Сцена 3. «Аеропорт»

На екрані зображення зі Сцени 1.

Розміщення інвентарю, акторів – Сцена 1.

Віталік та Маша з чогось голосно сміються.

Маша. (не перестаючи сміятись) Зачекай, зачекай! Хух, не можу заспокоїтись! А пам’ятаєш те, як Вадим Вікторович постійно вітався?

Маша і Віталік. (разом) «Дорогесенькі діточочки»!

На сцену з-за куліс виходить Саша з портфелем в руках і дорожньою сумкою. Постійно поглядає на годинник. Стає в чергу до натовпу, що скаржиться на відміну рейсів. Стурбовано оцінює довжину черги.

Віталік постійно дивиться в сторону натовпу.

Віталік. Ех, таке забудеш…Як от напри …(замовкає на півслові)

Віталік зацікавлено розглядає чоловіка в черзі.

Маша. Ти мару там побачив чи що?

Віталік. Зачароване коло якесь…Глянь (вказує пальцем на чоловіка в черзі). Нервовий, не може відірватись від годинника, виглядає як типовий «мені-мало-24-годин-на-добу-але-колись-я-вмів-веселитись».

Маша сміється, приглядається до Саші і вже вражено на нього споглядає.

Маша. Гей, бізнесмене в першому ряді!

Саша обертається, дивиться на пару і знову розвертається.

Віталік. Хей, Санька, будеш винен нам пляшку, якщо не згадаєш нас!

Саша здивовано розвертається, розводить руками. Одразу втрачає вигляд серйозності, розслабляється.

Саша. Я відмовляюсь вірити своїм очам!

Маша. зривається з місця, біжить на зустріч Саші. Обнімаються. Галасують. Віталік встає одразу за Машою. Вона відходить. Віталік тисне руку Саші, обіймає його.

Віталік оцінює Сашу з ніг до голови. Саша поважно прокручується на місці, демонструючи себе.

Саша. Так, так, так. Люди міняються…

Віталік. От зараза…Ну з тебе точно тепер пляшка!

Маша. (сміючись) Дві!

Саша. (сміється) Ооо, а хтось не змінюється! Як ви тут пересіклись взагалі? Що за божевільний день?

Віталік. Може, сядемо?

Сідають.

Саша. Ну то як? Париж, Віталік, Маша, аеропорт… Мені не в’яжеться.

Маша. Тобі не в’яжеться? Уяви наше здивування! А сам що робиш? Чого такий нервовий?

Саша. Та я ж став на свою голову музичним продюсером. І в мене за три години в Ліоні виступ мого гурту на фестивалі, а я навіть ще не в літаку!

Маша. Сприймай це легше, друже. Ти зустрів нас!

Віталік. Так, сприймай це легше! Якщо втратиш роботу, то ти втратиш її в Парижі поряд з нами!

Саша опирається руками на коліна, протирає долонями обличчя.

Маша. (схвильовано) Гей, ти чого?

Саша. Просто ви навіть не уявляєте, який цей світ тісний, і як же міцно переплелись всі наші дороги…

Віталік. А ну просвіти

Саша випростовується, повертається до співрозмовників.

Саша. Пам’ятаєте у нас на випускному грав імпровізований гурт з наших однокласників?

Маша. Нагадай…

Віталік. Так, я щось не пам’ятаю.

Саша дістає з портфелю ноутбук, відкриває.

Саша. (сміючись) Ти, щось мені підказує, взагалі зі спогадами з випускного не дружиш.

Маша заходиться сміхом.

Віталік. (звертаючись до Маши, з насмішкою) Ой, а я б на твоєму місці не сміявся.

Маша притихає, хлопці сміються, дають одне одному п’ять.

Саша. Загалом, та команда тепер розриває своїми ритмами підмостки Бродвею, а сьогодні відкриває найбільший музичний фестиваль у Європі. І знаєте, хто їх музичний продюсер?

Маша захоплено дивиться на Сашу.

Віталік. Негайно нагадуй!

Саша. Спакуха, друзі. От, дивіться. Ми робимо документальний фільм про них і в архівах знайшли запис першого виступу.

Віталік. (ностальгічно) Першого виступу на випускному…

Саша. Саме так. От.

Всі схиляються над екраном. МП вмикає на ноутбуці відео.

Світло гасне. Актори йдуть зі сцени.

Виносять музичні інструменти.

Поиск по сайту: