. Для переміщення у файлі можна використовувати клавіші із зображенням стрілок, а також клавіші PageUp та PageDown. Щоб перейти з режиму введення інформації у командний режим, потрібно натиснути на клавішу Esc. Щоб зберегти інформацію, треба увести команду :w або :w <назва файлу>, щоб вийти із редактора — команду :q, щоб вийти без збереження змін — :q!

Створити файл за допомогою клавіатури можна також командою cat > <назва файлу>, наприклад, cat > text.txt. Тут символ „>" означає операцію перенаправления введення з клавіатури у відповідний файл. Закінчують введення даних за допомогою комбінації клавіш Ctrl+D.

5. Основні команди для роботи з каталогами. У текстовому режимі над каталогами можна виконувати ті ж самі дії, що й у графічному. Для цього призначені команди, наведені у табл.3.

Таблиця 3. Команди для роботи з каталогами

Назва команди Дія команди
ls або dir Виводить на екран зміст поточного каталогу
cd Перехід у каталог
mkdir Створює новий каталог
pwd Відображає повну назву каталогу
rmdir Вилучає порожній каталог
chmod Змінює права доступу до файлу
chown Змінює ім'я власника файлу
chsrp Змінює назву групи-власниці файлу

Зауважимо, що команди chown, chsrp доступні лише користувачеві root. Розглянемо приклади застосування команди cd:

cd <назва каталогу> — відбудеться перехід у каталог із зазначеною назвою;

cd.. — повертає користувача у надкаталог;

cd../.. — перехід на два рівні (надкаталоги) вгору;

cd / — активізує кореневий каталог.

6. Права доступу до файлів і каталогів та керування ними. Кожний файл чи каталог має власний набір атрибутів щодо прав доступу до нього. Є основні типи (рівні) Власників, які можуть мати різні права доступу:

1) власник файлу чи каталогу,

2) група, до якої належить власник,

3) усі інші користувачі системи.

Головні способи (дії) доступу до файлу та до каталогу: читання (атрибут r), записування (w), виконання (x). Права доступу до файлу чи каталогу треба задавати у зазначеному порядку. Дозвіл начитання файлу означає, що його вміст можна переглядати, а дозвіл на записування — що його вміст можна переглядати та редагувати (змінювати, записувати зміни). Дозвіл на виконання означає, що файл можна запускати на виконання; це стосується програм і сценаріїв. Для каталогу дія читання означає; що його вміст можна переглядати, записування — у ньому можна створювати та вилучати підкаталоги та файли, виконання — стають доступними усі атрибути прав доступу для підкаталогів чи файлів, які у ньому розміщені. Нехай у деякому каталозі Stud є файл text1.txt і користувач має право лише на читання інформації у каталозі. Тоді він зможе переглянути лише зміст каталогу. Переглядання чи редагування файлу для нього будуть недозволені, оскільки він не має прав на виконання (дій) у каталозі Stud.

Окрім читання, записування та виконання, для файлів та каталогів можна визначити спеціальні права доступу SUID (Set User ID root) та SGID (Set Group ID root). Ці права дають змогу певним користувачам або групі використовувати файл чи каталог на правах адміністратора root. Наприклад, якщо деякому користувачеві надати право SUID для файлу chown, то він зможе поміняти власника файлу.

Щоб з'ясувати усі атрибути файлів та каталогів, треба застосувати команду ls -l <назва каталогу>. Нехай у поточному каталозі є підкаталог Grupa та два файли gr1.txt та gr2.txt, власником яких є Petro, який належить до групи користувачів Class. Після виконання команди ls -l отримаємо такі властивості файлу (можливий результат):

-rw-rw-r- - 1 Petro Class 9 Jan 10 12:29 gr1.txt

-rw-rw-r- - 1 Petro Class 37 Jan 10 20:15 gr2.txt


Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.007 сек.)