АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Що таке світогляд?

Читайте также:
  1. Змістовий модуль 1
  2. ІІІ рівень
  3. Література
  4. ПИТАННЯ 4
  5. Розділ 8 Філософські традиції в Україні
  6. Тема 1. «Особливості філософського мислення» (2 год.).
  7. Філософія і світогляд.

У найелементарнішому розумінні слова - це є найзагальніше усвідомлення людиною навколишнього світу, свого місця в ньому, свого ставлення і відношення до цього світу й до себе. Отже, світогляд - певного роду знання (про світ, про людину); водночас це не просто знання, а оцінка людиною світу і самої себе, певна система поглядів на місце і роль людини у світі. Отже, основне питання світогляду - взаємовідносини: Людина -Світ.

Термін «світогляд» запроваджений до людського лексикону Кантом. Існує він (у будь-якій своїй формі: стихійній, науково обгрунтованій, релігійній тощо) в будь-якому суспільстві і в будь-якої людини. Однак найчастіше ми користуємося визнаними світоглядними настановами, ледве усвідомлюючи це, тобто, не розмірковуючи про принципи і ідеали, тягнемося до зрозумілого, найближчого оточення.

У формуванні світогляду велике значення мають узагальнюючі знання - щоденні або життєво-практичні, наукові, професійні. Вони є основою, інформаційною базою світогляду. Чим більший запас знань того чи іншого народу або в тієї чи іншої людини, тим серйознішу опору отримує відповідний світогляд. Крім знань в світогляд входять цінності, які людина засвоює в процесі життя. За змістом і сутністю вони відрізняються від знань. Знанням притаманне прагнення до істини - об`єктивного пізнання реального світу, а цінності втілюють в собі особливе ставлення людей до всього навколишнього у відповідності з їх прагненнями, потребамими, інтересами.

На основі цінносних орієнтацій формуються ті чи інші світоглядні ідеали. Вони виконують у житті людини важливу роль, є основою її духовного світу. До ідеалів звернені всі помисли, почуття та вчинки людей. Ідеали можуть бути науково обгрунтованими й ілюзорними, реальними і недосяжними. Вони, як правило, орієнтовані в майбутнє, є, так би мовити, випереджаючим відображенням дійсності.

На основі знань і цінностей формуються переконання, що виступають безпосереднім мотивом поведінки особистості, визначають її вчинки.Переконання - це погляди людини, які відповідають її свідомості, життєвим прагненням.

Переконання - це не тільки інтелектуальна позиція, а й емоційний стан, стійка психологічна установка, впевненість у справедливості своїх ідеалів, принципів, ідей, поглядів. Тому переконання є одним із найважливіших структурних елементів світогляду.

Водночас переконання у структурі світогляду не вміщують положень, що приймають з невпевненістю і навіть недовір`ям. Сумнів - обов`язковий момент самостійної, осмисленої позиції будь-якої реально мислячої людини. Фанатичне, безумовне прийняття тієї чи іншої системи орієнтації без внутрішньої критичності, властивого аналізу називають догматизмом. Життя показує, що така позиція сліпа і соціально збиткова, бо вона не відповідає складній реальній дійсності. Важлива роль у подоланні догм належить здоровому сумніву, вдумливості, критичності. Але треба мати на увазі, що недотримання міри може породити іншу крайність - скептицизм (невіра ні в що, втрата ідеалів, відмова від служіння високій меті). В структуру світогляду варто включити і самосвідомість.

 

Світогляд завжди спонукає до практичної дії, до певного способу життя та думки. У структурному плані прийнято виділяти в ньому такі підсистеми:

-світовідчуття (емоційно-психологічний рівень),

- світосприйняття (формування пізнавальних уявлень про світ з використанням наочних образів),

-світорозуміння (пізнавально-інтелектуальний рівень).

Світогляд в цілому постає загальнолюдським явищем, тобто він є притаманним кожній людині в її нормальному стані; ясно, що ми не можемо вести розмову про світогляд новонароджених дітей, а також душевно хворих людей та людей з серйозним відхиленням психіки. Але саме загальнолюдський характер світогляду зумовлює його надзвичайно велику різноманітність, адже люди дуже по-різному уявляли і уявляють собі і світ, і себе самих. Тому виникає потреба типологізації світогляду.


Типологія світогляду - це не просте перерахування його можливих видів, а перш за все, виділення типових ознак, за якими та на основі яких здійснюється класифікація основних видів світогляду.

Світогляд прийнято класифікувати на основі таких основних спільних ознак:

За носієм За рівнем світобачення та усвідомлення За історичними епохами За морально-ціннісними орієнтирами За ступенем адекватності сприйняття дійсності За ставлен-ням до виз нання існува ннявищих сутностей
індивідуальний усвідомлений архаїчний егоїстичний реалістичний релігійний
колективний Неусвідом лений античний альтруїстсь-кий фантастич-ний скептичний
груповий частково ус-відомлений середньовіч-ний гуманістич-ний викривлений агностичний
національний буденний ренесансний цинічний адекватний дійсності атеїстичний
регіональний та ін. сформрваний на засадах наукових знань світогляд ХХ ст шовіністич-ний та ін.    
  філософський та ін. світогляд ХХІ ст.      

 

Кожна людина, що вивчає філософію та цікавиться світоглядними питаннями, може додати до наведеної типологізації світогляду свої додаткові ознаки та вивести на їх основі інші види світогляду. Корисним заняттям було б спробувати охарактеризувати власний світогляд

Будь-який світогляд об'єднує переконання, а основним питанням залишається: Людина-Світ. В різні історичні епохи трактується це питання по-різному: наприклад, у добу середньовіччя вважалося, що сенс життя в служінні людини Богу, в індустріальному суспільстві ХVІІ ст. призначення людини - активна діяльність, пізнання та перетворення світу відповідно до потреб. Отже, виходить, що відбуваються і кризи світогляду як в суспільному так і в особистому житті, стикаються два і більше різних світоглядів. Виникає потреба осмислити ситуацію, здійснити вірний вибір світогляду. Саме в таких ситуаціях виникає потреба у філософії, адже ставлення людини до світу - це безпосередній предмет філософських роздумів.

Таким чином, філософія постає окремим видом світогляду, вона фігурує як світогляд певного рівня, а це значить, що, хоча всі люди мають світогляд, проте не кожна людина прилучена до філософії.

Отже, світогляд, як ми переконалися- це сукупність узагальнених уявлень про дійсність, переконань та ідеалів, які відображають та розкривають ставлення людини до світу, її спосіб сприйняття, осмислення і оцінки навколишньої дійсності і самої себе. Способом існування світогляду та його різновидом виступає філософія. Філософія - теоретичне ядро світогляду.

 

Типи світогляду.

Світогляд - постійний супутник людської життєдіяльності на будь-якому етапі історії суспільства. Найбільш вивченими історичними формами його є: міф і релігія, з яких філософія черпала свої початки.

Першим прийшов до висновку про те, що міф є стадією розвитку свідомості французький вчений-культоролог Леві-Брюль, говорячи, що міф - продукт народної творчості. В XX столітті багато вчених займалися вивченням міфологічного світогляду, серед вітчизняних О.Лосєв.

Міф - (від грецького слова mythos - оповідання) це стародавнє народне казання, переносно - вигадка, фантастичне, неправдоподібне, легендарне. Це такий спосіб розуміння природних і суспільних явищ, що полягає в одухотворенні цих явищ, наділенні їх людськими за характером, але фантастично розвиненими і спотвореними властивостями.

Міфологічній формі світогляду притаманні ототожнення природних сил з людськими, одухотворення їх, тобто не існує поділу світу на світ речей, людей і світ природи.

Міф - це спроба стародавніх людей відповісти на питання: як і чому відбулося те чи інше явище природи чи суспільного життя.

Для міфологічного світогляду характерні є:

1. Усвідомлення роду як колективної особи, переконаної у наявності спільного предка – тотема. Індивід, відірваний тоді від роду, колективу, був просто цілком твариною.

2. 0берненість в минуле, тобто віра в спільного предка, який був їхнім ідеалом в минулому і постійне стремління до такого ідеалу. По простому це сила панування традиції, відсутність поділу людського життя на теперішнє і майбутнє, відсутність ідеалу і цілі в майбутньому, постійне відтворення і повторення традицій.

3. Одухотворення всього сущого, відсутність поділу світу на людину і природу.

Міф розкладається і з нього виділяється ціла низка напрямів духовної діяльності, яка постає характерною вже для цивілізаційно розвинених суспільств: раціональні знання, мистецтво, релігія, фольклор, етичні норми та правила, правові уявлення, філософія.

Можна зробити висновок, що історично філософія виникла шляхом виділення із первинного міфологічного світогляду; причиною її виділення стало формування нового, усвідомленого та послідовно розгорнутого типу мислення.

Тому існують деякі суттєві відмінності між філософією та міфологічним світоглядом:

· міфологічний світогляд формується і існує стихійно, філософія постає свідомою та усвідомленою інтелектуальною діяльністю;

· міфологічний світогляд характеризується відсутністю розмежування і протиставлення людини і світу, а філософія -–знаменує виділення людини із природи, окремого індивіда із людської первинної спільності, постає індивідуальною формою світоглядного самовизначення людини;

· міфологія не має автора, її творцем є народ, а філософія є авторською формою мислення та інтелектуальної творчості;

· міф розповідає про явища оточуючого світу, а філософія пояснює свої твердження.

 

Релігія (від латинського ге1іgіо - набожність, святиня) є більш пізньою та зрілою формою світогляду людства, а тому і більш дослідженою. В релігійній свідомості вже чітко розділяється людина і природа, що не було в міфі, світ роздвоюється на духовний і тілесний, земний і небесний, а земне починає розглядатися як наслідок надприродного, як його творення (в міфі ж боги живуть в природі, в спільному світі з людьми, наприклад, гора Олімп). Принципово важливо уяснити, що найважливішою ознакою релігії є існування надприродної істоти — Бога. Основним способом осягнення світу і буття в релігії є- віра. Звідси особливістю релігійного світогляду є його практичність, тобто, вірячи в надприродний духовний ідеал, людина прагне до дії, щоб йти за цим ідеалом. Якщо для міфа головним є обгрунтування зв"яжу індивіда з родом, то для релігії -досягнення єдності з Богом, як втіленням святості та абсолютною цінністю.

 

Крім духовних витоків філософії слід виділити і психологічні передумови виникнення науки.

Вже стародавні мислителі замислювалися над тим, що відбувається із свідомістю, коли вона переходить у філософський стан, тобто коли потрібно аналізувати певні події чи явища. Вони визначали якісну особливість цього переходу- здивування. Філософія з цієї точки зору виникає як продукт нерозуміючої думки.

«Здивування, - писав Платон, - і є початком філософії». Так само писав Арістотель: В усі часи здивування спонукало людей філософствувати» (філософствувати - значить думати, аналізувати, пояснювати). Здивування тут означає докорінну переорієнтацію свідомості людини, коли речі зрозумілі раптом стають незрозумілими, перетворюються в проблему. Тут здивування можна порівняти з поняттям «відкриття».

Отже, дивуючись, людська свідомість переживає стан, аналогічний пробудженню, коли аналізує, перевіряє попередні знання, піддає їх сумніву. Сумнів і є психологічним коренем будь-якої філософії. Таким чином, здивування, сумнів спонукають до мислення, щоб знайти певну істину. А мислення - це вже стремління до мудрості.

Спосіб освідомлення свідомістю сутності, нового називають рефлексією, яка по-суті і є самосвідомістю людини. Самосвідомість же рухає і управляє будь-яким філософським висловлюваням. На це наголошували і давні філософи, говорячи: «Пізнай самого себе», тобто осмисли на скільки ти здатен розуміти сам себе, все навколо, а тоді вже роби певні дії, суди про ті чи інші поняття чи явища.

Цей рівень, на якому розгортається філософське осмислення світу і людини, називається теоретичним. Таким чином, філософія - теоретична форма світогляду. Виходить філософствувати — це не просто думати про світоглядні проблеми, а усвідомлявати їх необхідність, їх зв`язки, їх сторони, характеристики та складові, виражені через певну термінологію.

Отже, філософія:

* це теоретична форма світогляду, спрямована на критичне дослідження та вирішення світоглядних проблем з метою підвищення ступеню достовірності та надійності таких вирішень;

* це усвідомлений світогляд;

* вона повинна прагнути бути аргументованою, внутрішньо стрункою, логічно послідовною.

Висновок; Таким чином, філософія сягає своїми коріннями в початки людської цивілізації, у часи зародження людського світогляду, виникає приблизно біля 3 тис. років тому. Вона є стремлінням до мудрості, щоб пояснити людську цікавість, сумнів - тобто буття. Філософія - форма вираження світогляду, яка черпає свої знання ще первинних світоглядних систем - міфу і релігії.

 


1 | 2 | 3 | 4 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)